27. Місце уряду у системі вищих органів державної влади.Види урядів

Уряд у більшості зарубіжних країн здійснює загальне управління всіма справами держави, керує її внутрішньою та зовнішньою політикою. Уряд – колегіальний орган, до якого входять особи (міністри, секретарі), що очолюють державні відомства (міністерства, департаменти) з окремих галузей управління (збройні сили, фінанси, юстиція, іноземні справи тощо). У деяких випадках до складу уряду входять також особи, які не очолюють будь-які міністерства (міністри без портфелів, або державні міністри). У президентських республіках функції глави уряду виконує сам президент. У парламентарних країнах (республіках і монархіях) є посада глави уряду, що заміщується особою, яку найчастіше називають прем’єр-міністром. У всіх зарубіжних країнах уряд відіграє головну роль у розробці, формуванні та здійсненні основних напрямів політики держави, визначенні шляхів і засобів їх досягнення.

З погляду своєї політичної складу уряд буває однопартійний, коаліційним і безпартійним.

Однопартийное уряд у демократичній державі буває при парламентарної чи змішаної форми правління у разі, коли одне з політичних партій в результаті виборів абсолютне чи близький до нього більшість місць у парламенті, чи його нижній палаті. Коаліційний уряд зазвичай буває при парламентарної чи змішаної форми правління, коли одній з партій на результаті виборів зірвалася отримати у парламенті (його нижній палаті) такої більшості, яка б сформувати уряд однопартійна. Інакше кажучи коаліційний уряд - це результат угоди між партіями про спільну урядової програмі. Нарешті,беспартийное уряд утворюється у разі, якщо партій парламенті зірвалася домовитися з приводу створення коаліції, а розпускати парламент (нижньої палати) небажано. Це уряд зазвичай називається службовим, діловим чи чиновницьким. Воно включає фахівців, що потенційно можуть належати до тій чи іншій партії, та їх партійність у разі значення немає. Тривалість існування такої уряду часто невелика, воно веде поточні до того часу, доки вдасться сформувати уряд на партійної основі.

28.Інститут конституційного контролю(нагляду) в зарубіжних країнах

Конституційний контроль – будь-яка форма перевірки на відповідність (несуперечність) конституції актів і дій органів публічної влади, а також громадських об'єднань, що здійснюють публічні функції або створені для участі в здійсненні публічної влади. Залежно від конституційних рішень такими органами можуть бути: а) глава держави, парламент, уряд, суди загальної юрисдикції, адміністративні суди; б) спеціалізовані органи конституційного контролю, до яких входять або судові (наприклад, конституційна юстиція в багатьох європейських країнах), або квазісудові органи (наприклад, Конституційна рада у Франції та інших країнах).

Конституційний контроль, здійснюваний президентом, парламентом, урядом і подібними до них органами, називається іноді політичним, тому що зазначені органи здійснюють політичну діяльність.

Спеціалізовані судові органи конституційного контролю часто мають також інші повноваження – реалізують конституційну відповідальність вищих посадових осіб держави, виступають як виборчі суди, дають офіційне тлумачення конституції тощо.

У деяких мусульманських державах органи конституційного контролю складаються зі звичайних мусульманських юристів, усе законодавство перевіряється в таких країнах на предмет відповідності його критеріям ісламу.