2) За критерієм часу:

а) постійні (здійснюються протягом усього часу існування держави);

б) тимчасові (здійснюються лише протягом певного періоду існування держави).

3) За сферою діяльності:

а) внутрішні – це головні напрями діяльності держави по управлінню внутрішнього життя суспільства. Вони розділяються на:

• економічна: полягає у виробленні і координації державою стратегічних напрямів розвитку економіки країни в найбільш оптимальному режимі. Економічна діяльність держави має напрями:

1. державний вплив на економічне життя суспільства в цілому, який виражається у формуванні державного бюджету і контролю за його витратами; складанні програм економічного розвитку країни; фінансуванні програм промислових і наукових досліджень; видача субсидій.

2. пряме безпосереднє господарське керівництво державним сектором.

• соціальна: забезпечує соціальну захищеність особи (нормальні умови життя) для всіх членів суспільства незалежно від їх участі у виробництві благ.

Соціальна політика держави полягає:

1. у розподілі соціальних благ, незалежно від трудового вкладу з метою збереження рівня життя тим, хто не може з певних причин працювати (інваліди, студенти, діти);

2. держава виділяє певні кошти на охорону здоров’я, на будівництво житла.

• фінансового контролю: полягає у виявленні і обліку державою доходів виробників, частина яких направляється до державного бюджету на задоволення соціальних та загальнодержавних потреб. Вищий фінансовий контроль за податками і видатками – прерогатива парламенту.

• функція оборони правопорядку (правоохоронна): це діяльність держави на забезпечення точного і повного виконання її законів всіма учасниками суспільних відносин.

• природоохоронна (екологічна): направлена на збереження, покращення, відтворення природних умов життя людини.

б) зовнішні – це головні напрями діяльності держави на міжнародній арені.

Існує дві зовнішні функції держави:

• взаємовигідне співробітництво з іншими країнами світового співтовариства (економічне, культурне, політичне, науково-технічне, екологічне);

• оборона країни від нападу ззовні.

Форми здійснення функцій держави – це спеціальні сторони її діяльності, за допомогою яких реалізуються державні функції.

За правовими наслідками форми здійснення функцій держави поділяються на правові (правотворча, виконавчо-розпорядча, правоохоронна, правозастосовча) та організаційні (організаційно-регламентуюча, організаційно-економічна, організаційно-контролююча, організаційно-виховна та ін.).

Методи здійснення функцій держави – це засоби, способи і прийоми за допомогою яких здійснюються спеціальні види діяльності держави по реалізації її функцій.

Види методів здійснення функцій держави: правотворчої виконавчо-розпорядчої, економічної, організаційної діяльності держави по здійсненню функцій.⁵

3. Поняття та елементи механізму держави

Механізм держави – це система всіх державних організацій, які здійснюють її завдання і реалізують її функції.

Структура механізму держави:

• апарат держави;

• державні підприємства;

• державні установи;

• інші державні організації.

Державні підприємства – це вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва (наприклад, державні підприємства по виробництву товарів, наданню послуг тощо).

Державні установи – це вид державних організацій, на які покладено завдання по реалізації функцій держави у сфері нематеріального виробництва (наприклад, установи у сфері освіти, культури, охорони здоров’я тощо).

Апарат держави – це система всіх державних органів, які організують здійснення завдань, виконання відповідних функцій держави у межах своєї компетенції.

Принципи діяльності апарату держави:

• демократизм;

• законність;

• національна рівноправність;

• соціальна справедливість;

• розподіл влади на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову;

• орієнтація всієї діяльності на інтереси людини, особистості, охорона прав людини і громадянина, реалізація принципу гуманізму;

• поєднання переконання і примусу та інші.

Первинною клітиною державного апарату є орган держави.

Орган держави – це окремий службовець чи структурно організований державою або безпосередньо народом колектив державних службовців (або депутатів), який наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до свого призначення.

Органи держави мають загальні і специфічні ознаки. Загальні ознаки органу держави:

• всі органи держави покликані виконувати передбачені законом функції;

• мають державно-владні повноваження;

• діють у встановленому законом порядку;

• взаємопов’язані відношеннями субординації;

• всі створюють цілісну систему (апарат держави).

Специфічні ознаки органу держави:

• формування їх безпосередньо державою чи населенням (виборцями) і здійснення державними органами своїх функцій від імені держави;

• виконання чітко визначених, встановлених у законодавчому порядку повноважень, видів і форм діяльності;

• наявність у кожного державного органу юридично закріпленої організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає його місце і роль у державному апараті, а також порядок його взаємовідносин з іншими державними органами і організаціями;

• надання повноважень державно-владного характеру (це головна ознака, яка вирізняє орган держави від недержавних органів і організацій)

Види органів держави:

1. За місцем у системі державного апарату: первинні; вторинні.

2. За місцем або напрямком державної діяльності: законодавчі; глави держави; виконавчо-розпорядчі; судові; контрольно-наглядові органи.

3. За способом утворення: виборні; призначувані; ті, що успадковуються.

4. За часом функціонування: постійні; тимчасові.

5. За територією,на яку поширюються їх повноваження: загальні; центральні; республіканські (Автономної Республіки Крим); місцеві; локальні.

6. За складом: одноособові (єдиноначальні); колегіальні.