Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
modul_ekologichne.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.21 Mб
Скачать

7. Система екологічного права. Місце екологічного права в системі права України.

Під системою екологічного права розуміють розміщення у певній логічній послідовності його структурних підрозділів, яка обумовлена змістом екологічних відносин, що виступають предметом екологічного права. Екологічне право як галузь права поділяється на Загальну і Особливу частини та складається із підгалузей права; субінститутів; складних та простих інститутів.

Загальна частина екологічного права містить норми права, які регулюють питання, загальні для всіх видів екологічних відносин. Вона охоплює такі положення: а) загальна характеристика екологічних відносин та екологічного права; б) джерела (форми) екологічного права; в) право власності на природні об’єкти; г) управління в галузі використання, відтворення та охорони навколишнього природного середовища; ґ) загальні положення природокористування; д) правове забезпечення екологічної безпеки; е) правове забезпечення економічного механізму у сфері екології; є) загальні питання охорони природного середовища; ж) юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства.

Особлива частина містить правові норми, які регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх специфіки, а саме право користування землею, водами, надрами, рослинним світом, тваринним світом, атмосферним повітрям, природно-заповідним фондом та іншими видами природних ресурсів. В цій частині також містяться норми, які стосуються міжнародних форм співробітництва в галузі екології, охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві, промисловості, на транспорті, інших сферах господарювання людини.

Як уже зазначалося, екологічне право об’єднує у своєму складі відповідні підгалузі права. Вони становлять сукупність правових норм, що регулюють однорідну групу екологічних відносин, з притаманними для них специфічними рисами, які є невід’ємною частиною загальних екологічних відносин. Оскільки основу кожної групи відносин складають певні природні об’єкти зі своїми, властивими лише їм істотними рисами, це обумовлює необхідність конкретних правових форм. Такими правовими формами є земельне, водне, гірниче, фауністичне, флористичне, атмосферо повітряне, природно-заповідне, природоохоронне право як підгалузі екологічного права. Екологічне право, його підгалузі об’єднують складні, прості правові інститути і субінститути. Вони можуть або входити до складу підгалузі, або ж займати самостійне місце в системі екологічного права.

8. Поняття, особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.

Право як регулятор суспільних відносин має об'єктивне, зов­нішнє вираження в різних джерелах, таких як правовий звичай, судовий прецедент, нормативно-правовий акт. В Україні провідну роль відіграє нормативно-правовий акт. З урахуванням цього під джерелами екологічного права розуміють нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері взаємодії навколишнього природ­ного середовища і суспільства.

Ці акти мають передбачену законом форму, вони складають відповідну розгалужену систему, об'єднану загальною метою еколого-правового регулювання. Вони не є однорідними, виконують різні функції та посідають відповідне місце у структурі екологічно­го права. Ці фактори є основою для наукової класифікації джерел екологічного права. Можна виділити наступні групи джерел еко­логічного права:

Джерела екологічного права є багатогранними, що випливає з їх призначення у регулюванні як загальних, так і численних конкрет­них питань охорони навколишнього природного середовища з ви­користанням різноманітних правових засобів впливу на усіх рівнях. Акти екологічного права мають різну юридичну силу, але діють за принципом піраміди, вершиною якої є Конституція України.

Джерелами права зазвичай називають форми його зовнішнього вираження. Таких форм (джерел) права нараховують кілька видів. Це зокрема, нормативно-правовий акт, правовий звичай, судовий прецедент та нормативний договір. З них найбільшого поширення в Україні набули нормативно-правові акти органів державної влади. Вони містять правові норми, що розраховані на багаторазове застосування та забезпечують регулювання відповідних суспільних відносин. Правовий звичай та судовий прецедент вітчизняним правом довкілля майже не використовуються як джерело права. А ось нормативно-правовий договір останнім часом стає дедалі більш популярним регулятором екологічних відносин. Особливо це стосується сфери міжнародної співпраці нашої держави з іншими країнами. Завдяки таким договорам здійснюється регулювання міжнародних стосунків та консолідація зусиль у забезпеченні охорони довкілля.

Характеризуючи метод права довкілля, ми вже відзначали притаманність цій галузі способу централізованого правового регулювання. А отже, домінуючим та основним видом джерел права довкілля є, безперечно, нормативно-правові акти органів державної влади. Тому їх можна визначити як ухвалені уповноваженими державними органами нормативно-правові акти, що містять правові норми, які забезпечують регулювання суспільних відносин у сфері охорони та використання довкілля.

Нормативно-правові акти ухвалюються чи санкціонуються уповноваженими органами держави і є фактично одностороннім волевиявленням. Вони мають зовнішню форму вираження, ухвалюються за встановленою процедурою, що надає волі правотвор-чого суб'єкта офіційного характеру1.

Нагадаємо, що наявність системи джерел права (нормативно-правових актів), які регулюють ті чи інші суспільні відносини, є свідченням існування відповідної галузі права.

Джерела права довкілля, крім загальних ознак, що характеризують нормативно-правові акти загалом, наділені також деякими, лише їм притаманними ознаками. Однією з них є мета правового регулювання. Вона зокрема, виражена у преамбулі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Тут передбачено, що Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Ще одна ознака джерел права довкілля пов'язана зі сферою їхньої чинності. Такою сферою є суспільні відносини, що виражають взаємодію людини та природи. Нормами цієї галузі можуть бути регламентовані лише ті відносини, що потребують юридичного впливу і лише у таких формах взаємодії людини та природи, які зумовлюються необхідністю забезпечення екологічної безпеки. Тобто норми права довкілля не можуть впливати на об'єктивні закономірності функціонування довкілля, як і не можуть бути підставою для позбавлення людини та суспільства можливості реалізувати свої права щодо використання цього довкілля і його ресурсів для задоволення своїх життєво важливих потреб, а саме: як засобу існування, середовища проживання та умов життєдіяльності.

Важливою ознакою джерел права довкілля є взаємодія юридичних норм та норм технічного характеру. У багатьох випадках законодавство про довкілля містить посилання на технічні нормативи, санітарні норми, стандарти якості навколишнього середовища, гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у природних об'єктах тощо. Правові норми у поєднанні з технічними нормами, що зазвичай не належать до джерел права, утворюють еколого-правовий механізм охорони довкілля.

Не менш характерною ознакою джерел права довкілля є їхній комплексний характер. Ця ознака зумовлена специфікою самої галузі права довкілля як комплексної галузі. Юридичні норми, що регулюють відносини у сфері довкілля, містяться у різних галузях права. Крім галузевого законодавства, норми про охорону довкілля широко представлені в актах адміністративного, цивільного, конституційного, кримінального та інших галузях законодавства.

Вважається також, що ознакою, яка найбільше характеризує джерела сучасного права довкілля, є притаманність цій галузі права норм міжнародного права довкілля. Насправді, чимало з них імплементуються до вітчизняного законодавства і стають його невід'ємною складовою.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]