14. Селекція коропа. Коротка історія селекції коропа.

Українські породи коропів знайшли широке визнання не тільки в межах нашої держави, але і в зарубіжжі.

Подальшу роботу з українськими коропами спрямовано на удосконалення породних особливостей завдяки структуризації, виходячи з конкретної екологічної ситуації, на внутрішньопорідні та зональні типи.

Від теплолюбного коропа українських порід рибництво центральних та північних районів Полісся і Лісостепу України вимагало підвищеної холодо- та зимостійкості. Тому перед Інститутом рибного господарства було поставлено завдання вивести тип коропа, який задовольняв би вимоги ви­робництва цього регіону.

У1959 р. започатковано селекційні роботи в дослідному господарстві "Нивка" для виведення нового стада лускатого коропа. Вперше в практиці селекційної роботи з коропом застосовано метод ввідного схрещування на базі самок української лускатої породи самців ропшинського коропа, в спадковій основі яких закладено 75% крові амурського сазана східно-азіатського підвиду. Цей короп характеризувався восокою холодо- та зимостійкістю.

Нивківський лускатий внутрішньопородний тип коропа української лускатої породи створювали протягом 1959-1996 рр. у 4 етапи. Вже перший етап цієї роботи став не тільки основою подальшої селекції, а й завдяки високому гетерозисному ефекту (при товарному вирощуванні 36%) відкрив перспективу промислового використання помісних коропів першого покоління.

Найперспективніші поєднання плідників започаткували 2 відгалуження: поліське і лісостепове.

Нивківський лускатий короп має підвищену холодо- та зимостійкість (11,1%), які успадковуються і добре виявляються в онтогенезі. За продуктивністю цьоголітки мають перевагу на 81,6, а дволітки — на 66,2% порівняно з нормативами.

Основні діагностичні ознаки нивківський лускатий короп успадкував від материнської лінії. Спадковість його становить 43,75% крові галицьких дзеркальних, 37,5 — лускатих коропів і 18,75% — крові амурського сазана. За поліморфізмом по трансфериновому локусу сироватки крові виявлено 11 фенотипів трансферинів, яких контролюють 6 алелів.

Наявність алеля D свідчить про далекий зв'язок нивківського лускатого коропа з амурським сазаном.

До ареалу нивківського лускатого коропа входять центральні та північні райони нашої держави, крім цього, він здобув визнання в близькому та далекому зарубіжжі.

Згідно з Наказом міністра сільського господарства і продовольства від 27.06.96 р. за № 201 його занесено до Національного реєстру селекційних досягнень України.

Західні райони рибництва поліської та лісостепової зон постійно зазнавали великих збитків від спалахів краснухи (80% і більше), тому водночас з підвищенням холодо- та зимостійкості була нагальна потреба в створенні краснухостійких племінних стад коропа.

Це завдання розв'язували завдяки синтетичній селекції на основі поліпшених племінних стад городоцького, несвицького масивів та ропшинського коропа. При відтворному складному схрещуванні не тільки підвищувались холодо- та зимостійкість, а й загальна життєздатність племінних стад і резистентність їх до краснухи.

Любінські лускаті та рамчасті внутрішньопородні типи української лускатої та української рамчастої порід створювали на базі дослідного господарства Львівського відділення Інституту рибного господарства УААН "Великий Любінь" протягом 1963-1999 рр. Синтез генотипів, географічно і генетично віддалених між собою, зумовив створення нових племінних стад лускатих і рамчастих коропів підвищеної резистентності, холодо-та зимостійкості й продуктивності.

Роботи виконували в 5 етапів. На І етапі схрестили лускатих самок городоцького масиву з ропшинськими самцями. За фенотипом помісі Р1 належать до лускатих форм. Високий гетерозисний ефект їх мав промислове значення як за продуктивністю, так і за резистентністю.

На II етапі схрестили рамчастих самок городоцького масиву з помісними гетерозиготними самцями Р1. Одержали розщеплення потомства за формулою 2(Ssnn) : 2 (ssnn). У подальшому селекційну роботу виконували з одного боку з лускатими гетерозиготними формами (Ssnn), а з другого — з гомозиготними рамчастими коропами (ssnn), які були взяті за основу створення нових типів рамчастого і лускатого коропів двох відгалужень: любінського і миколаївського.

У спадковій основі любінського відгалуження рамчастого і лускатого коропів закладено 14,06% крові амурського сазана, 51,56 — дзеркального галицького коропа та 34,38% — крові лускатих аборигенних форм.

У спадковій основі миколаївського відгалуження закладено 9,375% крові амурського сазана, 59,375 — дзеркального галиційського коропа і 31,29% — крові аборигенного коропа.

Стабілізацію нових племінних стад рамчастого та лускатого коропів здійснювали протягом 5-го і 6-го поколінь селекції завдяки відтворному схрещуванню плідників та масовому відбору за масою, екстер'єром, за типовістю українських порід. Рамчасті коропи любінського внутрішньопородного типу мають перевагу порівняно з нормативами за зимостійкістю на 8%, за продуктивністю цьоголіток — на 39 і дволіток — на 14,8% при значній економії комбікормів.

Любінські внутрішньопородні типи української лускатої породи переважають існуючі технологічні нормативи за зимостійкістю на 9,1%, за продуктивністю цьоголіток — на 43,4 і дволіток — на 20,2%.

Ареал коропів любінських внутрішньопородних типів не обмежується західним регіоном України. Його висока пластичність дає змогу успішно розводити їх як в поліській, так і в лісостеповій зоні. Питома вага цих типів становить 8 і 15% загальної кількості плідників рибних господарств.

Нові племінні стада любінського внутрішньопородного типу успішно пройшли державну апробацію і Наказом міністра агропромислового комплексу від 29.01.99 р. за № 52 занесені до Національного реєстру селекційних досягнень України.

Явище гетерозису в товарному коропівництві є ефективним методом збільшення рибопродуктивності вирощувальних та нагульних ставів. Ефективність промислової гібридизації насамперед залежить від вдалого поєднання вихідних форм та їхньої генетичної "чистоти", без урахування яких вона приречена на нульовий ефект.

Роботи, виконані на гетерозисні поєднання плідників української рамчастої та української лускатої порід, ропшинських коропів та амурського сазана, свідчать, що генофонд коропів України має досить значний генетичний потенціал для здійснення промислової гібридизації. Існуюча генетична різноманітність між українськими та ропшинськими коропами, а також амурськими сазанами дає високий ступінь гетерозиготності як одну із причин гетерозису, особливо у разі схрещування самок українських порід з ропшинськими самцями та самцями амурського сазана. Під час реципрокних схрещувань цих форм гетерозисна сила на другому році життя виявляється значно менше і становить 4,2-6,7%.

На сучасному етапі серед українських порід коропа та їх структурних одиниць особливий інтерес як в науковому, так і в прикладному значеннях викликає українська рамчаста порода. По-перше, вона створена понад 40 років тому для екологічних умов центральної України і нині потребує значного збагачення генофонду і структуризації завдяки поповненню новими генотипами, утвореними на іншій спадковій основі, а по-друге, промислова гібридизація її на основі самців амурського сазана та інших лускатих форм призвела практично до знищення рамчастої породи як такої на генетичному рівні.

Імпортована румунська порода рамчастого коропа Фресинет на основі схрещування її з українською рамчастою породою є надійним засобом поліпшення продуктивних і екстер'єрних особливостей коропів рамчастої породи.

Соціально-економічна криза, яка охопила нашу державу, значно стримує наукові розробки та результативність їх впровадження.

В умовах перехідного періоду до ринкової економіки потрібно захистити від фізичного знищення існуючий генофонд українських порід, їх структурні одиниці й рослиноїдних риб, а також зберегти вітчизняний генетичний потенціал і обмежити імпорт риб сумнівного генезису. Завдяки поступовому розширеному відтворенню племінних стад і забезпеченню промисловості високопродуктивними плідниками слід стабілізувати падіння виробництва, збільшити економічну ефективність вирощування високоякісного коропа та інших об'єктів рибництва для вимогливого ринку сьогодення.

Для ефективнішої наукової діяльності в умовах ринкової економіки слід створити селекційно-генетичний центр, який би розв'язував питання генетики об'єктів рибництва, селекції та впровадження нових економічно вигідних наукових розробок.