2. Історичні типи держави

У сучасній юридичній науці існує два підходи до типології держав: цивілізаційний і формаційний. За цивілізаційним підходом розглядають такі типи держав:

1. східні, західні, змішані;

2. стародавні, середньовікові, сучасні;

3. селянські, промислові, науково-технічні;

4. індустріальні і постіндустріальні;

5. локальні, особливі, сучасні.

В українській юридичній науці існує думка, що відповідно до такого підходу не виділяється розуміння головного змісту держав¹.

Формаційний підхід заснований на суті і соціальній приналежності влади. За формаційною ознакою існують такі типи держав:

1. рабовласницький;

2. феодальний;

3. капіталістичний;

4. соціалістичний;

5. держава соціально-демократичного типу.²

Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, властивих державам, що існували на певних етапах історії людства.

Основні причини зміни типів держави:

• розвиток продуктивних сил і відповідна зміна виробничих відносин;

• зміна соціальної структури суспільства;

• зміна домінуючого в економіці класу або іншої панівної, керівної групи суспільства, встановлення нового співвідношення класових та інших соціальних сил;

• перехід державної влади до представників іншого класу (союзу класів), іншої нації або іншої соціальної групи, а отже, зміна соціальної сутності держави.

Найчастіше визначають такі історичні типи держав: рабовласницький, феодальний, буржуазний та соціалістичний і сучасний типи.

Рабовласницький тип держави характеризується такими ознаками:

1. поділ суспільства на вільних і рабів;

2. відсутність у рабів елементарних людських прав («розмовляюче знаряддя»);

3. панівна роль вільних великих землевласників та військової верхівки;

4. зневажання фізичної праці;

5. переважно автократичний та олігархічний характер політичних режимів.

Феодальному типу держави притаманні такі риси:

1. власність феодалів на землю закріплена у феодальному праві, яке складає основу суспільства;

2. закріплення у праві майнової та особистої залежності від феодалів-землевласників;

3. правове закріплення поділу суспільства на стани, належність до яких визначалася самим фактом народження;

4. набуття багатими містами права на самоврядування;

5. створення станових представницьких органів (парламенти, земські собори);

6. закріплення ієрархії взаємовідносин (сюзеренітет-васалітет) у середовищі дворянства;

7. вплив церковного (канонічного) права на суспільне і особисте життя;

8. найпоширеніша форма правління – монархія.

Характерними рисами буржуазного типу є:

1. правове закріплення формальної рівності громадян перед законом;

2. проголошення принципу законності;

3. визнання особистих і політичних прав людини;

4. проголошення свободи, недоторканості й непорушності приватної власності;

5. зосередження основних зусиль держави на функціях охорони приватної власності та боротьби проти загальнокримінальної злочинності;

6. скасування дворянських та інших станових привілеїв;

7. процес зрощення державного апарату з фінансовими монополіями;

8. множинність форм правління (парламентська монархія, парламентська і президентська республіки та ін.).

Соціалістичному типу держави притаманні такі характерні риси:

1. проголошення диктатури пролетаріату, що поступово переростає у загальнонародну державу;

2. заперечення принципу розподілу державної влади і закріплення керівної ролі комуністичної партії;

3. офіційне закріплення марксистсько-ленінської ідеології як єдиної в країні;

4. правове закріплення інтересів держави над інтересами особистості;

5. заборона приватної власності та підприємництва;

6. монополія державної власності в господарстві країни;

7. проголошення однією з головних функцій держави охорону соціалістичної власності;

8. юридичне закріплення обов’язку громадян працювати;

9. акцентування уваги на забезпеченні соціально-економічних прав людини³.

Сучасний тип держави характеризується соціальною спрямованістю, демократичним режимом утворення державних органів і здійснення державної влади, правовою формою державної діяльності. Сучасні держави в найбільш розвинутих суспільствах забезпечують задоволення загальнолюдських потреб, реальне здійснення і захист основних прав та свобод людини. Її економічною основою є наявність серед населення значної кількості саме власників засобів виробництва та результатів їх виробничої діяльності, рівноправність різних форм власності – приватної, комунальної і державної. Важливою ознакою сучасної держави є відсутність протилежності між державною формою організації суспільства і її соціальним змістом.