36. Рівноважний ввп в умовах різного рівня зайнятості

Згідно з кейнсіанською теорією короткострокова рівновага в економіці може забезпечуватися за умов як повної, так і неповної зайнятості.

Довгостроковою макроекономічною рівновагою є такий стан економіки, коли заплановані сукупні витрати дорівнюють потенційному ВВП²; тоді в економіці досягається короткострокова і довгострокова рівновага і забезпечується повна зайнятість.

Виходячи із класифікації відрізків сукупної пропозиції (ВВП), то «кейнсіанський відрізок»³ характеризує такий тип економіки, в якому ресурси не повністю зайняті у виробничому процесі, а перехід до потенційного ВВП відповідає моделі «крайнього випадку», тобто можливий лише завдяки збільшенню обсягу сукупного попиту, а відтак і сукупних витрат. В даному випадку іде мова про подолання рецесійного розриву (рис. 9.2).

На противагу «кейнсіанському», «вертикальний відрізок»⁴ характеризує такий тип економіки, яка здатна виробляти потенційний ВВП, а отже при максимальному рівні зайнятості ресурсів. Але за даних умов в економіці спостерігається омітне переважання витрат за незмінності обсягів виробництва, що спричиняє ріст цін. Рівновага у даному варіанті можлива за рахунок зменшення сукупних витрат. В даному випадку іде мова про подолання інфляційного розриву (рис. 9.2).

На графіку: С+І – заплановані сукупні витрати (домогосподарств та фірм), ЧНП – чистий національний продукт, С+І₀ – фактичні сукупні витрати, N – точка довгострокової макроекономічної рівноваги; N₁,N₂– точкикороткострокової макроекономічної рівноваги.

Графічно рецесійнийрозрив – це відрізок, який відображає відстань по вертикалі між лінією потенційно необхідних фактичних сукупних витрат - (С+І₀)₀, і лінією фактичних сукупних витрат (С+І₀)₁.

Рис. 9.2. Інфляційний та рецесійний розриви

37. Рецесійний розривяк наслідок дефіциту сукупних витрат, його графічне зображення

Це коли заплановані автономні витрати менші, ніж їх потенційно необхідна величина, внаслідок цього заплановані сукупні витрати менші потенційно необхідних сукупних витрат, а фактичний ВВП менше, ніж потенційний ВВП. Таке явище дістало назву «рецесійний розрив», який ми позначимо ∆Ваr.

Рецесійний розрив слід відрізняти від розриву ВВП, який виникає внаслідок циклічного безробіття, викликаного переходом до низхідної фази економічного циклу (вичерпання технологій, зношування основних засобів тощо). Рецесійний розрив є причиною, а розрив ВВП – наслідком.

Графічно рецесійнийрозрив – це відрізок, який відображає відстань по вертикалі між лінією потенційно необхідних фактичних сукупних витрат - (С+І₀)₀, і лінією фактичних сукупних витрат (С+І₀)₁.Цей відрізок відображає різницю в автономних видатках (∆Ва), які входять до складу різних за величиною запланованих сукупних витрат. Він являє собою таку величину, на яку заплановані автономні витрати є меншими порівняно з потенційно необхідними автономними видатками, тобто:∆Ваr = І₀₀-І₀₁.

Рецесійний розрив спричиняє помножене, тобто мультиплікативне відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП. Це означає, що потенційний ВВП перевищує фактичний ВВП на величину рецесійного розриву, помножену на мультиплікатор витрат:

ВВПп. = ВВПф.+∆Ваr∙k,звідси:∆Ваr =(ВВПп.-ВВПф.)/k.

Звідси рецесійний розрив - це така величина приросту запланованих автономних витрат, яка на мультиплікативній основі здатна забезпечити зростання фактичного ВВП до потенційного рівня.

Рис. 9.2. Інфляційний та рецесійний розриви

На графіку: С+І – заплановані сукупні витрати (домогосподарств та фірм), ЧНП – чистий національний продукт, С+І₀ – фактичні сукупні витрати, N – точка довгострокової макроекономічної рівноваги; N₁,N₂– точкикороткострокової макроекономічної рівноваги.