29. Стандартизація та нормування.

Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Стандартизація — це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимально­го ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є під­вищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню (ст. 1 Закону України «Про стан­дартизацію»).

Можна сказати, що стандартизація — це діяль­ність, яка визначає певні обов'язкові вимоги до тих чи інших ха­рактеристик продукту, товару, об'єкту, процесу.

Змістом державних екологічних стандартів є:

- визначення понять і термінів, що використовуються в еко­логічній діяльності;

- режим використання і охорони природних ресурсів;

- методи контролю за станом довкілля;

- вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища;

- інші питання, пов'язані з охороною навколишнього при­родного середовища та використанням природних ресурсів.

Види стандартів:

1) ГОСТи — колишні державні стандарти СРСР, які визнано чинними на території України як міждержавні стандарти із збереженням абревіатури «ГОСТ»

Одним з основних напрямів, за якими 12 держав колишнього СРСР домовилися про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, було визнано встановлення єдиних обов'язкових вимог до продукції та послуг, що забезпечують їх безпеку для життя та здоров'я людини, охорону навколишнього середовища, сумісність і взаємозамінність, а також єдині методи випробувань (ст. З Угоди). При цьому Сторони мають повну самостійність у питаннях формування та реалізації власних систем стандартизації.

2) Державні стандарти України — ДСТУ.

3) Міжнародні стандарти (в першу чергу стандарти міжнародної організації з питань стандартизації (ISO)).

4) Галузеві стандарти/технічні умови — стандарти, дія яких поширюється на підприємства (установи, організації), підпорядковані певному міністерству чи іншому центральному органу виконавчої влади, яким і затверджуються відповідні стандарти.

5) Стандарти підприємства — нормативно-технічні документи, затверджені наказом керівника (органу управління) конкретного підприємства, на яке і поширюється їх дія. Інколи дія таких екологічних стандартів може бути поширена на групу аналогічних підприємств галузі .

Нормування - діяльність компетентних органів по встановленню меж допустимого шкід­ливого впливу на навколишнє природне середовище з урахуванням сучасного науково-технічного розвитку.

Суть встановлення цього інституту обумовлена характером взаємодії суспільства і природи. Суспільство не може розвива­тись, не впливаючи на природу. При сучасному розвитку нау­ки і техніки зупинити виробничо-господарський вплив людини на довкілля неможливо і неможливо створити технології, які б не впливали на природу. Завдання полягає в тому, щоб обме­жити цей вплив таким чином, щоб, з одного боку, не допусти­ти гальмування розвитку економіки, а з другого — забезпечити збереження довкілля і життя людини.

Правове значення нормативів охорони довкілля полягає в то­му, що вони є критерієм оцінки правомірності поведінки суб'єктів. Ці нормативи є обов'язковими для суб'єктів.

Система екологічних нормативів є досить розгорнутою:

- нормативи граничне допустимих концентрацій забрудню­ючих речовин та гранично допустимі рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на довкілля. В літературі їх ще назива­ють нормативами екологічної безпеки. Це показники якості дов­кілля, які є своєрідними якісними обмеженнями на характерис­тики складу і властивостей природних компонентів;

- гранично допустимі викиди та скиди забруднюючих хі­мічних речовин у навколишнє природне середовище, рівні шкід­ливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів (ви­робничо-господарські нормативи). Це, до певної міри, кількісні показники, що пред'являються до виробничих суб'єктів. Вони встановлюються стосовно окремих джерел впливу.

Нормування здійснюється щодо окремих природних об'єк­тів і видів шкідливих впливів. Так, законодавство передбачає розроблення нормативів якості атмосферного повітря, екологіч­ного нормативу якості води водних об'єктів та ряд інших.