38.Інфляційний розривяк наслідок дефіциту сукупних витрат, його графічнезображення

Це коли економіка знаходиться в стані повної зайнятості, а заплановані сукупні витрати є надмірними порівняно з необхідними сукупними видатками. Графічна інтерпретація рис. 9.2.

Рис. 9.2 показує, що в економіці має місце надлишок запланованих сукупних витрат, який викликається надлишком запланованих автономних витрат. Тому фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП.

Враховуємо, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості і повністю використовує свої наявні виробничі потужності. За таких умов реалістично припустити, що фактичний ВВП може перевищити потенційний ВВП лише номінально, тобто виключно за рахунок зростання цін. Це означає, що:ВВПф=ВВПп.∙Іц,; ВВПф>ВВПп.

Таке явище дістало назву «інфляційний розрив», який ми позначаємо символом ∆Ваі.

Графічно інфляційний розрив - це відрізок, який відображає відстань по вертикалі між лініями потенційно необхідних автономних витрат і запланованих автономних витрат. Він являє собою таку величину, на яку заплановані автономні витрати перевищують потенційно необхідні автономні витрати, тобто: ∆Ваі = І₀₂-І₀₀. Такий розрив називається інфляційним тому, що в умовах повної зайнятості він викликає таке зростання запланованих сукупних витрат, яке повністю трансформується у приріст цін і не збільшує обсяг виробництва.

Тому потенційний ВВП номінально менше за фактичний ВВП на величину інфляційного розриву, помножену на мультиплікатор витрат:

ВВПп.=ВВПп.∙Іц-∆Ваі∙k, звідси:∆Ваі∙k=ВВПп(Іц-1),∆Ваі=(ВВПп.(Іц-1))/ k. (9.6),

Рис. 9.2. Інфляційний та рецесійний розриви

На графіку: С+І – заплановані сукупні витрати (домогосподарств та фірм), ЧНП – чистий національний продукт, С+І₀ – фактичні сукупні витрати, N – точка довгострокової макроекономічної рівноваги; N₁,N₂– точкикороткострокової макроекономічної рівноваги.

40. Обмеженість ринкового механізму і необхідність державного втручання в економіку

Сучасні економічні системи основані на взаємодії ринку і держави. Вивчення регулюючих макроекономічних функцій держави характеризує її поведінку як суб'єкта господарювання.

Державне регулювання – це система організаційних і регулюючих заходів, спрямованих на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку і вирішення соціально-економічних проблем розвитку національної економіки та всього суспільства.

Необхідність втручання держави в економіку обумовлена:

- створення умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму;

- усуненням негативних наслідків ринкових процесів;

- захистом національних інтересів на світовому ринку;

- розв'язанням проблем, які ринковий механізм розв'язати не може або розв'язує їх погано.

До недоліків ринку належать:

Зовнішні ефекти (екстерналії). Ситуація, коли дії одного суб'єкта ринку завдають шкоди іншим, називаються негативними зовнішніми ефектами (негативними екстерналіями). Наприклад, забруднення навколишнього середовища.

Ситуація, коли дії суб'єкта ринку надають благо іншим, називається позитивним зовнішнім ефектом (позитивні екстерналії). Наприклад, освіта, профілактична медицина.

Нездатність ринку забезпечити людей суспільними товарами. Суспільні товари задовольняють потреби всіх членів суспільства в цілому. До суспільних благ належать системи сигналізації (маяки), системи протидії стихійним лихам (протипаводкові споруди), система національної оборони і безпеки, а також фундаментальні дослідження (їхні результати). Такі блага мають наступні властивості. Невиключність – неможливо зменшити використання суспільного товару в споживанні, зменшити доступ споживачів до таких товарів. Неподільність означає, що виробник не має реального вибору, кому надавати це благо: тільки тим, хто за нього сплачує, або всім бажаючим. Неконкурентність – граничні витрати для додаткового споживача дорівнюють нулюОбмеження конкуренції. Економічна нестабільність. Розвиток економіки має хвилеподібний зростаючий характер, який пов'язаний з постійними чергуваннями спадів і піднесеньМеханізм державного регулювання економіки включає суб'єкти, об'єкти і методи.

Суб'єкти – це носії, виразники і виконавці господарських інтересів, насамперед це держава, парламент, уряд, місцеві адміністрації, а також різноманітні соціальні групи, які розрізняються прибутками, видами діяльності, галузевими і регіональними інтересами. Об'єкти державного регулювання економіки – це всі соціально-економічні процеси, що відбуваються в національн

ій економіці в цілому, а також на окремих її рівнях і в ланках, тобто в мікроекономіці і макроекономіці.

Під методами державного регулювання розуміють засоби впливу держави на економіку. Виділяють адміністративні (прямі) методи й економічні (непрямі) методи