Тема 1.1.6 Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів. Виробнича потужність План
1 Спрацювання і старіння основних фондів, амортизація
2 Ремонт, модернізація і заміна діючих засобів праці
3 Показники ефективності використання основних фондів
4 Виробнича потужність
1 Спрацювання і старіння основних фондів, амортизація
У процесі експлуатації ОФ піддаються зношуванню, тобто втрачають свою вартість.
Фізичне зношування – втрата споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольнять вимогам. Відбувається внаслідок спрацювання деталей, вузлів, в процесі бездіяльності, в результаті дії зовнішнього середовища. Може бути усувне, яке ліквідується шляхом проведення ремонтів та неусувне – повна руйнація та ліквідація.
Моральне зношування – передчасне обезцінення ОФ, викликане або здешевленням відтворення ОФ (виробники ОФ підвищують продуктивність праці, що призводить до зменшення вартості нових ОФ), або використанням більш продуктивних засобів праці (поява нових, більш досконалих засобів праці).
Амортизація – перенесення вартості ОФ на вартість готової продукції з метою їх повного відновлення. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва. Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» можуть використовуватися наступні методи нарахування амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискорене зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий. Метод підприємство обирає самостійно, також самостійно встановлює термін корисного використання та ліквідаційну вартість (Податковим кодексом України регулюється мінімальний термін експлуатації для основних фондів). Терміни можуть змінюватися, наприклад, якщо об’єкт модернізовано. Найбільш розповсюджений метод – прямолінійний (рівномірний).
Визначення річної суми амортизації (А) прямолінійним ( рівномірним) методом, грн.:
де На – норма амортизації, %.
де Влікв – ліквідаційна вартість, тобто залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням, встановлюється підприємством;
Текс – термін корисної експлуатації основних фондів, років.
Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення амортизації, за яким річна сума амортизації визначається як додуток залишкової вартості ОФ на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка визначається за формулою:
де n – термін корисного використання основних фондів, років.
Суть прискореного зменшення залишкової вартості полягає в тому, що річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні амортизації, і подвоюється.
Кумулятивний метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим зниженням у другій половині. Визначення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів:
1) додаються числові значення років служби об’єкта основних фондів; наприклад, при шестирічному терміні служби: 1+2+3+4+5+6=21 – кумулятивне число;
2) утворюються дроби типу 1/21; 2/21; …6/21 і розміщуються у зворотньому порядку: 6/21, 5/21….1/21 – кумулятивні коефіцієнти;
3) обчислюються річні суми амортизації як добуток вартості, яка амортизується, і кумулятивного коефіцієнта.
При використанні цього методу за першу половину терміну експлуатації ОФ заморизовується більш як 65% їх вартості.
Виробничий метод передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.
2 Ремонт основних фондів
Ремонт – це комплекс робіт щодо підтримування основних фондів у робочому стані протягом усього строку їх служби. Ремонти поділяються на поточні, капітальні, відновні. З допомогою поточного ремонту усуваються дрібні неполадки, ушкодження, замінюються окремі деталі. Він підтримує основні фонди у робочому стані.
Під час капремонту основні фонди повністю демонтуються, замінюються або відновлюються зношені конструктивні елементи, вузли. Вимагає значних коштів і трудових затрат, здійснюється через порівняно великі проміжки часу.
Відновний ремонт – якщо було руйнування внаслідок стихійних лих, тривалої бездіяльності.
В основу поділу ремонтів на види покладають організаційно-технічні ознаки: складність, періодичність, обсяг робіт, місце проведення ремонту тощо.
Загальна вартість ремонтів ( Врем) певного виду обладнання за рік, грн.:
Врем.= Взам.елем. + Взарпл.,
де Взам.елем. – вартість замінюваних елементів, грн/рік
Взарпл. – витрати на зарплату при проведенні ремонту, грн/рік.
Протягом усього періоду експлуатації устаткування капітально ремонтують кілька разів, у зв’язку з цим виникає необхідність економічної оцінки доцільності капремонтів, особливо наступних після першого. Оцінюючи ефективність капремонту, порівнюють два варіанти витрат: перший – капремонт зношеного устаткування, другий – придбання нового устаткування, що замінить старе, яке потребує ремонту.
Витрати на поточний ремонт є постійними й відносно рівномірними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять на собівартість продукції. Проведення капремонту вимагає порівняно великих одноразових витрат, їх відносять на собівартість рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома послідовними ремонтами. Витрати на відновний ремонт фінансуються за рахунок державного резервного фонду.
Технічне переоснащення – передбачає здійснення заходів щодо впровадження нової техніки і технології на окремих дільницях, механізації, автоматизації, заміни запстарілого обладнання. Реконструкція – це суттєве технічне вдосконалення і оновлення основних фондів, перелаштування виробництва; здійснюється за єдиним проектом раз у 5-10 років.
Розширення підприємства – це спорудження додаткових виробничих комплексів, цехів, комунікацій на території підприємства.
Нове будівництво – будівництво підприємства, цеху на нових будівельних майданчиках за окремим затвердженим проектом.