8. Основні напрямки селекції в сучасному рибництві.

В селекційній роботі вирішують дві задачі: покращення продуктивних якостей об'єкту розведення і створення порід, пристосованих до конкретних умов культивування. Розподіл цих задач носить умовний характер, тому що в будь-якому випадку мова йде про покращення продуктивності на фоні конкретних умов вирощування.

При ставовому вирощуванні особливого значення набуває пристосованість риб до конкретних температурно-кліматичних умов.

Так, в північних районах рибництва головним завданням є підвищення морозостійкості. При розведенні риби в південних районах виникає необхідність підвищення стійкості риб до високих температур. Зональних відмінностей стосуються і такі важливі екологічні фактори, як гідрохімічний і гідробіологічний режими ставів, особливості токсикологічної обстановки і епізоотологічної ситуації.

При селекції риб в специфічних умовах індустріальних господарств першочергове значення мають завдання підвищення стресостійкості порід, пристосованості до незвичайно високої щільності посадки при вирощуванні в порівняно невеликих об'ємах води, харчування майже виключно комбікормом при відсутності природної їжі, високого вмісту в воді екзометаболітів.

В роботі з рослиноїдними, осетровими рибами провідними напрямами виступають проблеми пристосованості до факторів доместикації. Важливе значення має при цьому здатність одомашнених риб нормально розвиватися в нових екологічних умовах, які можуть суттєво відрізнятися від природного середовища, в якому мешкають ці види риб.

 Виведення порід, більш повно засвоюють їжу в процесі росту.

Ø Створення порід, здатних до максимального використання (виїдання) кормових організмів, наявних у ставку.

Ø Поліпшення смакових якостей, підвищення поживності і зменшення питомої ваги неїстівних частин тіла (поліпшення товарних якостей коропа).

Ø Виведення порід, стійких до несприятливих впливом ряду факторів зовнішнього середовища, в першу чергу до нестачі кисню, крайнім температур і т. д.

Ø Виведення порід, стійких проти паразитарних та інфекційних захворювань, перш за все проти краснухи коропа.

У ставковому рибництві цілком застосовні основні принципи поліпшення домашніх тварин, коли для отримання високої продуктивності використовують сучасні генетичні методи і створюють раціональні умови утримання, що сприяють отриманню бажаною і економічно вигідною продукції. Крім того, рибництво має відоме перевагу перед іншими галузями тваринництва, наближаючись до рослинництву, тому що одна пара (або гніздо) виробників може дати десятки і навіть сотні тисяч нащадків за один сезон.

9. Інбридинг, аутбридинг, гетерозис в рибництві.

Інбридинг широко використовують у селекції сільськогосподарських тварин. Біологічна суть і практичний зміст інбридингу зводиться до нагромадження й закріплення бажаної спадковості, підвищення гомозиготності, спадкової стійкості інбредних нащадків. Багаторазове застосування інбридингу збільшує ослаблення конституції інбредних нащадків і призводить до інбредної депресії, тобто пригнічення ряду ознак. У ряді випадків знижуються виживаність і плодючість нащадків. Тому інбридинг у близьких ступенях не повинен допускатись у товарних господарствах. Можна застосувати інбридинг у помірних ступенях, що являє собою типову форму внутрішнього підбору.

Результати інбридингу на рибах вивчені ще недостатньо. Є дані, що одне покоління тісного інбридингу у коропа знижує темп росту на 15-20%. Крім того, знижується виживаність нащадків і збільшується число нащадків, які мають певні аномалії зовнішньої будови тіла.

Одержання нащадків від плідників, які не перебувають у спорідненні, називають аутбридингом. Неспорідненими звичайно вважають особин, в яких загальні предки відсутні не менше, ніж у п'яти поколіннях. Аутбридинг зберігає високу гетерозиготність селекціонованої популяції, що є базою подальшого поліпшення породних якостей.

Схрещування. Цей метод широко використовують у племінних господарствах для вдосконалення племінних і продуктивних якостей існуючих порід і виведення нових, а у товарних господарствах — для підвищення продуктивності промислових стад при використанні гетерозису. Біологічною передумовою схрещування є розширення комбінованої мінливості й біологічного збагачення, поява ефекту гетерозису — підвищеного рівня розвитку ряду ознак у помісей, одержаних при схрещуванні. Розглядаючи метод необхідно додати, що в сучасному тваринництві широко застосовують відтворне, вбирне, ввідне, перемінне і промислове схрещування. Певні досягнення цього плану відомі і в рибництві.

10. Методи оцінки гетерозису та селекція на гетерозис в рибництві.

Гетерозис (гібридна сила) — явище, коли перше покоління гібридів, одержаних у результаті неспорідненого схрещування, має підвищену життєздатність, продуктивність, ріст, стійкість проти шкідників, хвороб тощо.

Схрещування приводить до об’єднанняспадкових задатків генетично різних особин.Потомство, отримуване від міжпорідних і внутрішньопорідних схрещувань, назива-ють помістями, від більш віддалених схре-щувань (підвидів, видів і більш віддаленихформ) - гібридами.Помісіі гібриди мають підвищену гетерозиготність. З практики тваринницт-ва і рослинництва відомо, що підвищена гетерозиготність особини забезпечує їй велику життєздатність і більш високу продуктивність.Підвищена гетерозиготність гібридних помісних особин зумовлена завдяки біологічному явищу гетерозис, яке при-таманне як рослинному, так і тваринному світу, тобто ефект гетерозису властивий всім живим організмам. Він полягає у пере-вагах гібридів (помісей) першого покоління порівняно з вихідними батьківськими фор-мами за темпами росту, продуктивністю,стійкістю до несприятливих умов середови-ща, кращою оплатою корму тощо.Переваги, пов’язані з гетерозисом, по-ступово зникають у другому і наступних поколіннях схрещувань. Найбільше ефектгетерозису проявляється на більш ранніх стадіях розвитку гібридів.У багатьох груп риб гетерозис являє со-бою закономірне явище і виражається в підвищенні низки господарсько ціннихоз-

нак гібридів (помісей) порівняно з вихідними формами.Ефект гетерозису іноді спостерігається і зачистопорідного розведення, якщо особини,що спаровуються, досить різнорідні чи нале-жать до різних, що добре поєднуються, ліній,однак ступінь його прояву значно нижчий,ніж за схрещування. Найбільш сильний гетерозис за продук-тивними показниками

виявляється при схрещуванні порід різного географічного походження тому, що протягом своєї історії створення вони були ізольованими одна від другої і знаходилися в різних екологічних умовах, унаслідок чого вони максимально

розрізняються між собою генетично, що і є причиною високої гетерозиготності потом-ства, одержуваного від них. При цьому гете-розис не знижується і не зникає навіть у томувипадку, якщо ці породи роками виховуватив строго ідентичних умовах .