101.Розкрийте будову внутрішніх жіночих статевих органів.

Внутрішні статеві органи

Піхву (вагіна) - внутрішній статевий орган жінки, який бере участь в процесі статевого акту, а в пологах є частиною родового каналу. Довжина піхви у жінок, в середньому, 8 см. Але у деяких воно може бути довшим (до 10-12 см) або коротше (до 6 см). Усередині піхву вистелена слизовою оболонкою з великою кількістю складок, що дозволяє йому розтягуватися в процесі пологів.

Яєчники - жіночі статеві залози, з моменту народження в них міститься більше мільйона незрілих яйцеклітин. У яєчниках також утворюються гормони естроген і прогестерон. Завдяки постійному циклічному зміни змісту цих гормонів в організмі, а також виділенню гормонів гіпофізом відбуваються дозрівання яйцеклітин і їх подальший вихід з яєчників. Цей процес повторюється приблизно через кожні 28 днів. Звільнення яйцеклітини називається овуляцією. У безпосередній близькості від кожного яєчника розташовується фаллопієвих труб.

Фаллопієві труби (маткові труби) - дві порожнисті трубки з отворами, що йдуть від яєчників до матки і відкриваються в її верхній частині. На кінцях труб поблизу яєчників є ворсинки. Коли яйцеклітина виходить з яєчника, ворсинки своїми безперервними рухами намагаються захопити її і загнати в трубу, щоб вона могла продовжувати шлях до матки.

Матка - порожнистий орган, що має форму груші. Розташовується вона в порожнині таза. Під час вагітності матка збільшується в міру росту плода. Стінки матки складаються з шарів м'язів. З початком сутичок і під час пологів м'язи матки скорочуються, шийка матки розтягується і розкривається і плід виштовхується в родовий канал.

Шийка матки являє собою її нижню частину з проходом, що з'єднує порожнину матки і піхву. Під час пологів стінки шийки матки стоншуються, зів шийки матки розширюється і набуває вигляду круглого отвори з діаметром приблизно 10 сантиметрів, за рахунок цього стає можливим вихід плоду з матки в піхву.

Дівоча пліва (гимен) - тонка складка слизової оболонки у дів, розташована біля входу у піхву між внутрішніми та зовнішніми статевими органами. Кожна дівчина має індивідуальні, тільки їй притаманні особливості дівочої пліви. У незайманій пліві є одне або кілька отворів різної величини і форми, через які при менструації виділяється кров.

102.

103.Охарактерезуйте будову та класифікацію органів імунної системи.

Імунна система (systema immune) об’єднує органи та тканини, які забезпечують захист організму від генетично чужорідних клітин чи речовин, що потрапляють ззовні або утворюються в ньому, забезпечуючи сталість внутрішнього середовища організму.

Органи імунної системи, які містять лімфоїдну тканину, виконують функцію ”охорони постійності внутрішнього середовища на протязі всього життя індивідуума”.

Імунна система виробляє імунокомпетентні клітини, в першу чергу лімфоцити, а також плазмоцити, включають їх в імунний процес, забезпечують розпізнання та знищення прониклих в організм чужорідних речовин.

Генетичний контроль в організмі здійснюють популяції Т– і В-лімфоцити, які при участі макрофагів забезпечують імунну відповідь в організмі.

Отже, імунітет (від лат. immunitas – звільнення) забезпечує постійність внутрішнього середовища організму і захист його від живих тіл та речовин, які мають ознаки чужорідності. Він є гуморальний та клітинний.

Імунітет може бути:

- специфічний; - вроджений;

- неспецифічний; - набутий;

- гуморальний; - активний;

- клітинний; - пасивний.

Органи імунної системи

центральні (кістковий мозок і тимус)

периферійні (селезінка, лімфатичні вузли та інші накопичення лімфоїдних тканин)

Кісткови́й мо́зок — м'яка тканина, що міститься у внутрішніх порожнинах кісток. У дорослої людини це основний орган, що здійснює гемопоез — процес утворення клітин крові. Маса кісткового мозку становить 4% маси тіла, тобто близько 2,6 кг у дорослих.

Загруднинна залоза (thymus) (тимус) — належить до центральних залоз імунного захисту, кровотворення, в якому відбувається диференціація Т-лімфоцитів, які проникли сюди з током крові з кісткового мозку. Тут виробляються регуляторні пептиди (тимозин, тимулін, тимопоетин), які забезпечують розмноження і дозрівання Т-лімфоцитів у центральних і периферійних органах кровотворення, а також низку біологічних активних речовин: інсуліноподібний фактор, який зменшує рівень цукру в крові, кальцитоніноподібний фактор, який знижує рівень кальцію в крові, та фактор росту, що забезпечує ріст тіла.

Селезі́нка (лат. lien, грец. splen) — непарний, видовженої форми периферійний орган лімфоїдного кровотворення та імунного захисту, розміщений глибоко в задній частині лівого підребер'я. Довжина селезінки становить 10-12 см, ширина 8-9 см, товщина 4-5 см, маса 150–200 г. Селезінка проектується на грудну клітку між 9 і 11 ребром, довга вісь її розміщена косо і в більшості випадків відповідає напрямку 10 ребра.

Лімфатичний вузол — це орган імунної системи, що формується в місцях злиття декількох лімфатичних судин в різних областях організму (на шиї, потилиці, в паховій області (всього налічується 15 груп лімфовузлів). Лімфатичні вузли містять лімфоцити та інші клітини імунної системи. Лімфатичні вузли є бар'єром інфекції та метастазів злоякісних утворень. Зовнішнім проявом цих процесів є збільшення лімфовузлів.

Клітини імунної системи

лейкоцити (спеціальні клітини імунної системи):

лімфоцити (Т-лімфоцити, В-лімфоцити, Нормальні кіллери)

фагоцити (макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли, базофіли, дендритні клітини, мікроглії, купферовські клітини)

допоміжні клітини (тучні клітини, тромбоцити)

Функція

Імунна система розпізнає чужорідні речовини, нейтралізує їх і «запам'ятовує» свою відповідь, щоб відтворити її при зіткненні з аналогічним антигеном. До компетенції імунної системи відносять і знищення клітин і білків власного організму, що виникають при нормальному, фізіологічному функціонуванні організму в екстремальних умовах — при травмах. В будь-якому стані організму імунна система постійно працює, хоч і з різним ступенем активності.