3. Психологічні аспекти організації судового засідання

Судді і, передусім, головуючий судового засідання, реалізують не тільки процесуальні норми судочинства, а й культуру судового процесу, забезпечують соціально-рольову поведінку відповідно до загальноприйнятих стандартів.

Культура судового процесу – фактор формування правової свідомості, виховання шанобливого ставлення до правозастосовних органів. Сама атмосфера ритуальної урочистості, соціальної значущості судового засідання несе в собі соціально-психологічний ефект. Всі учасники процесу та присутні в залі судового засідання встають при появі суддів і беззаперечно підкоряються їх розпорядженням, звертаються до суду і дають свідчення стоячи. Суворе дотримання судового етикету емоційно впливає на психіку присутніх, створює певну морально-психологічну атмосферу судочинства, попереджає можливість недисциплінованої поведінки. Процесуально-ритуальним є порядок роз'яснення прав і обов'язків учасникам цивільного процесу. Традиційно склалися вимоги судового етикету визначають зовнішню форму спілкування учасників судочинства – спілкування судді з іншими особами; прокурора і адвоката – з суддею, свідками, експертами. Істотне значення має і естетика обстановки. Ще А. Ф. Коні бажав, щоб у виконання норм судового обряду вносилися смак, почуття міри і такт, "бо суд є не тільки судилище, а й школа". Судді зобов'язані виявляти рівне ставлення до всіх учасників судочинства. Неприпустимо, наприклад, шанобливе ставлення до прокурора і зневажливе – до адвоката або відповідачу. Суду личить спокій, впевненість і зовнішня гідність. У репліках судді недоречні вульгаризми, малокультурні звороти мови. Під час перерв судді не повинні спілкуватися з учасниками процесу, а в процесі судового засідання – не допускати неформальних звернень до присутніх. Суд не вправі піддаватися поверхневим враженням і спонтанно виникаючим настроям. Відомо, що навіть тон голосу, яким задається питання впливає на зміст відповіді. Нетактовність судді може змусити замовкнути свідка. Знервовані люди, особи з підвищеною вразливістю проявляють велику скутість в атмосфері судового засідання. Це може призвести до різкого зниження продуктивності пам'яті, сприяти актуалізації помилкових уявлень. Виявляючи свої владні повноваження, суд визначає стратегію своєї поведінки стосовно до типових ситуацій: безконфліктної, конструктивної взаємодії сторін, гостроконфліктної взаємодії, ситуації уявного конфлікту.

Ситуація уявного конфлікту виникає в результаті недостатньої інформованості, помилкових уявлень сторін, а ситуація удаваного конфлікту імітується сторонами заради досягнення прихованих цілей. Ситуація уявного конфлікту означає по суті спільне вступ сторін у конфліктну взаємодію з судом, спонукання його до прийняття неправильного рішення. Суд повинен розпізнавати такого роду провокації вже у досудовій стадії. Взаємодія сторін (взаємний допит сторін) зорганізується і регулюється суддею. Він стежить за тим, щоб не задавалися навідні, провокаційні та аморальні питання або питання по добре з'ясованим обставинам. У разі грубих порушень процесуального порядку суд проявляє вищу ступінь своїх владних повноважень – віддає наказ, висловлює обов'язкову для адресата свою волю під загрозою застосування санкцій - видалення порушника порядку із зали судового засідання.

Воля суду в судовому засіданні може виявлятися також у формі розпоряджень (обов'язкових для адресата під загрозою застосування санкцій), пропозицій, дозволів та роз'яснень. Суд постійно впливає на вольове стан окремих учасників процесу, активізуючи, забороняючи або дозволяючи певні дії. В основному відправлення правосуддя вимагає реалізації владних повноважень. Проте ефективність цивільного процесу значною мірою залежить від встановлення між його учасниками комунікативного контакту, елементарного взаєморозуміння. Неадекватність поведінки окремих учасників процесу – одне з істотних перешкод для об'єктивного і всебічного розгляду справи. Ця неадекватність може бути обумовлена емоційними зривами, особистісними деформаціями, акцентуацією характеру і всілякими психологічними бар'єрами. Під психологічними бар'єрами маються на увазі психічний стан неадекватною пасивності суб'єкта, гальмівний вплив різних негативних установок - комунікативні, смислові, емоційні та операціональні труднощі. Прихильність до шаблонного, стереотипного мислення - нерідко зустрічається психологічний бар'єр, характерний для самих суддів.