- •1. Загальна характеристика екологічних проблем у світі та Україні, роль права у їх вирішенні. Еколого-правова політика України на сучасному етапі.
- •2. Становлення та розвиток екологічного права України.
- •3 Поняття та предмет екологічного права.
- •4. Об`єкти екологічного права.
- •5. Методи правового регулювання екологічних відносин.
- •6. Принципи екологічного права.
- •7. Система екологічного права. Місце екологічного права в системі права України.
- •8. Поняття, особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.
- •9. Конституційні основи регулювання відносин у сфері охорони довкілля.
- •11Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел екологічного права.
- •12. Роль судової практики в регулювання екологічних відносин.
- •13. Міжнародні договори як джерела екологічного права.
- •14. Поняття та види екологічних прав громадян. Конституційні екологічні права громадян.
- •15. Право на безпечне для життя та здоров`я довкілля.
- •16. Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.
- •17. Право громадян на участь в прийнятті екологічно значимих рішень.
- •18. Право на відшкодування шкоди, заподіяної негативним впливом на довкілля.
- •19. Гарантії екологічних право громадян.
- •20. Способи захисту екологічних прав громадян.
- •21. Обов`язки громадян у сфері охорони довкілля.
- •22. Поняття, зміст та види управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •23. Система органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
- •24.Компетенція омс
- •25. Участь громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля.
- •26. Основні функції управління у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •27. Ведення кадастрів та обліку як функції управління.
- •28. Екологічний моніторинг.
- •29. Екологічне нормування та стандартизація.
- •30. Екологічне планування, прогнозування та програмування
- •31. Екологічний контроль.
- •32. Правове регулювання оцінки впливу на довкілля. Співвідношення овнс і екологічної експертизи
- •33. Поняття, зміст та види екологічної експертизи.
- •34. Об’єкти та суб’єкти екологічної експертизи.
- •35. Державна екологічна експертиза.
- •36 Громадська екологічна експертиза.
- •37.Особливості здійснення оцінки впливу…
- •38. Екологічна безпека, як складова національної безпеки України.
- •39. Поняття та зміст екологічної безпеки.
- •Стаття 32. Екологічні стандарти
- •Стаття 33. Екологічні нормативи
- •40. Поняття і види екологічниз вимог
- •42. Вимоги екологічної безпеки щодо планування та забудови територій.
- •43. Вимоги екологічної безпеки щодо продуктів харчування та продукції сільськогосподарського виробництва.
- •44. Екологічні вимоги щодо використання атомної енергії та забезпечення раціональної безпеки.
- •45 Поняття і функції юридичної відповідальності за порушення законодавства.
- •46. Поняття, види та структура екологічних правопорушень.
- •47. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •48. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •49. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю.
- •50. Відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та майну громадян внаслідок вчинення екологічного правопорушення.
- •51. Земля як об’єкт використання та правової охорони. Категорії земель.
- •52. Право власності та право користування земельними ділянками.
- •53. Права та обов’язки власників землі та землекористувачів.
- •54. Державне управління в галузі використання та охорони земель.
- •55. Зміст правової охорони земель.
- •56. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •57. Поняття надр. Державний фонд надр.
- •58. Право користування надрами. Гірничий відвід.
- •59. Види права надракористування.
- •60. Геологічне вивчення надр
- •61. Видобування корисних копалин
- •62. Будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;
- •63 Створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення;
- •64. Права та обов’язки користувачів надр. Плата за користування надрами.
- •65. Правові заходи охорони надр.
- •66. Державне управління і контроль в галузі використання і охорони надр.
- •67. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •69. Право водокористування та його види.
- •70. Права та обов’язки водокористувачів.
- •71. Функції управління в галузі використання і охорони вод.
- •72. Правові заходи охорони вод.
- •73. Відповідальність за порушення водного законодавства.
- •74. Ліс. Поняття та склад лісового фонду.
- •75. Поділ лісів на категорії
- •76. Право власності на ліси та право користування.
- •77.Права лісокористувачів.
- •78. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів.
- •79. Правові заходи охорони лісів.
- •80. Відповідальність за порушення лісового законодавства.
- •81. Тваринний світ як об’єкт використання та правової охорони. Законодавство про охорону і використання тваринного світу.
- •82. Поняття та види права користування тваринним світом.
- •83. Правове регулювання полювання та мисливського господарства.
- •84. Правове регулювання рибальства і рибного господарства.
- •85. Правове регулювання інших видів використання тваринного світу Правове регулювання інших видів спеціального використання тваринного світу
- •Управління і контроль у галузі використання та охорони тваринного світу
- •Правові заходи охорони тваринного світу. Червона книга
- •Відповідальність за порушення законодавства про використання та охорону тваринного світу
- •89. Поняття та склад екологічної мережі
- •90Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму природно-заповідного фонду
- •Правовий режим природних та біосферних заповідників
- •Правовий режим національних природних праків
- •Правовий режим регіональних ландшафтних парків
- •Правовий режим заказників, пам’яток природи
- •Порядок створення й оголошення території та об’єктів природно-заповідного фонду
- •Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд
- •1. Загальна характеристика екологічних проблем у світі та в Україні. Роль права на шляху їх вирішення. Еколого-правова політика України на сучасному етапі розвитку.
- •2. Становлення та розвиток екологічного права України.
- •3. Поняття та предмет екологічного права.
- •4. Об'єкти екологічного права.
- •5. Методи правового регулювання в екологічному праві.
- •6. Принципи екологічного права України.
- •7. Система екологічного права, його співвідношення з іншими галузями права.
- •8. Поняття, система та особливості джерел екологічного права.
- •9. Конституція України як джерело екологічного права.
- •10. Закони України в системі джерел екологічного права. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» як джерело екологічного права.
- •11. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права.
- •12. Роль судової практики у регулюванні екологічних відносин.
- •13. Міжнародно-правові норми у системі джерел екологічного права.
- •14. Поняття та види екологічних прав громадян.
- •15. Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
- •16. Право на екологічну інформацію.
- •17. Право на участь у прийнятті екологічно-значимих рішень.
- •18. Право на відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями.
- •19. Гарантії реалізації екологічних прав громадян.
- •20. Способи захисту екологічних прав громадян.
- •21. Обов’язки громадян у сфері охорони довкілля.
- •22. Поняття, зміст, та види управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •23. Система та повноваження органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
- •24. Компетенція органів місцевого самоврядування в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів
- •25. Громадське управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •26. Основні функції управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •27. Ведення кадастрів та обліку як функція управління у сфері охорони довкілля.
- •28. Екологічний моніторинг.
- •29. Стандартизація та нормування.
- •30. Екологічне планування, прогнозування та програмування.
- •31. Екологічний контроль
- •32. Правове регулювання оцінки впливу на довкілля. Співвідношення овнс і екологічної експертизи
- •33. Поняття, зміст та види екологічної експертизи.
- •34. Об’єкти та суб’єкти екологічної експертизи.
- •35. Державна екологічна експертиза. Оскарження висновку державної екологічної експертизи, правові наслідки.
- •36. Громадська екологічна експертиза.
- •37. Особливості здійснення оцінки впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті.
- •38. Екологічна безпека, як складова національної безпеки України.
- •39. Поняття та зміст екологічної безпеки.
- •40. Стандартизація і нормування у сфері забезпечення екологічної безпеки.
- •41. Поняття і види екологічних вимог щодо окремих видів діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки.
- •42. Вимоги екологічної безпеки щодо планування та забудови територій.
- •43. Вимоги екологічної безпеки щодо продуктів харчування та продукції сільськогосподарського виробництва.
- •44. Екологічні вимоги щодо використання атомної енергії та забезпечення раціональної безпеки.
- •45. Поняття та види відповідальності за екологічні правопорушення.
- •46. Поняття, склад та особливості екологічного правопорушення.
- •47. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •48. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •49. Відшкодування шкоди заподіяної довкіллю.
- •50. Відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю чи майну громадян внаслідок екологічного правопорушення.
7. Система екологічного права. Місце екологічного права в системі права України.
Під системою екологічного права розуміють розміщення у певній логічній послідовності його структурних підрозділів, яка обумовлена змістом екологічних відносин, що виступають предметом екологічного права. Екологічне право як галузь права поділяється на Загальну і Особливу частини та складається із підгалузей права; субінститутів; складних та простих інститутів.
Загальна частина екологічного права містить норми права, які регулюють питання, загальні для всіх видів екологічних відносин. Вона охоплює такі положення: а) загальна характеристика екологічних відносин та екологічного права; б) джерела (форми) екологічного права; в) право власності на природні об’єкти; г) управління в галузі використання, відтворення та охорони навколишнього природного середовища; ґ) загальні положення природокористування; д) правове забезпечення екологічної безпеки; е) правове забезпечення економічного механізму у сфері екології; є) загальні питання охорони природного середовища; ж) юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства.
Особлива частина містить правові норми, які регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх специфіки, а саме право користування землею, водами, надрами, рослинним світом, тваринним світом, атмосферним повітрям, природно-заповідним фондом та іншими видами природних ресурсів. В цій частині також містяться норми, які стосуються міжнародних форм співробітництва в галузі екології, охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві, промисловості, на транспорті, інших сферах господарювання людини.
Як уже зазначалося, екологічне право об’єднує у своєму складі відповідні підгалузі права. Вони становлять сукупність правових норм, що регулюють однорідну групу екологічних відносин, з притаманними для них специфічними рисами, які є невід’ємною частиною загальних екологічних відносин. Оскільки основу кожної групи відносин складають певні природні об’єкти зі своїми, властивими лише їм істотними рисами, це обумовлює необхідність конкретних правових форм. Такими правовими формами є земельне, водне, гірниче, фауністичне, флористичне, атмосферо повітряне, природно-заповідне, природоохоронне право як підгалузі екологічного права. Екологічне право, його підгалузі об’єднують складні, прості правові інститути і субінститути. Вони можуть або входити до складу підгалузі, або ж займати самостійне місце в системі екологічного права.
8. Поняття, особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.
Право як регулятор суспільних відносин має об'єктивне, зовнішнє вираження в різних джерелах, таких як правовий звичай, судовий прецедент, нормативно-правовий акт. В Україні провідну роль відіграє нормативно-правовий акт. З урахуванням цього під джерелами екологічного права розуміють нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері взаємодії навколишнього природного середовища і суспільства.
Ці акти мають передбачену законом форму, вони складають відповідну розгалужену систему, об'єднану загальною метою еколого-правового регулювання. Вони не є однорідними, виконують різні функції та посідають відповідне місце у структурі екологічного права. Ці фактори є основою для наукової класифікації джерел екологічного права. Можна виділити наступні групи джерел екологічного права:
Джерела екологічного права є багатогранними, що випливає з їх призначення у регулюванні як загальних, так і численних конкретних питань охорони навколишнього природного середовища з використанням різноманітних правових засобів впливу на усіх рівнях. Акти екологічного права мають різну юридичну силу, але діють за принципом піраміди, вершиною якої є Конституція України.
Джерелами права зазвичай називають форми його зовнішнього вираження. Таких форм (джерел) права нараховують кілька видів. Це зокрема, нормативно-правовий акт, правовий звичай, судовий прецедент та нормативний договір. З них найбільшого поширення в Україні набули нормативно-правові акти органів державної влади. Вони містять правові норми, що розраховані на багаторазове застосування та забезпечують регулювання відповідних суспільних відносин. Правовий звичай та судовий прецедент вітчизняним правом довкілля майже не використовуються як джерело права. А ось нормативно-правовий договір останнім часом стає дедалі більш популярним регулятором екологічних відносин. Особливо це стосується сфери міжнародної співпраці нашої держави з іншими країнами. Завдяки таким договорам здійснюється регулювання міжнародних стосунків та консолідація зусиль у забезпеченні охорони довкілля.
Характеризуючи метод права довкілля, ми вже відзначали притаманність цій галузі способу централізованого правового регулювання. А отже, домінуючим та основним видом джерел права довкілля є, безперечно, нормативно-правові акти органів державної влади. Тому їх можна визначити як ухвалені уповноваженими державними органами нормативно-правові акти, що містять правові норми, які забезпечують регулювання суспільних відносин у сфері охорони та використання довкілля.
Нормативно-правові акти ухвалюються чи санкціонуються уповноваженими органами держави і є фактично одностороннім волевиявленням. Вони мають зовнішню форму вираження, ухвалюються за встановленою процедурою, що надає волі правотвор-чого суб'єкта офіційного характеру1.
Нагадаємо, що наявність системи джерел права (нормативно-правових актів), які регулюють ті чи інші суспільні відносини, є свідченням існування відповідної галузі права.
Джерела права довкілля, крім загальних ознак, що характеризують нормативно-правові акти загалом, наділені також деякими, лише їм притаманними ознаками. Однією з них є мета правового регулювання. Вона зокрема, виражена у преамбулі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Тут передбачено, що Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Ще одна ознака джерел права довкілля пов'язана зі сферою їхньої чинності. Такою сферою є суспільні відносини, що виражають взаємодію людини та природи. Нормами цієї галузі можуть бути регламентовані лише ті відносини, що потребують юридичного впливу і лише у таких формах взаємодії людини та природи, які зумовлюються необхідністю забезпечення екологічної безпеки. Тобто норми права довкілля не можуть впливати на об'єктивні закономірності функціонування довкілля, як і не можуть бути підставою для позбавлення людини та суспільства можливості реалізувати свої права щодо використання цього довкілля і його ресурсів для задоволення своїх життєво важливих потреб, а саме: як засобу існування, середовища проживання та умов життєдіяльності.
Важливою ознакою джерел права довкілля є взаємодія юридичних норм та норм технічного характеру. У багатьох випадках законодавство про довкілля містить посилання на технічні нормативи, санітарні норми, стандарти якості навколишнього середовища, гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у природних об'єктах тощо. Правові норми у поєднанні з технічними нормами, що зазвичай не належать до джерел права, утворюють еколого-правовий механізм охорони довкілля.
Не менш характерною ознакою джерел права довкілля є їхній комплексний характер. Ця ознака зумовлена специфікою самої галузі права довкілля як комплексної галузі. Юридичні норми, що регулюють відносини у сфері довкілля, містяться у різних галузях права. Крім галузевого законодавства, норми про охорону довкілля широко представлені в актах адміністративного, цивільного, конституційного, кримінального та інших галузях законодавства.
Вважається також, що ознакою, яка найбільше характеризує джерела сучасного права довкілля, є притаманність цій галузі права норм міжнародного права довкілля. Насправді, чимало з них імплементуються до вітчизняного законодавства і стають його невід'ємною складовою.