96. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд

Недотримання законодавства про природ­но-заповідний фонд тягне за собою притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. її підставою є вчинення правопорушен­ня, тобто протиправного, як правило, винного діяння (дії чи без­діяльності), що посягає на встановлений в Україні порядок збере­ження і відтворення територій та об'єктів фонду і заподіяло чи ре­ально загрожує заподіяти шкоду природним об'єктам і комплексам, а також біологічним ресурсам, що в них перебувають (зростають). Правопорушення в цій сфері вчиняються у формі проступків (дисциплінарних чи адміністративних) та злочинів (кримінально ка­раних). Залежно від характеру правопорушення, його тяжкості, особи, що вчинила протиправне діяння, розрізняють адміністративну, кримінальну, дисциплінарну та майнову відповідальність.Загальний перелік правопорушень у сфері охорони і викорис­тання природно-заповідного фонду, що є підставами притягнення винних до юридичної відповідальності, наведено в Законі України «Про природно-заповідний фонд України» Адміністративна відповідальність настає за вчинення винною особою (громадянином або посадовою особою) адміністративного правопорушення передбаченого однією зі статей КлАП. Йдеться, зо­крема, про ст. 91, що встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, деталізуючи коло таких пра­вопорушень, як: здійснення в межах територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, заре­зервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для за­побігання і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Відповідні діяння зумовлюють накладення штрафу на гро­мадян від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як додаткове стягнення при цьому може бути застосо­вана конфіскація знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів. Для посадових осіб розмір штрафу становить від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчи­нення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої. Заходи адміністративного стягнення накладаються районними (міськими) судами або органами адміністративної юрисдикції, на які КпАП покладені відповідні повноваження. За найбільш тяжкі правопорушення, що містять ознаки складу злочину, тобто суспільно небезпечного діяння, передбаченого однією зі статей КК України, винні особи притягуються до кримінальної відповідальності. Така відповідальність, зокрема, за­стосовується за умисне знищення або пошкодження територій, взя­тих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК України). Такі діяння зумовлюють накладення на вин­них штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеження волі щодо них на строк до трьох років. Якщо ж відповідні дії вчинені за обтяжуючих обставин (шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки) (частина друга цієї статті), то кримінальна відповідальність настає у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до 12 років. Незаконне полювання, незаконна порубка лісу є правопору­шеннями, за які може настати як адміністративна, так і криміна­льна відповідальність. Остання — за наявності обтяжуючих (кваліфікуючих) ознак. Однією з них є вчинення незаконного по­лювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах при­родно-заповідного фонду (статті 246, 248 ККУ). Практично завжди при вчиненні правопорушення у відповідній сфері заподіюється майнова шкода природним об'єктам, природ­ним комплексам чи природним умовам. Обов'язок відшкодувати цю шкоду, який покладається на винну особу, має ряд відміннос­тей від цивільно-правової відповідальності, до якої притягуються винні в заподіянні шкоди товарно-матеріальним цінностям, відповідно до ЦК України. Ці відмінності стосуються особливос­тей самого об'єкта посягання, методів обчислення розміру за­подіяної шкоди та її стягнення. Така шкода підлягає відшкодуван­ню в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення (ст. 69 Закону «Про охорону навколишнього природно­го середовища»). Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для викори­стання за цільовим призначенням. Як правило, обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду виникає у осіб, винних у правопорушенні. Законодавство, однак, передбачає і можливість настання майнової відповідальності без вини, так зва­ної об'єктивної, або абсолютної, відповідальності. Обов'язок ком­пенсувати шкоду, заподіяну територіям та об'єктам природно-за­повідного фонду, в цьому випадку покладається на осіб (фізичних чи юридичних), що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, якщо вони не доведуть, що така шкода виникла внаслі­док стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Майнова шкода, заподіяна об'єктам природно-заповідного фонду, може стягуватись із винних (відповідальних) осіб як одно­часно з розглядом кримінальної справи чи справи про адміністра­тивне правопорушення, так і незалежно від такого розгляду, в по­рядку цивільного судочинства. До дисциплінарної відповідальності можуть притягуватись особи, винні в невиконанні або неналежному виконанні своїх трудових обов'язків, пов'язаних зі здійсненням природоохоронних заходів у сфері охорони, збереження та відтворення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Йдеться, зокрема, про працівників служби охорони природно-заповідного фонду, лісової охорони, ри­боохорони та деякі інші категорії працівників. Такі обов'язки по­кладаються на них трудовим договором, укладеним між працівни­ком та власником підприємства, установи, організації або уповно­важеним ним органом. Види дисциплінарних стягнень та порядок їх накладення регу­люються КЗпП. Згідно зі ст. 147 цього кодексу до порушників тру­дової дисципліни, винних у невиконанні своїх трудових обов'язків, може бути застосовано один з двох видів стягнення: догану або звільнення з роботи. При цьому для окремих категорій працівників статутами і поло­женнями про дисципліну цих категорій працівників можуть перед­бачатися також інші дисциплінарні стягнення.

КОРОТКІ