5.Класифікація конституцій

Класифікація конституцій здійснюється за такими критеріями:

І. За часом дій:1) тимчасові, що можуть прийматися на встановлений строк або до настання певної події;2) постійні конституції. Ними є більшість конституцій (утому числі й Конституція України), але факт установлення необмеженого строку їх дії не означає їх вічність, а лише вказує на намір законодавця в момент їх прийняття. Відомі конституції, які встановлюють неможливість власного скасування (наприклад, конституції Мексики, Греції).

ІІ. За політичним режимом:1) демократичні конституції, які гарантують широке коло прав і свобод, допускають вільне утворення і діяльність політичних партій, передбачають виборність установ влади тощо;2) авторитарні, які обмежують або забороняють діяльність політичних партій або встановлюють панування однієї партії, відкривають широкі можливості для ліквідації або суттєвого обмеження вимушено проголошених конституційних прав і свобод, скорочують повноваження представницьких органів;3) тоталітарні, які є різновидом авторитарних конституцій і для яких характерна висока ідеологічна насиченість аж до визнання прихильності до певної ідеології (комунізму, ісламу тощо).

ІІІ. За формою правління:1) монархічні конституції,2) республіканські.

IV. За формою політико-територіального устрою:1) федеративні конституції (у федеративних державах діють зазвичай федеральні (національні) конституції та конституції суб'єктів федерації);2) унітарні.

V. За порядком прийняття:1) октройовані (даровані),2) договірні;3) "народні"

VI. За порядком внесення змін:1) гнучкі;2) жорсткі;3) змішані (зміст цих понять ми розглянемо у наступному параграфі).

VII. За формою:1) писані;2) неписані;3) змішані

6.Права людини і громадянина,їх класифікація

Права і свободи людини і громадянина заведено поділяти на особисті, політичні, економічні, соціальні та культурні. До особистих прав людини належать: право на вільний розвиток своєї особистості; невід'ємне право на життя; право на повагу до гідності; право на свободу та особисту недоторканність; право на недоторканність житла; право на таємницю листування, телефон-них розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання в особисте і сімейне життя; право на свободу пересування і вільний вибір місця прожи-вання; право на свободу думки і слова; право на свободу світогляду і віросповідання. До політичних прав і свобод належать: право на об'єднання у політичні партії та політичні організації; право брати участь в управлінні державними справами; право на мирні збори та маніфестації; право на звер-нення. Кожна держава забезпечу права та свободи особистості за допомогою норм національного права, внутрішні; механізмів і процедур. Але вже після першої світової війні стало ясно, що силами окремої держави важко захистите права людини, тут потрібні міжнародні гарантії. В 1919 р була заснована Ліга Націй, під егідою якої виникла сері міжнародних договорів, що передбачали захист національ-них меншин в окремих країнах. Відповідно до Статуту ООН у 1945 р. було створено комісію ООН з прав людини, в обов'язки якої входила підготовка міжнародних документів з прав людини. Вже 10 грудня 1948 р. в Парижі Генеральна Асамблея ООН прийняла й проголосила Загальну декларацію прав людини я «як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави». Загальна декларація прав людини має основоположне зна-чення для міжнародної регламентації прав і свобод людини. Вона проголосила всіх людей вільними та рівними у своїй гідності і правах. Вона є першим міжнародним документом, що найповніше виклав перелік прав людини, який базуєть-ся на десяти відомих християнських заповідях, англійських, американських і насамперед французьких законодавчих актах щодо прав людини.