- •Змістовий модуль 1 основи теорії держави та права
- •1. Поняття суспільства та його структура
- •Соціальна влада:
- •2. Історичні типи держави
- •3. Теорії походження держави
- •4. Теорії проходження права
- •1. Поняття і ознаки держави
- •2. Поняття функції держави та її види
- •1) За соціальним значенням:
- •2) За критерієм часу:
- •3) За сферою діяльності:
- •3. Поняття та елементи механізму держави
- •4. Поняття і ознаки правової держави і громадянського суспільства
- •1. Поняття форми держави, співвідношення з її сутністю
- •2. Поняття і види форм правління
- •3. Поняття і види форм державного устрою
- •4. Поняття і види форм державно-правового режиму
- •1. Соціальні норми: поняття та види
- •2. Поняття і ознаки права
- •3. Функції права: поняття та види
- •4. Поняття і види форм права
- •5. Норма права: поняття, види та структура
- •Класифікація норм права:
- •6. Нормативно-правовий акт: поняття, ознаки та види
- •7. Поняття правотворчості та її види
- •8. Система права і система законодавства
- •9. Систематизація правових актів: поняття та види
- •1. Поняття, ознаки та види правовідносин
- •2. Склад правовідносин
- •3. Юридичні факти: поняття і види
- •1. Поняття, принципи та гарантії законності
- •2. Правопорядок
- •3. Поняття і структура правосвідомості
- •4. Поняття та види правової культури
- •1. Поняття і загальна характеристика правової поведінки
- •2. Правомірна поведінка: поняття, ознаки та види
- •3. Поняття, ознаки, склад та види правопорушення
- •4. Поняття та види юридичної відповідальності
- •5. Конституційні основи юридичної відповідальності
2. Поняття і види форм правління
Форма правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення і діяльності, компетенції і взаємозв’язок її органів, а також взаємовідносини з населенням. Форма правління дає можливість вияснити:
як утворюються вищі органи держави і яка їх структура;
який принцип покладено в основу взаємовідносин між вищими і іншими державними органами;
як базуються взаємовідносини між верховною державною владою і населенням країни;
в якій мірі організація вищих органів держави дозволяє забезпечити права і свободи громадян;
Види форми правління:
І. Монархія – це така форма правління, за якої верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії і влада передається як спадщина (фараон, король, шах, імператор).
Монархія поділяється на: абсолютну та обмежену.
Абсолютна монархія – це монархія, де державна влада монарха сконцентрована в руках монарха за повної відсутності будь-яких представницьких установ.
Обмежена монархія – це монархія, де влада монарха тією чи іншою мірою обмежується повноваженнями певних органів держави. В юридичній науці розрізняють конституційну, парламентську та дуалістичну монархію.
Конституційна монархія – це вид обмеженої монархії, коли повноваження монарха обмежуються конституцією.
Парламентська монархія – це вид обмеженої монархії, коли повноваження монарха обмежуються повноваженнями парламенту.
Дуалістична монархія – це вид обмеженої монархії, коли повноваження в державі поділені між монархом і парламентом.
Таким чином, монархії властиві ознаки:
безстроковість влади монарха;
володіння владою за спадком, по крові;
представництво монарха від імені держави, не за дорученням, а за власним правом;
не підпорядкованість влади монарха іншим суб’єктам.
ІІ. Республіка – це така форма державного правління, за якою всі інші державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.
Види республіки:
аристократична республіка (формальне право обирати і бути обраним належить вищим верствам населення);
демократичні республіки (право брати участь у виборах органів влади належать усьому населенню країни).
Різновиди демократичної республіки:
1. Президентська республіка (коли повноваження глави держави, а інколи і глави уряду, належить президенту, який обирається парламентським шляхом (прямі чи непрямі вибори населення) і формує уряд, що несе відповідальність перед парламентом, наприклад, США).
Її основні ознаки і особливості:
президент об’єднує повноваження глави держави та глави уряду;
позапарламентський метод обрання президента: він обирається шляхом загальних виборів;
позапарламентський спосіб формування уряду (його очолює або призначає президент);
відсутність інституту парламентської відповідальності уряду (він несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом);
президент не має права розпускати парламент і призначати нові вибори;
президент має право накладати вето на законодавчі рішення парламенту, однак воно може бути скасоване більшістю голосів у парламенті (як правило, двома третинами голосів).
2. Парламентська республіка:
формальне верховенство парламенту, перед яким уряд несе відповідальність за свою політичну діяльність;
вибори до парламенту одночасно передбачають питання формування ним уряду;
уряд формується парламентом (головним чином з числа депутатів парламенту, які належать до правлячої партії або партійної коаліції, яка отримала більшість депутатських місць);
виконавча влада існує окремо від президента: на нього покладені номінальні представницькі функції, а реальна влада належить главі уряду (прем’єр-міністру, канцлеру тощо);
уряд користується підтримкою парламентської більшості і відповідає перед парламентом, який може відправити уряд у відставку і сформувати новий;
розвинена багатопартійна система, що виключає концентрацію влади в руках парламенту;
особливості виборів президента: він може обиратися парламентом за правилами парламентської процедури (наприклад, у країнах Східної Європи - Албанії, Угорщині, Чехії, Словакії) і нести відповідальність згідно з конституціями перед парламентом; крім того у парламентських республіках президент може обиратися двома шляхами: парламентом за участі представників адміністративно-територіальних (автономних) одиниць і спеціально створеним органом, який складається з парламентарів та представників суб’єктів федерації.
3. Змішана форма правління (це коли є ознаки президентської (вибори президента населенням, широке коло повноважень президента), так і парламентської республіки (обов’язкове затвердження Верховною Радою прем’єр-міністра, можливість виразу парламентом його недовіри)).
В Україні парламент дає згоду на призначення Президентом Прем’єр-міністра (п. 12 ст. 85, п. 9 ст. 106 Конституції України). Щодо складу українського уряду, та згідно з п. 10 ст. 106 Конституції України Президент України призначає за поданням Прем’єр-міністра членів Кабінету міністрів України.
