8. Макроекономічний кругообіг в умовах ринку. Моделі взаємодії суб’єктів ринку

Модель кругообігу продуктів і доходів з урахуванням таких процесів, як заощадження, інвестиції та фінансові ринки, показана на рис. 3.24.2. Таким чином, справедливим у даному випадку є рівняння:

Y = C + S = C + I

Ця модель кругообігу спрощена: не всі фірми насправді є позичальниками; не всі домогосподарства належать до заощаджувальних; джерелами заощаджень або позичальниками можуть бути й агенти за межами даної системи.

Ми припускали, що домогосподарства одразу витрачають весь свій доход. Але тепер виникає дві окремі групи осіб, які приймають рішення щодо інвестицій та заощаджень. Чи можна бути впевненими, що інвестиції дорівнюватимуть заощадженням і сукупні витрати дорівнюватимуть національному продукту? Економічна система може стати нерівноважною. Роль балансу при цьому відіграють інвестиції в товарно-матеріальні запаси:

– якщо S > I, то збільшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси; 

– якщо S 

Отже, оскільки враховуються інвестиції в товарно-матеріальні запаси, то інвестиції завжди дорівнюватимуть заощадженням і, відповідно, національний продукт завжди дорівнюватиме величині фактичних витрат.

19. Роль держави в макроекономічному кругообігу. Умови економічної рівноваги

Наступним кроком є введення до моделі державного сектора економіки, під яким розуміють як центральні, так і місцеві органи влади.

Державний сектор пов'язаний з іншими елементами економічної системи через:

чисті податки (Т), які показують ту частину потоку грошових коштів, яка вилучається державою в домогосподарств. Визначаються різницею між податковими надходженнями до бюджету державними трансфертними платежами;

– державні закупки товарів і послуг (G), до яких належать платежі держави за придбані товари і послуги, а також заробітна плата державних службовців;

– державні позики на фінансових ринках (здійснюються при наявності дефіциту державного бюджету, тобто коли G > Т)

На рис. 3.24.3, який відображає подальше ускладнення моделі кругообігу, з’являється новий сектор – “держава” і три нових стрілки. Перша поєднує державу з домогосподарствами, друга – державу і ринок продуктів і третя – направлена від фінансових ринків до державного сектора, оскільки дефіцит державного бюджету має покриватися за рахунок позичок на фінансових ринках. Найчастіше ці позички здійснюються шляхом продажу державних облігацій та інших цінних паперів як безпосередньо домогосподарствам, так і фінансовим посередникам. У тих випадках, коли утворюється надлишок державного бюджету, тобто коли чисті податки перевищують державні закупки Т > G. Держава сплачує борги за здійсненими в минулому позичками швидше, ніж отримує нові.

Введення державного сектора у круговий потік доходів і продуктів не порушує рівності національного доходу та національного продукту. Це пояснюється тим, що:

Грошовий доход використовується на споживання товарів і послуг (С), чисті податки (Т) і заощадження (S), які потрапляють на фінансові ринки. Тоді, з точки зору національного доходу, справедливим є рівняння:

Y = C+ T+ S

2) Існує три види витрат на товари і послуги: споживчі витрати домогосподарств (С), інвестиційні витрати фірм (І) та державні закупки товарів і послуг (G). Тобто, з точки зору національного продукту, можна записати:

Y = C + I + G

У відкритій економіці з державним втручанням модель колових потоків дещо ускладнюється ().