16. Районування українських порід коропа.

Районування українських порід коропа. Територія України у своєму складі має три фізико-географічних зони: Полісся Лісостеп і Степ. Вони розрізняють між собою за температурним режимом, кількістю опадів, природною кормовою базою рибогосподарських водойм. Ураховуючи природні умови кожної географічної зони, а також генетико-фізіологічні особливості різних типів українських порід коропа розроблено принцип їх районування. Кожен внутрішньопорідний тип займає певний ареал. Коропи антонінсько-зозуленецького внутрішьопорідного типу (рамчасті та лускаті), як більш теплолюбні форми, районовані в рибних господарствах лісостепової та степової зон; — несвицького — в поліській зоні; нивківського — у господарствах північних областей Полісся та Лісос­тепу; люблінського — західних областей Полісся і Лісостепу (Томиленко В.Г. та ін., 1995). Враховуючи ту обставину, що ропшинські коропи і амурські сазани, незважаючи на обмежене розповсюдження, використо­вуються у товарному риборозведенні для промислової гібридизації, що дає змогу підвищити рибопродуктивність вирощувальних ставів на 30%, нагульних на 15%, наводимо зони їх найбільшого розповсюдження.

17. Структура селекційно-племінних господарств.

Племінне риборозведення здійснюється у спеціалізованих селекційних господарствах та спеціалізованих господарствах-репродукторах.

У зональних спеціалізованих господарствах роботи виконуються під методичним керівництвом і за безпосередньої участі співробітників лабораторії селекції риб Інституту рибного господарства УААН.

18. Селекційна робота з іншими видами риб. Лососеві риби.

Лососеві риби належать до раритетного комплексу прісноводної іхтіофауни України, тому його збереження є завданням загальнодержавного значення. У зв'язку з погіршенням стану природних популяцій цих видів останніми роками все більшу актуальність набуває здійснення заходів з їх штучного відтворення, за рахунок випуску в природні водойми життєздатного посадкового матеріалу, вирощеного в контрольованих умовах аквакультури.

Іншим важливим завданням лососівництва є забезпечення виробництва високоцінної у товарному відношенні продукції, яке неможливе без спеціально адаптованої до умов рибних господарств України технології. В рамках досліджень лабораторії помітний сегмент займає також дуже актуальна проблема забезпечення господарств продуктивними ремонтно-маточними стадами лососевих та сигових риб, пристосованих до різних технологій вирощування, з різними термінами нерестового циклу.

Дослідження лабораторії здійснюються у відповідності до загальноприйнятих в іхтіології, гідробіології та рибництві методиках. Крім того, для апробації технологічних схем використовуються власні методи, які дозволяють оцінювати ефективність вирощування лососевих риб за встановленими критеріями. Основними методичними підходами лабораторії лососівництва є:

а) пошукові роботи та моніторинг наявності рідкісних та червонокнижних видів лососевих риб (струмкова форель Salmo trutta morpha fario (Linnaeus), дунайський лосось Hucho hucho (L), європейський харіус Thymallus thymallus (L) в річках Карпатського регіону;

б) опрацювання методів штучного відтворення рідкісних та червонокнижних видів лососевих риб (відбір статевих продуктів, інкубація, підрощування личинок та вирощування молоді);

в) формування доместикованих ремонтно-маточних стад з метою відтворення та вирощування молоді струмкової форелі, дунайського лосося та харіуса для поповнення природного ареалу.

Послуги

розроблення технологічних схем вирощування райдужної форелі відповідно до умов окремих господарств та напрямків аквакультури;

розроблення селекційних програм для суб’єктів селекційної справи;

забезпечення наукового супроводу за формування селекційних маточних стад в господарствах-суб’єктах селекційної справи;

надання консультативних послуг з питань вирощування лососевих риб.

19. Селекційна робота з іншими видами риб. Рослиноїдні риби.

Рослиноїдні риби – пристосованість до факторів доместикації (до заводського відтворення), прискорення статевого дозрівання, зміна строків сезонного дозрівання.

короп має хороший темп росту, високі харчові та смакові якості (20% білка і 10% жиру). Статевозрілим він стає у південних районах на третьому-четвертому роках життя, у Поліссі та Лісостепу — на четвертому-п'ятому. Самці дозрівають на рік раніше за самок. Нерест відбувається у травні за стійкої температури води не нижче 18 °С. Короп має високу плодючість — від 600 тис. до 1,5 млн ікринок і більше, розмножується у нерестових ставах та заводських умовах. Оптимальна температура його росту та розвитку — 20 оС і вище. За сприятливих температурних умов на другому році життя на півдні України риба може досягати близько 1000 г; в умовах Полісся та Лісостепу — 400-500 г. На ранніх етапах розвитку короп живиться зоопланктоном, пізніше в живленні переважають організми зообентосу; у ставах добре споживає комбікорми. Цей вид надає перевагу неглибоким слабкопроточним водоймам, що добре прогріваються.

До далекосхідних рослиноїдних риб (РЇР) відносять білого амура, білого та строкатого товстолобів, які належать до родини коропових. Їх природним ареалом є рівнинні ріки Східної Азії — від р.Амур на півночі до Південного Китаю. В Україну ця риба завезена у 1953 р., тоді ж була розпочата робота по її акліматизації. Тепер вони поширені практично у всіх водоймах України, використовуються як цінні об'єкти рибництва та меліоратори водойм.

20. Селекційна робота з іншими видами риб. Сігові риби.

Сиги - одна з найважчих для систематики груп риб. Вони утворюють величезну кількість різних форм, племен і рас; навіть один вид в одній і тій же водоймі може мати декілька різних форм. Ці риби дійшли до нас з часу льодовикового періоду. У міру ізоляції окремих прильодовикових озер і їх подальшого складного розвитку у населяючих ці водоймища риб формувалися свої особливості в будові і біології, які часто виникали і змінювалися паралельно, але у результаті давали схожий результат. Сиги в цьому відношенні, напевно, перевершили всі реліктові організми. В даний час вважають, що в Європі є шість видів сигів, які утворюють більше 50 різних форм різного рівня відособлення.

Пелядь - вигідний об'єкт акліматизації. Вона успішно акліматизувалася у ряді озер, часто її вирощують в озерах в садіннях, а в ставках підсаджують до коропа, вона чудово росте у водосховищах.

Освоєння розведення пеляді почалося в 50-60-х роках в різних зонах країни. Саме за рахунок акліматизаційних робіт її новий ареал протягнувся від області Мурманська на півночі до Таджикистану на півдні, від Німеччини на заході і до Забайкалля на сході. У 60-70-х роках пелядь була акліматизована в Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині, Фінляндії. З Чехії вона проникла до Угорщини. У 1978-1979 рр. пелядь запустили в систему озер Монголії. За рахунок акліматизаційних і робіт рибоводів ареал пеляді значно розширився, вона успішно прижилася в багатьох країнах. У нових умовах пелядь характеризується швидким ростом, що дозволяє використовувати її як товарну рибу вже на першому році життя. 90-96 % товарної пеляді вирощують в озерах, інші 4-10 % - в ставках і водосховищах. По способу життя розрізняють річкову пелядь (сирок) і дві форми озерної: крупну і карликову пелядь з низьким тілом і сильною точковою пігментацією на тілі.

Пелядь є одним з основних об'єктів промислу на півночі, віддає перевагу озерам і затишним ділянкам в річках, тримається в товщі води. Це - зграєва риба. У неї високе тіло з горбовиною, черевна частина тіла світла, на голові і спинному плавнику є чорні плямочки.

Озерна пелядь нереститься на вільних від мулу підводних піщаних мілинах після льодоставу, річкова - в річках, на ділянках з швидкою течією, головним чином на перекочуваннях, на крупній гальці, перед льодоставом і частиною після нього. Нерест продовжується три-чотири місяці. Харчується пелядь переважно планктонними ракоподібними, карликова форма споживає мотиля і інші організми донної і прибережної фауни.

Пелядь відноситься до жирних риб: вміст жиру в ній залежить від сезону здобичі і розмірів особин.

За змістом білка пелядь з окремих водоймищ трохи розрізняється. Кількість ліпідів в м'ясі коливається залежно від різних чинників. Підвищений вміст жиру в м'ясі пеляді спостерігається в літній період, коли збільшується біомаса зоопланктону. До осені жирність статевозрілих особин зменшується у зв'язку з витратами енергії на дозрівання гонад.

21. Селекційна робота з іншими видами риб. Осетрові.

Основні об’єкти товарного осетрівництва — гібрид білуги з стерлядь 1-го покоління (бестер) і білуга. Їх ікру отримують на волзьких осетрових рибоводних заводах від виробників білуги, відловлювати в низов’ях Волги, і самців стерляді, яких тепер містять в ставках. Запліднену ікру перевозять на донські і кубанські осетрові заводи, на яких вирощують молодь для товарних господарств.

Розведення осетровихРозведення осетрових

Однак головне призначення заводів — виробництво молоди для поповнення чисельності осетрових в морях. Таким чином, зараз частина потужностей цих підприємств змушені відволікати від основної мети, що йде на шкоду відтворенню осетрових, насамперед білуги. Абсолютно ясно, що в такій ситуації осетровим заводам дуже важко повністю забезпечити молоддю і моря, і товарні господарства. У результаті багато рибгосподарства недоотримують посадковий матеріал і змушені стримувати подальше зростання виробництва товарної риби, в ряді господарств взагалі не можуть використовувати вже створені нагульні площі.

Назріла необхідність збільшити виробництво молоди шляхом створення спеціалізованих розплідників або пітомних ділянок, що мають власні маткові стада бестера, сибірського осетра, стерляді і деяких інших видів осетрових. Можливість такого шляху давно доведена результатами досліджень, проведених вченими.

Першим з осетрових риб, вирощених до статевозрілості в штучних умовах, став бестер. Ще в 1956 р самці цього гібрида були використані професором Н. І. Ніколюкіна в зворотних схрещуваннях з білугою і стерляддю. А дозрівання самок бестера почалося незабаром після переведення маточного стада осетрових з господарств Саратовської області в

Аксайский рибгосп. Тут були покращені умови їх утримання. Зрілу ікру від самок бестера вчені вперше отримали в 1966 р, а до 1969 р було сформовано племінне ремонтне стадо, яке складається з бестера 2-го покоління і зворотних гібридів бестера з білугою і з стерлядь.

У наступні роки потомство бестера отримували в цьому господарстві щорічно, застосовуючи прижиттєвий (операційний) спосіб отримання ікри від самок.

Операція з вилучення ікри (овуліровать після гіпофізарної ін’єкції) з порожнини тіла, не впливає на подальший дозрівання самок, яке відбувається з перервою в 2-3 роки (у стерляді — через 1-2 роки). Від декількох оперованих самок бестера до теперішнього часу отримано по 6-8 генерацій потомства. Причому при кожному наступному дозріванні абсолютна плодючість їх, розміри і маса ікринок зазвичай зростали. За даними цитологічних досліджень, виконаних в 1981 р Є. В. Серебрякової, ознаки зниження якості потомства, пов’язані, мабуть, зі старінням самок, з’являються лише в 6-7-их генераціях, коли їх вік перевищує 25 років. За 17-річний період досвідченого використання маточного стада ікра була отримана більш ніж від 150 самок бестера, а з урахуванням їх неодноразового дозрівання проведено більше 400 операцій отримання ікри. Методика операцій досить проста, вона освоєна нашими співробітниками і рибоводами, які з нами працювали. Відхід самок після операцій, як правило, незначний і залежить від випадкових причин.

Операція виконується так. Самку з текучої ікрою поміщають на спеціальний лоток, скальпелем і черевними ножицями (хірургічними) обережно, щоб уникнути пошкодження внутрішніх органів, розрізають уздовж черевну стінку на відстані 1,5-2 см від середньої лінії, навпаки 4-5 останніх черевних жучек. Довжина розрізу 10-15 см.

22. Міжпородне і внутрішньопородне схрещування коропа.

Коропівництво є традиційним і найбільш розвинутим напрямком ставового рибництва в Україні. На сучасному етапі перед рибоводною наукою постає завдання з створення нового високопродуктивного коропа, який би був зорієнтований на забезпечення потреб як внутрішнього, так і зовнішнього ринку в нових економічних умовах.

Серед коропів виділяють чотири генетичні групи, які відрізняються між собою за великою кількістю ознак (лускаті, лінійні, розкидані, голі). При сприятливих умовах вирощування розкидані коропи практично не поступаються лускатим за темпом росту та життєздатністю (Schaperclaus, 1961; Кирпичников 1987). Враховуючи те, що світові ціни на малолускатих коропів на 20-25 % вищі, ніж на лускатих, то цілком зрозуміло, що вирощуванню рамчастих коропів в Україні приділяється недостатня увага і селекційно-племінна робота з ними має значну перспективу в майбутньому.

Серед малолускатих коропів в Україні нараховується одна порода і один внутрішньопородний тип українського рамчастого коропа, а також несвіцький масив малолускатого коропа. Крім того, до нас імпортовані рамчасті коропи румунського та німецького походження. Всі ці різні за генезисом групи мають певні недоліки. Так імпортовані коропи характеризуються високоспинною тілобудовою, чистим спадкуванням лускового покриву у вигляді “рамки”, але вони недостатньо пристосовані до наших еколого-кліматичних умов вирощування. Українським коропам, навпаки, властиві високі рибоводно-біологічні якості, при посередніх показниках екстер’єру.

Запропонована робота спрямована на синтез ознак, які властиві українській рамчастій і румунській рамчастій породі фресинет, що дає змогу створити нові промислові помісі малолускатого коропа, притаманними ознаками яких є: привабливий товарний вигляд, високі рибоводно-біологічні якості, пристосованість до місцевих умов вирощування. Крім того, створення нової генетичної групи рамчастого коропа дозволяє поповнити генетичний фонд ставового рибництва України і відшукати шляхи подолання інбредної депресії в структурі українських рамчастих та лускатих коропів (Томиленко и др., 1990).

В сучасному рибництві практикується двохлінійна система розведення, яка дає можливість проведення неспорідненного схрещування та вирощування товарних гібридів. Тому, одним з головних напрямків дисертаційної роботи є дослідження генетичних груп коропа за комбінаційною спроможністю на гетерозис.

Зв’язок роботи з науковими планами. Дисертаційна робота є складовою частиною довгострокового завдання “Вивести новий тип малолускатого коропа для ставових господарств України”, що входить до науково-технічної програми “Розведення і генетика тварин”.

Мета і задачі досліджень. Метою досліджень дисертаційної роботи є комплексна оцінка помісних коропів від реципрокних схрещувань української рамчастої і румунської рамчастої породи фресинет, а також встановлення закономірностей успадкування екстер’єрних та інтер’єрних ознак.

Основними задачами досліджень є:

- оцінити екстер’єрні та репродуктивні ознаки вихідних порід;

- дати комплексну рибоводно-біологічну оцінку помісних коропів на першому та другому році життя;

- встановити особливості спадкування екстер’єрних та інтер’єрних показників у помісних коропів;

- провести комплекс фізіолого-біохімічних досліджень з виявлення ефекту гетерозису в помісних коропів.

Наукова новизна. Вперше отримані і комплексно досліджені в умовах ставових господарств України реципрокні помісні коропи від схрещування української рамчастої та румунської рамчастої породи фресинет, встановлений характер успадкування ознак, визначені можливості рибогосподарського використання.

Практичне значення. В результаті проведення науково-дослідних робіт виробництву запропонована нова помісна форма рамчастого коропа з покращеними товарними якостями, використання якої дозволяє підвищити рибопродуктивність ставів на 10 -15 %. В дослідному господарстві “Нивка” ІРГ УААН сформовано стадо помісних коропів першого покоління селекції, одержаних від реципрокного схрещування коропів української рамчастої та румунської рамчастої породи фресинет, які будуть використані в довгостроковій програмі виведення нового типу українського рамчастого коропа.

23. Міжвидова промислова гібридизація риб.

Гібридизація – схрещування різних за спадковімтю організмів. Полягає в злитті при заплідненні генотипові різних статевих клітин і розвитку із зиготи нового організму, що поєднує спадкові задатки батьківських особин. Схрещування особин, що належать до різних видів називають віддаленими гібридизацією.

Віддалена гібридизація може бути використана для одержання промислових гібридів, а також селекції гібридних порід. Міжвидові і більш віддалені гібриди можна селекціонувати у тих випадках, коли вони виявляються плодючими, наприклад, у гібридів лососевих і сигових риб, товстолобиків та інших. Значне поширення в цьому напрямку одержали гібриди білого і строкатого товстолобиків, яким притаманний широкий спектр живлення, що сприяє збільшенню вирощування товарної риби.

Застосовуються також спеціальні генетичні методи: індукований мутагенез, індукований гіногенез і синдрогенез, регуляція статі, одержання стерильних риб.

2.1 Індукований (штучно викликаний) мутагенез

Це виникнення спадкових змін в результаті впливу на організм особливими агентами ― мутагенами. Розрізняють радіаційний і хімічний мутагенез. Основною метою його застосування в селекції риб є збільшення генетичної мінливості за рахунок нових (індукованих), в тому числі і корисних мутацій. При хімічному мутагенезі використовуються різні алкілуючі сполуки з високою біологічною активністю: нтрозометилсечовина (НМС), диметилсульфат (ДМС), нітрозо етил сечовина (НЕС). Ці сполуки, вибірково діючи на ДНК хромосом, пошкоджують її, що може призвести до виникнення мутацій. Для одержання індукованих мутацій обробляють статеві клітини (ікру, сперму) чи ранні зародки риб. Більш ефективна обробка мутагенів зрілих сперміїв. У різних риб чутливість до мутагенів різна. Так, у коропа вона менш сприятлива, ніж у рослиноїдних видів (білий амур і білий товстолобик).

24. Форми і методи селекційно-племінної справи у рибництві.

За своєю суттю рибництво близьке іншим галузям тваринництва і тому методи селекційно-племінної роботи з рибами та сільськогосподарськими тваринами мають багато спільного. Але селекція і племінна справа у рибництві мають свою специфіку, пов’язану з біологічними особливостями риб: їх високою плодовитістю, зовнішнім заплідненням, пізнім статевим дозріванням і т.д. Крім того в тваринництві селекціонер має справу з однією особиною, а в рибництві – з масовим матеріалом. Іншою особливістю є те, що дуже важко забезпечити стандартні, суворо контролюємі умови утримання риб, що вимагає використання особливих методів оцінки селекціонуємого матеріалу.

При розробці питань теорії і практики селекційно-племінної справи у рибництві велике значення мають українські і російські вчені і, в першу чергу В.С. Кирпичников і К.А. Головинська:

Перші роботи по генетиці і селекції ставкових риб відносяться до 30 – 40 років. На Україні А.І. Кузема почав селекційну роботу з коропом, яка в подальшому завершилась створенням українських порід коропа. Кирпичников почав роботу по гібридизації коропа з сазаном.

Кінець 40-х – початок 50-х організація робіт по селекції ропшинського, білоруського і парського коропів ( Кирпичников, Поліксенов, Головинська).

На основі загальних принципів селекції і з врахуванням даних по генетиці риб у 50 –60 роках були розроблені перші рекомендації по методам селекції і системі організації племінної справи у рибництві вченими: Головинською, Кирпичниковим, Куземою, Шаскольським.

В 60–70 роках помітні успіхи в розробці генетичних методів селекції риб - індуційованого типу гіногенезу та мутагенезу. Приділяється увага розробці біотехніки утримання ремонту і плідників коропа, способів проведення бонітування маточних стад в промислових господарствах, почалися дослідження по впровадженню нових технологій і нових форм товарного рибництва, нових об'єктів рибництва.

В селекційній роботі з рибами повинні розв’язуватися дві основні задачі: покращення продуктивних якостей об'єкта розведення та створення порід, пристосованих до конкретних умов культивування.

Шляхи підвищення продуктивності: прискорення темпу росту за рахунок більш повного використання природних і штучних кормів на приріст та підвищення життєздатності риб, в т.ч. підвищення їх стійкості до несприятливих умов середовища і до хвороб.

Напрямки селекції об’єктів товарного рибництва:

1. Короп – підвищення ефективності використання корму, швидкості росту, загальної життєздатності, стійкість до найбільш небезпечних хвороб (краснухи, ЗПП, зяброве захворювання), створення порід, пристосованих до різних зонально-кліматичних умов, до заводської технології, в тому числі для культивування в установках з замкненим водопостачанням.

2. Форель – підвищення оплати корму, швидкості росту, загальної життєздатності і стійкості до захворювань, підвищення плодовитості.

3. Рослиноїдні риби – пристосованість до факторів доместикації (до заводського відтворення), прискорення статевого дозрівання, зміна строків сезонного дозрівання.

4. Пелядь – пристосованість до факторів доместикації, підвищення швидкості росту і загальної життєстійкості, зміна строків сезонного дозрівання.

5. Осетрові – пристосування до факторів доместикації, швидкість статевого дозрівання, підвищення темпу росту.

Селекціонуємі ознаки: швидкість росту, життєстійкість і стійкість до захворювань, ефективність використання корму, харчова цінність риб, плодовитість, швидкість статевого дозрівання, строки дозрівання плідників в нерестовому сезоні,пристосованість до заводського відтворення.

Екстер’єрні показники: тілобудова, лусочковий покрив, окрас тіла.

25. Системи організації селекційно-племінної роботи у рибництві.

В селекційній роботі з рибами повинні розв’язуватися дві основні задачі: покращення продуктивних якостей об'єкта розведення та створення порід, пристосованих до конкретних умов культивування.

Шляхи підвищення продуктивності: прискорення темпу росту за рахунок більш повного використання природних і штучних кормів на приріст та підвищення життєздатності риб, в т.ч. підвищення їх стійкості до несприятливих умов середовища і до хвороб.

Напрямки селекції об’єктів товарного рибництва: Для організації племінної роботи в господарствах необхідно проводити повну інвентаризацію маточного поголів'я і оцінку виробників батьківського покоління.

Облік (інвентаризацію) племінних риб проводять два рази на рік: навесні і восени при розвантаженні зимувальних і літніх маткових ставків. Вибраковують відсталих у рості, хворих і травмованих особин. Складають акт, приводячи в ньому відомості про кількість особин в кожній віковій групі, загальну і середню масу, їх стан., Визначають приріст риб за літо або втрати маси (у%) за зиму, причини вибракування.

У справах риборозплідника повинні зберігатися такі постійні документи: індивідуальні відомості; картотека індивідуальної бонітування; книга ремонтного молодняку; відомості руху поголів'я; плани підбору виробників даного сезону.

Поряд з урахуванням всього матеріалу виробляють бонитировку виробників, які беруть участь у господарстві у виробничих процесах, виявляють їх племінні і господарські якості.

Бонітування передбачає огляд риби, зважування і вимір її довжини, висоти, товщини і обхвату тіла. За отриманими даними визначають екстер'єр риб: відносну висоту і товщину тіла, відносний обхват тіла і коефіцієнт вгодованості. Згідно з матеріалами бонітування складають відомість.

У період бонітування виробників ділять на якісні групи (класи). Самок ділять на три класи. До першого класу відносять кращих за екстер'єром самок з добре вираженими статевими ознаками, їх використовують в першу чергу для нересту. До другого - самок з менш вираженими статевими ознаками, а також вперше дозріваючих, до третього - що мають травми і каліцтва. Самок, що відносяться до цього класу, після нересту вибраковують.

Самців ділять на два класи. Перший - самці середнього і молодого віку з гарним екстер'єром, решту відносять до другого класу, і вони є резервом.

26. Типи селекційно-племінних господарств. Племінна служба.

1.1. Укрдержкомрибгосп (скорочена назва Державного комітету рибного господарства України), а саме – Управління аквакультури, використання та відтворення та та водних живих ресурсів:

- здійснює загальнодержавне управління племінною справою у рибництві України.

1.2. Робоча група з питань племінної справи у рибництві в складі Науково-технічної радиУкрдержкомрибгоспу.:

- розробляє стратегічні напрямки щодо проведення селекційних заходів із об’єктами рибництва в Україні;

- здійснює керівництво розробленням галузевих програм з селекції для кожного об’єкту рибництва та контроль за виконанням цих програм.

До складу групи, крім працівників Укрдержкомрибгоспу, повинні увійти провідні науковці – рибоводи і селекціонери, представники Державного підприємства «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» та кращих виробничих рибницьких підприємств-суб’єктів племінної справи у рибництві. Управління робочою групою здійснюють начальник Управління аквакультури, використання та відтворення та водних живих ресурсів Укрдержкомрибгоспу або його заступник.

1.3. Державне підприємство “Науковий селекційно-генетичний центр рибництва” (далі скорочено - Племрибцентр). Це робочий орган з питань реалізації державної політики у племінній справі, безпосередньо підпорядкований Укрдержкомрибгоспу. Пропонується наступний перелік функцій Племрибцентру:

- розроблення на підставі галузевих програм з селекції щорічних планів проведення селекційних заходів із об’єктами рибництва в Україні, доведення цих планів до виконавців - суб’єктів СПРР та контроль за їхнім виконанням;

- координація діяльності різних виконавців селекційних програм на етапі реалізації щорічних планів проведення селекційних заходів;

- проведення за дорученням Укрдержкомрибгоспу тендерів по визначенню виконавців державних програм з селекції у рибництві та контроль за використанням бюджетних коштів, щорічно виділяємих на виконання цих програм;

- розроблення пропозицій щодо удосконалення законодавчого забезпечення племінної справи у рибництві;

- ліцензування діяльності підприємств-суб’єктів племінної справи у рибництві та здійснення контролю за роботою цих підприємств;

- створення та ведення Державного кадастру племінних ресурсів у рибництві;

- удосконалення існуючих форм обліку та звітності з племінної справи у рибництві;

- організація завезення генетичного матеріалу об’єктів рибництва з-за кордону та контроль за перевезенням селекційного матеріалу підприємствами-суб’єктами племінної справи у рибництві в межах країни;

- організація навчання (підготовки та перепідготовки) кадрів селекціонерів для підприємств-суб’єктів племінної справи у рибництві та участь у процесі з атестації цих кадрів;

- вивчення та розповсюдження передового досвіду серед підприємств-суб’єктів племінної справи у рибництві;

- виконання інших завдань Укрдержкомрибгоспу щодо реалізації державних програм з селекції у рибництві (наприклад, організація створення кріобанку генетичного матеріалу або колекційних стад об’єктів рибництва тощо).

1.4. Наукові установи. Це - профільні науково-дослідні інститути з питань племінної справи у рибництві та інші суб’єкти наукової діяльності (навчально-наукові заклади, окремі дослідницькі лабораторії тощо), які здійснюють наукове забезпечення цієї роботи та залучаються Укрдержкомрибгоспом або окремими суб’єктами племінної справи для виконання різних завдань з реалізації державної програми «Селекція у рибництві» на договірних засадах.

1.5. Племінні заводи (далі скорочено – племзаводи). Це - суб’єкти племінної справи, які проводять селекційну роботу з удосконалення племінних та продуктивних властивостей об’єктів рибництва. Працюють під науково-методичним супроводом профільних наукових установ. Кількість племзаводів та плани їхньої роботи визначаються на підставі завдань галузевої програми з селекції для кожного об’єкту рибництва та держзамовлень з отримання селекційного матеріалу і передачі його племінним репродукторам. Під виконання селекційних програм виділяються бюджетні кошти у обсязі сум планових кошторисів витрат, розроблюваних кожним племзаводом у відповідності до “Порядку використання коштів Державного бюджету України на проведення робіт із селекції у рибному господарстві”.

На початковому етапі, з метою концентрації проведення селекційних заходів саме на племзаводах, пропонується з останніх постачати племінним репродукторам не племінних плідників або личинок риб, а однорічок або, навіть, дволіток чи дворічок риб. Це дозволить значно спростити роботу племінних репродукторів, звівши її до вирощування племінних плідників риб у сприятливих умовах і проведення, переважно, коригуючого відбору серед племінного матеріалу та уникнути помилок на дуже відповідальних ранніх стадіях його вирощування. Для задоволення сучасного невисокого рівня потреб суб’єктів товарного рибництва у племінному матеріалі та враховуючи величезну плодючість риб, потужностей племзаводів вистачить навіть в умовах реалізації цієї пропозиції.

1.6. Племінні репродуктори (далі скорочено – племрепродуктори). Ці суб’єкти племінної справи у рибництві займаються вирощуванням отриманого від племзаводів селекційного матеріалу до стадії вперше нерестуючих плідників риб і наступним продажем цих плідників підприємствам-суб’єктам товарного рибництва.

Вбачається доцільним у перші 4-5 років з початку реалізації запропонованої схеми племінної роботи у рибництві України, для зниження реалізаційної ціни на плідників риб, надавати державні дотації племрепродукторам шляхом компенсації частини їхніх витрат на вирощування племінного матеріалу, в тому числі – за рахунок безкоштовного постачання цих господарств вихідним селекційним матеріалом з племзаводів. Метою цього заходу є заохочення товарних рибницьких підприємств до придбання якісного племінного матеріалу у спеціалізованих селекційних господарств, що сприятиме зростанню кількості і поліпшенню якості товарної продукції рибницьких підприємств внутрішніх водойм України.

Сьогодні доцільно створювати племрепродуктори на базі рибницьких підприємств, які мають власну потужну відтворювальну базу (інкубцехи, риборозплідники). Тим самим, при відносно низьких сучасних потребах товарних рибницьких підприємств у рибопосадковому матеріалі (перш за все, у личинках риб), десяток-півтора племрепродукторів, розташованих у найбільш зручних місцях на території країни, могли б задовольнити існуючий попит у вище вказаному матеріалі, виконуючи функції спеціалізованих відтворювальних комплексів. Концентрація процесу відтворення об’єктів рибництва у спеціалізованих підприємствах, які, крім того, є суб’єктами племінної справи у рибництві, сприятиме прискоренню розвитку вітчизняного товарного рибництва та значному зростанню його економічної ефективності. У подальшому, при збільшенні попиту на рибопосадковий матеріал та зростанні рівня технологічної культури у товарних рибницьких підприємствах, племрепродуктори частково або повністю перейдуть на постачання останнім вже племінних плідників риб.

1.7. Товарні рибницькі підприємстває користувачами племінної продукції, вирощуваної племрепродукторами. Вони отримують вперше нерестуючих плідників риб на підставі замовлень, бажано – довготермінових, що надаються Укрплемрибцентрові заздалегідь (за 2-3 роки), з метою формування робочих планів племінних господарств.

2. Створити за рахунок бюджетних коштів з державної програми «Селекція у рибному господарстві» у складі Інституту рибного господарства НААН України лабораторію генетичних досліджень (ДНК-дослідження, методи ідентифікації генетичного матеріалу риб з використанням біохімічних маркерів тощо. – В.К.). Головні завдання, які необхідно вирішувати лабораторії протягом її роботи, будуть наступними: