7. Репродуктивні ознаки риб. Морфологічні і фізіологічні ознаки. Селекційні індекси.

. До репродуктивних ознак відносять плодючість, швидкість статевого дозрівання, строки нересту. Велике значення має пристосованість до умов заводського відтворення.

Плодючість. Розрізняють абсолютну і відносну плодючість. Абсолютна плодючість визначається загальним числом ікринок в яєчнику, відносна — число ікринок на 1кг маси тіла риби.

Частіше використовують показник робочої (абсолютної і відносної) плодючості, тобто кількість ікринок, яку отримують від самок протягом одного нерестового сезону. Робоча плодючість у самок визначається прижиттєво, що дає можливість проводити відбір за цим показником.

В рибництві широко використовується також показник — коефіцієнт зрілості. Це — відношення маси гонад до загальної маси тіла (%). У дозрілих риб цей показник тісно корелює з плодючістю.

Відбір за плодючістю проводять з рибами з невисокою плодючістю (форель), а також в роботі з коропом.

Показники плодючості є надзвичайно мінливими. Коефіцієнт варіації робочої плодючості у самок коропа складає більше 30%, білого товстолобика — 50%, строкатого товстолобика — 30%.

Відбір самок за плодючістю проводять не раніше, ніж в другому нерестовому сезоні після стабілізації ознаки.

Абсолютна плодючість тісно корелює з масою тіла риб. Коефіцієнт кореляції між цими ознаками складає 0,6-0,8. Таким чином, селекція за масою тіла може привести до збільшення плодючості риб. Ознаки плодючість значною мірою підлягає впливу зовнішнього середовища.

Важливе значення мають показники, які характеризують якість статевих продуктів. У самок враховують розмір (середню масу або середній діаметр) ікринок. Мінливість цієї ознаки невелика. При оцінці самців визначають об'єм еякуляту, концентрацію і активність сперматозоїдів.

Важливими характеристиками якості ікри і сперми є заплідненість виживання нащадків в процесі ембріонального розвитку.

Швидкість статевого дозрівання. Селекція на прискорення дозрівання має практичне значення в роботах з пізно дозріваючими видами риб (осетрові, рослиноїдні). Отримання зрілих плідників в більш ран ньому віці дозволяє знизити затрати на вирощування племінного матеріалу, прискорити зміну поколінь і селекційний процес в цілому.

З господарської точки зору важливо, щоб статеве дозрівання наступило після досягнення рибами товарного віку, внаслідок того, що по мір розвитку гонад темп росту риб знижується.

Поряд з температурою, на швидкість статевого дозрівання може вплинути забезпеченість їжею. У коропа в південних зонах покращення умов вирощування призводить до прискорення статевого дозрівання. В деяких випадках недоїдання може призвести до прискорення статевого дозрівання риб.

Терміни нересту в сезоні. Період готовності плідників до нересту в сезоні являє практичну зацікавленість в роботах з багатьма видами риб. Більш раннє отримання молоді у коропа і рослиноїдних риб дозволяє суттєво підвищити рибопродуктивність ставів за рахунок подовження періоду вирощування.

Висока генетична мінливість цієї ознаки обумовлює можливість ефективної селекції.

Пристосованість до заводського способу відтворення. При селекції на пристосованість до заводського способу відтворення враховують такі показники, як синхронність дозрівання плідників, позитивна реакція на стимуляцію гонадотропними гормонами, стійкість риб до впливу різних стресових факторів. Важливе значення мають також показники, що характеризують життєздатність ікри і молоді при заводській технології, яка суттєво відрізняється від умов природного розмноження. Оскільки всі перераховані показники підлягають безпосередньому контролю, відбір за ними не складає великих труднощів.

Морфологічні і фізіологічні ознаки. Організм тварини являє собою цілісну систему, в якій всі частини тіла, органи, тканини функціонально пов'язані між собою. Селекція за яким-небудь одним показником призводить до корелятивних змін багатьох інших: змінюється зовнішній вигляд тварини, будова і функціонування його внутрішніх органів, особливості поведінки. Односторонній інтенсивний відбір за показниками продуктивності може призвести до ослаблення життєздатності тварини.

Сукупність морфологічних і фізіологічних ознак організму називають конституцією. Розрізняють зовнішні (екстер'єрні) і внутрішні (інтер'єрні) морфологічні ознаки.

До екстер'єрних ознак відносяться структура, тип лускатого покриву (у коропа), забарвлення та інші зовнішні ознаки.

Тілобудова — співвідношення розмірів окремих частин тіла. Для отримання показників, які характеризують тілобудову, визначають довжину тіла риби і його окремих частин і розраховують екстер'єрні індекси.

Для кожної породи і породної групи встановлюють стандарт за ознаками тілобудови, в межах якого відбір може давати позитивні результати. Вихід за межі цього стандарту в ту чи іншу сторону може призвести до порушення функціональних систем організму і зниження продуктивності.

До інтер'єрних ознак відносяться вміст жиру в м'ясі, число міжм'язових кісточок, відносна довжина кишечника і особливості морфології (співвідношення довжин передньої і задньої камер плавального міхура).

Фізіолологічні ознаки ще не знайшли широкого застосування в селекційній роботі з рибами. Деякі з них являють інтерес як можливі тести на продуктивність. До них відносяться гематологічні показники, стійкість риб до дефіциту кисню та ін.

Дволітки коропа, які відстали в рості, характеризуються зниженим вмістом гемоглобіну в крові. Проте низьке значення цього показника можуть мати і особливо крупні риби (рекордисти). Таким чином, інтенсивний відбір за масою тіла без врахування гематологічних показників може призвести до зниження життєздатності риб пов'язаної з анемією.

Особини з підвищеним вмістом гемоглобіну в крові відрізняються великою стійкістю до кисневого голодування (гіпоксії). Стійкість до гіпоксії тісно корелює з життєздатністю, а в деяких випадках із швидкістю росту.

Керуючись викладеним, доцільно розглянути сучасні напрями селекційно-племінної роботи, які домінують у тваринництві. З урахуванням певних особливостей, вони досить поширені у рибництві, яке фактично є специфічним напрямком тваринництва, це зокрема:

• Підвищення генетичного потенціалу продуктивності шляхом ефективного використання генофонду відселекціонованих порід вітчизняної і зарубіжної селекції, з одного боку, і збереження і раціональне використання в селекційному процесі генофонду локальних порід — з іншого.

• Приділення належної уваги створенню порід комбінованого напрямку продуктивності.

• Створення синтетичних популяцій шляхом поєднання кращих якостей спеціалізованих і комбінованих порід зарубіжної і місцевої селекції

• З метою запобігання звуження генофонду популяцій, втрати генів, що контролюють життєво важливі функції організму (відтворювальна здатність, стійкість до захворювань і екстремальних умов), ведуться пошуки шляхів відновлення втрачених генів методами генної інженерії.

• Збереження генофонду локальних і зникаючих порід та видів, які за рівнем продуктивності поступаються сучасним породам, але в їхньому генотипі є цінні якості, які сучасні породи поступово втрачають.

Розглянуті напрямки селекційно-племінної роботи не є догмою, вони можуть змінюватися у часі і просторі, набувати нових рис, відкидати зайві. Все це буде пов'язано з науково-технічним прогресом людства, зміною вимог до кількості і якості продукції, її дієтичних і харчових властивостей, видового складу риб, які культивуються, технологічної якості отримуваної сировини, яка поряд з виготовленням харчової продукції може бути використана у парфюмерній, легкій промисловості і фармацевтичних виробництвах, які в процесі технологічного циклу використовують органічну речовину тваринного походження, що пов'язано з глибиною переробки сировини, яку ми отримуємо у рибництві.

Аналізуючи напрями сучасної селекційно-племінної роботи, які носять загальний характер, доцільно звернути певну увагу на цей аспект діяльності під кутом рибництва.

Температура тіла риб практично повністю залежить від температури оточуючого середовища, що накладає відповідний відбиток на рівень протікання хіміко-фізіологічних процесів, які мають місце в організмі. Найбільша яскравість цього явища, простежується у видів риб, які мешкають у помірних широтах планети, де зміна температура води залежить від зміни відповідної пори року - весна, літо, осінь, зима.

Ця особливість покладена у існуючий екологічний розподіл риб за відношенням до температури води і нерестовим сезоном. В зв'язку з цим розрізняють холодолюбиві і теплолюбиві види риб, які відповідно віднесені до риб з осінньо-зимовим нерестом і весняно-літнім нерестом. При цьому одним з головних сигнальних факторів є відповідна температура води, яка при наявності інших відповідних умов забезпечує перехід статевих залоз плідників з четвертої завершеної стадії зрілості у п'яту або фактично забезпечує нерест. Зниження температури води до нерестової у холодолюбивих видів і підвищення температури води до нерестової у теплолюбивих видів риб з фізіологічної точки зору є одноплановим явищем, яке у відповідних екологічних груп риб є специфічним механізмом процесу запуску нересту.

Безумовно, розглядаючи напрями селекційно-племінної роботи відносно рибництва, доцільно враховувати чіткість і адекватність реакції організму на нерестові діапазони температури певних видів риб. Залежно від доцільності можна формувати процес доместикації під кутом відтворення на момент початку нерестових температур, на момент кінця нерестових температур або проміжне положення.

Плодючість риб коливається у широкому діапазоні, що орієнтує в про­цесі селекційно-племінної роботи формувати доместиковані групи риб з максимальною плодючістю і високою якістю яйцеклітин, що при дос­татніх об'ємах сперми відповідної якості забезпечить високий відсоток запліднення, вихід вільних ембріонів, личинок, забезпечить високу життєстійкість рибопосадкового матеріалу.

Селекційно-племінна робота у рибництві повинна включати такі вимоги до доместикованих масивів, як висока толерантність і суттєва екологічна валентність до абіотичних, біотичних і антропогенних факторів оточуючого середовища і не втрачати на певному фоні цінних якостей, які притаманні доместикованим групам риб.

У зв'язку з тим, що у процесі штучного відтворення все більшого значення набуває еколого-фізіологічний метод стимуляції дозрівання статевих залоз у риб, необхідно при селекційно-племінній роботі орієнтуватися на адекватність реакції у сформованих плідників на застосування гонадотропного гормону гіпофізу або аналогічних за дією фізіологічно активних препаратів.

Важливим напрямом селекційно-племінної роботи є формування масиву плідників, нащадки яких демонструють кращі показники в умовах різного рівня інтенсифікації виробництва. Екстенсивна (пасовищна) форма рибництва вимагає ефективного використання природної кормової бази. Інтенсивні форми рибництва передбачають досягнення низьких витрат корму на одиницю продукції, що досягається орієнтацією селекційно-племінної роботи.