Додатки

1. Аукціон знань- форма інтелектуальної конкурсної програми, в якій учасникам надається змога за знання в певних галузях отримати призи.

Організація та проведення:

I Варіант

Для проведення аукціону клас ділиться на мікрогрупи ( 5-7 осіб ). Виготовляється 2-3 великих предмети ( лоти ) з деяких галузей знань ( наука, техніка, спорт, мистецтво і т.п. ), які виставляються на аукціон. Придбати ці предмети можна в обмін на знання про них.

За 1-2 тижні оголошуються умови проведення аукціону знань. Вибираються галузі знань. Кожна мікрогрупа виготовляє великі предмети ( лоти ). Вивчає літературу про них. Предмет виставляється на «продаж». Розпорядник аукціону встановлює ціну ( в балах ). Всі мікрогрупи по черзі одержують одну хвилину для презентації предмету. Звучить гонг. Розпорядник аукціону ( ведучий ) оцінює всі відповіді в балах, технічний помічник записує кількість одержаних кожною мікрокомандою балів на дошці. Коли одна з мікрогруп набирає встановлену кількість балів, річ оголошується проданою. Мікрогрупа, яка придбала предмет, протягом 1 хвилини готується й демонструє творчий «комісійний збір» ( пісню, сценку, живу картинку). Лише тоді річ видається групі. Після цього на продаж виставляється інший предмет. Цикл гри повторюється.

II Варіант

Другим варіантом проведення аукціону знань може бути інтелектуальна гра, яка складається з двох частин. Першою частиною являється вікторина, де учасники або групи учасників за правильні відповіді на питання можуть «заробити» певну суму грошей ( грошова одиниця має бути вигаданою, наприклад – піастри, тугрики тощо). Другою частиною гри є аукціон, де за зароблені кошти учасники можуть придбати певні лоти ( лот може бути продемонстрованим або залишатися невідомим, але при цьому наводяться його значимі характеристики, як в серйозній так і в жартівливій формі). При проведенні слід дотримуватись правил справжнього аукціону (представлення лоту, оголошення стартової ціни, торг, продаж).

2. Вечір-мандрівка - пізнавальний огляд, учасники якого діляться своїми знаннями, враженнями.

Тематика даної форми може бути різноманітна, наприклад: „Наш народ", „Наша країна", „Довкола світу" (діаспора народу), „Дивовижне поряд", „Мандрівка на машині часу", „Подорож до країни Мистецтва" та ін.

Варіанти проведення:

1. Кожна команда - екіпаж, який доставляє решту учасників на свою „ділянку" і знайомить з нею. Тобто, команди по черзі стають екскурсоводами.

2.Усі команди - це групи експедицій, які по черзі знайомлять усіх присутніх з результатами своїх пошуків.

3. Команди виступають у ролі різних делегацій (людей різних професій, захоплень, країн, історичних часів), які вперше зустрічаються в гостях (у залі) і обмінюються своїми знаннями.

Організація та проведення:

1. Тема і маршрут обираються заздалегідь.

2. Тоді ж визначається відрізок шляху (подорожі), за який команда відповідає. Подальша підготовка команд відбувається таємно.

3. Команди можуть побудувати свій виступ у формі екскурсії, усного журналу, телепрограми, кінопанорами, фестивалю, прес-конференції тощо. Можна використовувати: пісні, танці, вірші, кричали, картини, театральні сценки.

3. Гра-подорож – форма організації спільної діяльності учасників, що включає процедуру цілеспрямованого руху груп учасників за певним маршрутом, проходження якого вимагає від вихованців виконання певних завдань, участь в різних видах діяльності.

Дана форма може мати і інші назви: «маршрутна гра», «гра на подолання етапів», «гра по станціях», «гра-естафета».

Організація та проведення:

1. Організаторами розробляється маршрут руху учасників та визначається зміст і вид діяльності. Підготовка до сприйняття гри-подорожі включає емоційний настрій і постановку зрозумілих для школярів завдань. Якщо виходити з варіантів організаційного втілення даної процедури, то можна назвати декілька модифікацій гри-подорожі:

маршрутний аркуш чітко позначає порядок руху команди і розташування станцій;

в маршрутному аркуші станції лише названі, а порядок їх проходження і місце розташування не визначені. В цьому випадку місця дії розташовані по певній території і завдання команди полягає в тому, аби за обмежений час знайти і пройти якомога більше станцій;

порядок руху відомий лише провідникові.

Діяльність на станціях може бути направлена на організацію цілеспрямованого сприйняття інформації, виконання завдання, спонтанне реагування на ситуацію. При визначенні порядку проходження командою майданчиків важливо пам'ятати, що однотипні завдання і дії швидко стомлюють учасників. Тому часто практикується чергування станцій, розрахованих на сприйняття інформації, з такими, які передбачали б виконання завдань.

2. На зборі-старті учасники отримують необхідну інформацію, що включає легенду обґрунтування діяльності і правила гри (у тому числі спосіб оцінки результатів діяльності команди на майданчику).

3. Наступним етапом є саме проведення гри-подорожі, що включає рух команд по маршруту та участь команд в діяльності, яка організовується на майданчику.

4. На зборі-фініші підводяться підсумки, нагороджуються (якщо необхідно) переможці.

5. Післядія повинна створити умови для виходу емоцій (як позитивних, так і негативних) і, крім того, містити підведення підсумків для кожного учасника гри-подорожі.

4. Дискотека або танцювальний вечір – розвага- комунікація.

Організація та проведення:

На загальному зборі необхідно визначити команду однодумців, яка готуватиме і проводитиме дискотеку, зазвичай це близько 10 осіб, але чим більше вихованців візьме участь у підготовці вечора, тим краще.

Можна визначити наступне коло обов’язків основного складу:

продюсер-адміністратор вирішує всі адміністративні питання, поширює квитки, забезпечує реквізитом, веде касу дискотеки;

режисер — сценарист-постановник пише сценарій і втілює його;

діджей (один або два) готує і веде музичну частину вечора;

редактор керує роботою прес-центру;

шоумен готує і проводить ігри, конкурси.

З метою залучення більшої кількості дітей до підготовки та проведення програми, можна визначити допоміжний склад, який може мати наступні обов’язки:

прес-центр проводить рекламну і соціологічну кампанії;

шоу-група готує танцювальні і концертні номери, допомагає в проведенні ігор, конкурсів;

*технічні фахівці організовують роботу музичного і світлового устаткування, допомагають діджеєві на вечері;

*група правоохорони організовує чергування для підтримки порядку;

Орієнтовний перелік заходів для музичної програми:

«Гаряча десятка» (рейтинг улюблених пісень серед школярів на дану тему);

«Гірша мелодія» (рейтинг нелюбимих пісень серед школярів на дану тему);

«Інтерв'ю» (з відомими людьми на дану тему);

«Живий звук» (виступу естрадних артистів або колективів);

«Кліп-Кліп» (показ відеокліпів або слайдів);

«Заявка» (виконання музичних заявок і побажань);

«Привіт» (передача привітань і поздоровлень);

«Білий танець».

5. Диспут - спеціально організоване дійство, в ході якого відбувається демонстративне зіткнення думок з актуального питання (проблеми). З приводу цієї проблеми учасники диспуту і висловлюють різні думки і суджен

ня.

Розгортається диспут завдяки оцінкам, аргументації смислових зв'язків з реальним життям, опорі на особистий досвід, якими користуються учасники суперечки. У диспуті є елементи монологу та діалогу. Діалогічні елементи надають емоційні забарвлення дискусії, а монологічні служать для вираження її логічного змісту.

Організація та проведення:

1. Необхідно продумати тему диспуту. Вона повинна бути актуальною і сформульована так, щоб викликала різні судження. Тема не повинна бути нав'язана дорослими-організаторами. У цьому випадку вона або бойкотується учнями, або вони приймають в її обговоренні пасивну участь. Найбільш продуктивний шлях пошуку теми - анкетування учнів ( «Які проблеми тебе особливо хвилюють?»). Аналіз відповідей дає можливість визначити, що їх хвилює.

2. Визначення системи питань.

3. Питання, що задаються підліткам, повинні бути максимально конкретними, тому при підготовці до диспуту окремі моральні категорії треба їм роз'яснити. 4. Дуже важлива реклама майбутнього диспуту. На видному місці вивішуються тема і питання, що її конкретизують, можливо, рекомендований список літератури.

5. Принесе користь ознайомлення майбутніх учасників з правилами диспуту (готується пам'ятка).

Г. Плоткін пропонує "правила для учасника диспуту", розроблені разом зі школярами:

1. Кожен має право висловити свою думку. Якщо у тебе є, що сказати слухачам, хай вони дізнаються про це.

2.Говори, що думаєш, думай, що говориш! Висловлюйся ясно і чітко. Не стверджуй того, в чому не розібрався сам.

3.Спробуй переконливо викласти свою точку зору. Спирайся тільки на достовірні факти.

4.Не повторюй того, що до тебе було сказано.

5.Поважай чужу думку, намагайся зрозуміти іншого. Умій вислухати точку зору, з якою не згоден. Будь витриманий. Не перебивай виступаючого. Не давай особистісних оцінок. Правоту доводь доказами, а не криком. Намагайся не нав'язувати своєї думки.

6. Якщо доведена помилковість твоєї позиції, май сміливість визнати свою неправоту.

7.Нехай головним підсумком диспуту стане твоє просування по нелегкому шляху осягнення істини.

6. Важливо обрати ведучого диспуту і підготувати його.