Соціальна влада:

в первісному суспільстві:	у демократичній державі:
належить загальним зборам дорослим членів роду, старійшинам роду;	належність народу, яким обирає своїх представників або безпосередньо здійснює управління;
нормативна сторона функціонування: звичаї релігія, мораль;	нормативна основа функціонування: право, мораль, традиції, звичаї релігія, норми світового товариства;
засоби забезпечення: авторитетність влади, релігійні мотиви, повага до звичаїв, можливість громадського осаду, застосування примусу.	крім можливості застосування примусу є ціла система різноманітних гарантій забезпечення.

Для регулювання різноманітних відносин, що виникали між людьми, застосувалися соціальні норми. Правила, покликані забезпечувати порядок і стабільність у суспільстві, називаються соціальними нормами. Суспільні відносини первісного суспільства регулювалися нормами первісної моралі, звичаями і традиціями, релігійними нормами та всякими заборонами (табу). Гарантом їх дотримання був здебільшого не примус, а страх перед надприродними силами та богами. Для первісних людей був пов’язаний з міфічною побудовою світу. Всяке порушення звичаїв могло призвести до негативної реакції духів. Отже, первісні люді виконували соціальні норми добровільно, без спеціального примусу, що притаманний державі.

Загальними причинами виникнення держави і права стали:

1) три великі події праці (вирізнення скотарських племен; відокремлення ремесла від рільництва, виникнення й розвиток торгівлі);

2) поява надлишкового продукту, патріархальної сім’ї, приватної власності та майнової нерівності;

3) утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами й виникнення міжкласових конфліктів;

4) неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності та конфлікти та виникнення публічної влади.

Право, як і держава, виникло завдяки необхідності управляти соціальними процесами. В юридичній літературі розрізняють:

право загальносоціальне, що включає в себе права людини, права нації, права народу, права об’єднань та інших соціальних груп, права людства;

право юридичне, що встановлюється чи санкціонується державою. Тобто юридичне право виникає лише з виникнення держави. Право виникає внаслідок:

- переростання мононорм (первісних звичаїв, традицій моралі) в юридичні норми;

- правотворчої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб;

- перетворення рішень судових органів щодо конкретних справ на загальну норму, що є обов’язковою для вирішення аналогічних випадків.

Між правом і державою встановлюється досить складний зв’язок. З появою писемності держава, а також посадові особи через правотворчу діяльність закріплювали свою волю в законах, указах та інших нормативних актах. У перших державних законах закріплювалось майнова нерівність, станові привілеї, безправність рабів та інших верств бідного населення, наприклад, Закони Хаммурапі, ХІІ таблиці, Ману, «Руська правда» та ін.

Ознаки, що відрізняють державу від організації влади у первісному суспільстві:

1. замість кровноспоріднених зв’язків, що існували в первісному суспільстві, населення в державі ділиться за територіальною ознакою (села, селища, міста і т.д.).

2. для держави характерна особлива публічна влада, яка не співпадає з населенням (особливий механізм управління людьми);

3. утримання публічної влади відокремленої від основної маси населення потребує значних витрат і здійснюється за рахунок коштів, що надходять з збору податків;

4. головним знаряддям у руках держави для управління людьми є нормативні акти установлені чи санкціоновані державою.