3 Показники ефективності використання основних фондів

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення феективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Існують дві форми оновлення основних фондів:

1) екстенсивна – характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних засобів;

2) інтенсивна – передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними.

Коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття – відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною вартістю треба вважати методологічно більш правильним.

Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об’єднуються в окремі групи.

1. узагальнюючі – фондовіддача і фондомісткість;

2. устаткування та виробничих площ:

• коефіцієнт використання наявного (встановленого) устаткування

• коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого обладнання

Загальні показники використання основних фондів:

Фондовіддача, Ф_від, грн/грн, показує, скільки продукції виготовлено за допомогою основних фондів, або скільки грн. продукції отримано з кожної 1 грн., вкладеної в основні фонди:

де ТП, ВП – обсяг товарної (валової) продукції підприємства за рік, грн.;

ОФ_с.р. – середньорічна вартість основних фондів, грн.

Фондомісткість (фондоємність),Ф_міст, грн/грн, визначає, скільки основних фондів в грн. припадає на кожну 1 грн. виготовленої продукції:

Фондоозброєність праці визначає, скільки основних фондів припадає на 1 робіника, Ф_озбр, грн./роб.:

де n – кількість робітників, осіб.

Часткові показники використання основних фондів:

Коефіцієнт екстенсивного завантаження основних фондів визначається за формулою, К_екст:

де F_ф – фактична кількість годин роботи обладнання за рік, год.

F_еф – ефективний фонд часу роботи обладнання, год.

де Д_к, Д_в, Д_св – дні календарні, вихідні та святкові;

t_зм– тривалість однієї зміни, год.;

t_п.св. – кількість годин, на які скорочуєится тривалість робочого дня перед святковим днем, год.;

К_зм – кількість змін праці на добу;

К_рем – коефіцієнт втрат часу на простої обладнання та ремонт.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження, К_інт:

де N_ф, N_пл – кількість фактично виготовленої та планової продукції, шт.

Коефіцієнт інтегрального використання основних фондів, К_інтегр:

Коефіцієнт змінності роботи обладнання, К_змін:

де С₁, С₂, С₃ – кількість обладнання, яке працює в першу, другу та третю зміни, шт.;

С_вст– кількість встановленого обладнання, шт.

Напрмяки інтенсифікації відтворення: прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, перебудова його структури, забезпечення виготовлення нових поколінь машин й устаткування, дотриманням кожним підприємством власної стратегії розвитку, створення ринкового економічного механізму країни.

Великий резерв збільшення продуктивності роботи устаткування – максимально можливе скорочення його простоїв. В Україні коефіцієнт змінності роботи є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Значному поліпшенню екстенсивного завантаження сприяє зниження частки недіючого устаткування, а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуємого устаткування.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання має своєчасна заміна та модернізація фізичного спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Треба запроваджувати нові технології, освоювати у стислі строки проектні показники.

4 Виробнича потужність

Виробнича потужність – це максимально можливий річний (добовий) обсяг виробництва продукції за заданою номенклатурою та асортиментом при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.. Не слід ототожнювати поняття «виробнича потужність» і «виробнича програма». Якщо перше визначає те, на що здатне підприємство, його потенціал, то друге – лише ступінь освоєння потужностей у відповідному періоді.

Потужність визначається двома вимірниками – в натуральних показниках при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті. Розрізняють такі види потужності: проектна, поточна (планова), резервна (використовується у тому разі, коли виникає додаткова термінова потреба у продукції.

Фактори, що впливають на розмір потужності: кількість обладнання, продуктивність обладнання, режим роботи підприємства, кваліфікаційний рівень робітників, структура основних фондів.

Розрахунок потужності – важлива частина обгрунтування плану виробництва (надання послуг). На його основі плануються обсяги випуску, складаються баланси потужностей, зазначаються обсяги капітальних вкладень.

Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції за показниками потужності ведучих цехів основного виробництва, а потужність ведучих цехів – за показниками потужності ведучих дільниць; потужність останніх – за даними пропускної здатності ведучих груп обладнання.

Ведучими є ті цехи, дільниці, в яких виконуються головні і найбільш трудомісткі технологічні процеси. Слід звертати увагу на відставання пропускної здастності окремих груп обладнання від пропускної здатності ведучої групи обладнання.

Виробнича потужність верстата, обладнання, агрегату ( ) обчислюється, одиниць/період:

де - дійсний ефективний фонд робочого часу обладнання, год;

- норма часу на одиницю продукції (трудомісткість), грн./од.

де Д_к, Д_в, Д_св – дні календарні, вихідні та святкові;

t_зм – тривалість однієї зміни, год.;

t_п.св. – кількість годин, на які скорочується тривалість робочого дня

перед святковим, год.;

К_зм – кількість змін праці на добу;

К_рем – коефіцієнт втрат робочого часу через простої, непродуктивні витрати робочого часу, ремонти.

Виробнича потужність потокової лінії ( ), один./період:

де r – такт потокової лінії, год./один.

Виробнича потужність агрегатів неперервної дії ( ), наприклад, доменних печей, обчислюється за формулою,т/період:

де F_к – календарний фонд часу роботи доменної печі, год./рік;

t_пл – час на одну плавку, год/плавк;

q – обсяг металу, що виплавляється за одну плавку, т/плавк.

Річна виробнича потужність кожної групи обладнання ( ), од.:

де С – кількість одиниць обладнання в групі;

- запланований коефіцієнт виконання норм.

Коефіцієнт використання виробничої потужності, :

де N – запланований випуск продукції.

Розрахунок потрібної кількості верстатів по кожному типу обладнання, , один.:

Розрахункову кількість обладнання округляють до найближчого більшого цілого числа і знаходять прийняту кількість обладнання ( ), один.

Коефіцієнт завантаження обладнання, :

Вихідна потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) , , грн., обчислюється:

де - виробнича потужність на початок періоду, грн.;

- введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

- виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність підприємства, цеху, , грн.:

де k – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

Контрольні питання

1 Сутність і призначення амортизації основних фондів.

2 Якими методами може розраховуватися амортизація основних фондів?

3 Які показники характеризують ефективність використання основних фондів.

4 Що спричиняє фізичний знос основних фондів, а що – моральний?

5 Що таке виробнича потужність, які чинники на неї впливають.