3. Поняття і структура правосвідомості

Правосвідомість – це система понять, поглядів, уявлень і почуттів з приводу чинного або бажаного юридичного права, а також діяльності пов’язаної з цим правом.

Правосвідомість складають елементи:

1. правова ідеологія – це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображають теоретичне відношення суспільства до права, державно-правового розвитку, правових режимів, упорядкування суспільних відносин.

Правова ідеологія включає в себе:

• концепцію поділу влад;

• визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над інтересами окремих верств суспільства;

• принципи демократизму, гуманізму і т. д.

Правова ідеологія формується:

• врезультаті наукового теоретичного відображення правової дійсності;

• на основі узагальнення і розвитку найбільш відомих і значущих державно-правових теорій минулого і сучасності;

• вивчення основних закономірностей становлення, розвитку і функціонування держави і права.

2. правова психологія – це почуття, емоції, настрої членів суспільства щодо права, які відображають його неузагальнено, а конкретизовано.

Так, проявами правової психології буде відчуття справедливості, повага до прав і свобод людини, байдужість до беззаконня або страх перед відповідальністю, емоційна реакція (у вигляді оплесків, викриків і т. ін.) присутність у залі судових засідань на певне рішення судді, тобто емоційне ставлення до права. В цілому – це стихійна, несистематизована і найпоширеніша форма усвідомлення права, яка тією чи іншою мірою властива всім суб’єктам і може виникнути з приводу будь-якого правового явища.

Елементи правової психології:

• сталі ( правові стереотипи, традиції, звички) і динамічні (настрої, почуття, хвилювання);

• пізнавальні (правові емпіричні знання, уявлення, погляди) і емоційні (правові емоції, почуття, настрої).

Функції правосвідомості:

• когнітивна (пізнання правової дійсності в результаті чого формуються правові теорії, концепції, ідеї);

• правоутворююча (так як є джерелом права);

• регулятивна (вплив права на суспільні відносини через правосвідомість суб’єктів права, їх правові знання, оцінки).

Структура правосвідомості:

1) правові знання (це набування правових знань у процесі відображення різних правових явищ);

2) правові оцінки (це усвідомлення особою своїх дій, що моделюється в правових нормах і осмислення їх у своїй свідомості);

3) правові установки (відображення не тільки готовності до певної правової поведінки, але й схильність до певних уявлень оцінки правових явищ).

Класифікації правосвідомості:

1. З точки зору глибини відображення правової дійсності:

• побутова (емпірична) правосвідомість – це найпоширеніший рівень правової свідомості, який формується відповідно до набутої правової освіти на основі повсякденного досвіду людей у сфері правового регулювання;

• професійна правосвідомість (притаманна юристам-професіоналам). Вона формується внаслідок отримання професійної (юридичної) підготовки, а також під час роботи в юридичній сфері (у правоохоронних органах, суді, адвокатурі, нотаріаті тощо);

• наукова, теоретична правосвідомість у цілому притаманна науковцям, викладачам вищих навчальних закладів юридичного профілю, які займаються теоретичною розробкою загальних або галузевих правових проблем.

2. За суб’єктами (носіями) правосвідомість поділяється на:

• індивідуальну (це система особистих поглядів, уявлень, почуттів з приводу права);

• групову (існує на рівні різних соціальних груп (політичних партій, громадських об’єднань, профспілкових організацій тощо), верств населення, класів);

• масову (характерна для нестабільних, тимчасових суспільних утворень, наприклад натовпу, учасників мітингу, демонстрацій).