74. Охарактеризуйте будову глотки.

Глотка (грец. pharynx) — лійкоподібний канал довжиною 11-12 см, звернений розширеною частиною краніально і сплющений в дорзо-вентральному напрямку. Верхня частина глотки зрощена з основою черепа. На рівні межі 6 і 7 шийних хребців, глотка переходить у стравохід.[1] У дорослої людини глотка вдвічі довша рота. У глотці відбувається перехрест шляхів повітря і їжі.

В порожнині глотки виділяють 3 частини: носову, ротову і гортанну (відповідно: носоглотка, ротоглотка і гортаноглотка). Спереду носоглотка сполучається з носовою порожниною через хоани, ротоглотка з порожниною рота сполучається зівом, гортаноглотка гортанним отвором сполучається з гортанню. Задня стінка глотки відділена від передньої поверхні хребта прошарком рихлої сполучної тканини, тому глотка рухлива. На рівні хоан на бічних стінках носоглотки з обох боків розташовані глоткові отвори слухових (Євстахієвих) труб, крізь які порожнина середнього вуха сполучається з довкіллям. Поблизу цього отвору (між ним і піднебінною занавіскою) розташовані трубні мигдалики. На межі між верхньою і задніми стінками глотки розташовується непарний глотковий мигдалик. Стінка глотки складається з 3 шарів: зовнішня оболонка побудована із сполучної тканини, м'язова оболонка (5 м'зів та сполучнотканнинних утворів — швів), слизова оболонка(є продовженням слизової оболонки носа та рота, вкрита багатошаровим війчастим епітелеєм)

75. Охарактеризуйте будову стравоходу.

Стравохі́д (лат. oesophagus, -i ) — порожнистий орган, що є прямим продовження глотки, що тягнеться від шостого шийного хребця через усю грудну порожнину, проходить крізь отвір діафрагми і закінчується на рівні одинадцятого грудного хребця в черевній порожнині. Основною функцією стравоходу є проведення їжі з порожнини рота й глотки до шлунка. Її забезпечує добре розвинена м'язова стінка, яка складається у верхній третині стравоходу з поперечнопосмугованих, а далі — із гладеньких м'язів. Їжа пересувається по стравоходу завдяки перистальтичним рухам, за допомогою них харчова грудка не падає по стравоходу в шлунок під дією сили тяжіння.

Стравохід має два сфінктерні механізми: верхній (глотково-стравохідний) і нижній (кардіальний)

Представляє собою вузьку і довгу активно діючу трубку, вставлену між горлом і шлунком і сприяє просуванню їжі вшлунок. Він починається на рівні VI шийного хребця, що відповідає нижньому краю перстневидного хряща гортані, і закінчується на рівні XI грудного хребця. Так як стравохід, розпочавшись в області шиї, проходить далі в грудну порожнину і, прободая діафрагму, входить в черевну порожнину, то в ньому розрізняють частини: partes cervicalis, thoracica et abdominalis. Довжина стравоходу 23 - 25 см. Загальна довжина шляху від передніх зубів, включаючи сюди порожнину рота, глотку і стравохід, дорівнює 40 - 42 см (на такевідстань від зубів, додавши 35 см, треба просунути в стравохід шлунковий гумовий зонд для взяття шлункового соку на дослідження).

На поперечному розрізі просвіт стравоходу представляється у вигляді поперечної щілини в шийній частині (внаслідок тиску з боку трахеї), в грудній же частині просвіт має круглясті або зірчасті форму. Стінка стравоходу складається з наступних шарів: самий внутрішній - слизова оболонка, tunica mucosa, середній - tunica muscularis і зовнішній - сполучнотканинного характеру -tunica adventitia. Tunica mucosa містить слизові залози, що полегшують своїм секретом ковзання їжі при ковтанні. Крім слизових залоз, зустрічаються ще в нижньому і, рідше, у верхньому відділі стравоходу маленькі залізяки, схожі за своєю будовою з кардіаль-ними залозами шлунка. При нерозтягнутому стані слизова збирається в поздовжні складки. Поздовжня складчастість є функціональне пристосування стравоходу, що сприяє просуванню рідин вздовж стравоходу по жолобках між складкамиі розтягування стравоходу при проходженні щільних грудок їжі. Цьому сприяє пухка tela submucosa, завдяки якій слизова оболонка набуває велику рухливість, а її складки легко то виникають, то згладжуються. В освіті цих складок бере участь і шар неісчерченних волокон самої слизової оболонки, lamina muscularis mucosae. В підслизовій основі є лімфатичні фолікули.

Tunica muscularis, відповідно трубчастої формі стравоходу,який при виконанні своєї функції проведення їжі повинен розширюватися і стискатися, розташовується в два шари - зовнішній, поздовжній (розширює стравохід), і внутрішній, циркулярний (звужує). У верхній третині стравоходу обидва шари складаються з смугастих волокон, нижче вони поступово заміщаються неісчерченних миоцитами, так що м'язові шари нижньої половини стравоходу складаються майже виключно з мимовільних м'язів.

Tunica adventitia, навколишнє стравохід зовні, складається з пухкої сполучної тканини, за допомогою якої стравохід з'єднується з навколишніми органами. Рихлість цієї оболонки дозволяє стравоходу змінювати величину свого поперечного діаметру при проходженні їжі. Pars abdomi-nalis стравоходу покрита очеревиною.

Рентгенологічне дослідження травної трубки проводиться за допомогою методу створення штучних контрастів, так як без застосування контрастнихсередовищ її не видно. Для цього досліджуваного дається «контрастна їжа» - суспензія речовини з великою атомною масою, найкраще нерозчинний сульфат барію.