2. Поняття і ознаки права

Термін «право» вживається в процесі спілкування людей досить часто, відображаючи при цьому різні аспекти їхнього суспільного життя.

Слово «право» означає:

• певні можливості, що має соціальний суб’єкт;

• сукупність системи юридичних норм за допомогою яких здійснюється урегулювання суспільних відносин;

• оцінку покажчика дійсності, достовірності, істинності певних соціальних явищ.

Є різні тлумачення права, але кожне з них відображає лише певні його сторони і тому тільки синтез всіх визначень права спроможний відобразити його характеристику як цілісного суспільного явища.

Право - це система загальнообов’язкових формально-визначених установлених чи санкціонованих державою, гарантованих і забезпечених нею правил поведінки, що тісно зв’язані між собою і регулюють суспільні відносини між людьми в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення в соціально неоднорідному суспільстві.

Ознаки права:

• право – це система правових норм;

• це правила поведінки загального характеру, ці правила носять загальнообов’язковий характер;

• вони тісно зв’язані між собою, діють в єдності, складаються в правові інститути, галузі і т.д.;

• формально визначена та закріплені в нормативно-правових актах і інших джерелах права;

• встановлюються, санкціонуються, гарантуються, забезпечуються державою і її органами;

• в своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;

• змістовно правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципу гуманізму, справедливості, правди.

3. Функції права: поняття та види

Функції права – це основні напрямки впливу права на суспільні відносини.

Функції права поділяються на такі види: загальносоціальні та спеціально-юридичні.

Загальносоціальні функції права поділяються на такі види: гуманістична, організаторсько-управлінська,виховна, інформаційна (комунікативна), оціночна, гносеологічна (пізнавальна).

Спеціально-юридичні функції поділяються на такі види: регулятивна (статична, динамічна), охоронна.

Регулятивна функція – це функція, яка спрямована на позитивний впли з метою упорядкування суспільних відносин шляхом встановлення заборон, дозволів тощо.

Регулятивно-статична функція закріплює сталі, розвинуті суспільні відносини в нормативно-правових актах, у такий спосіб гарантуючи їх недоторканість.

Регулятивно-динамічна функція заохочує, стимулює розвиток тих суспільних відносин, що, відображаючи певні соціальні цінності, знаходяться на етапі свого становлення.⁸

4. Поняття і види форм права

Під формою права розуміють способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм.

В юридичні літературі разом з поняттям «форма права» використовується поняття «джерело права». Джерело права в матеріальному розумінні – це фактори, які обумовлюють виникнення, розвиток, зміст права (передусім система соціально-економічних відносин). Джерело права в ідеалістичному розумінні – це сукупність юридичних ідей, поглядів, теорій, під впливом яких утворюється і функціонує право. Джерело права в спеціально-юридичному розумінні – це і є власне форма права, тобто зовнішня форма вираження і існування норм права.

Найпоширенішими формами права в більшості правових систем є правові звичаї, правові прецеденти, нормативні правові акти, нормативні правові договори.

Правовий звичай – це санкціоноване державою звичаєве право поведінки загального характеру.

Нормативний акт – це рішення компетентних органів (або суб’єктів), що приймається в установленому законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіційного документу в письмовій формі, забезпечується державою і породжує юридичні наслідки.

Нормативний договір – це об’єктивно формально обов’язкові правила поведінки загального характеру, що встановлені за домовленістю і згодою двох і більше суб’єктів і забезпечуються державою.

Правовий (судовий або адміністративний) прецедент – це рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов’язковість при вирішенні всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ.

Основні форми (джерела) права:

Правовий звичай

Правовий прецедент

М

Нормативний договір

Нормативно-правовий акт