Освітні моделі (системи, теорії, кон­цепції, технології тощо)

1. Теорія змістовної освіти (В. Давидов).

2. Програмоване навчання (Н. Тализіна, Т. Ільїна та ін.).

3. Концепція поетапного формування-ро­зумових дій (П. Гальперін),

4. Теорія розвитку пізнавального інтересу (Г. Щукіна).

5. Теорія оптимізації навчання (Ю. Ба- банський, М. Поташник).

6. Теорія активізації навчальної діяльності (О. Маркова, Т. Шамова, І. Харламовата ін.).

7. Адаптивна система навчання (А. Гра- ницька).

8. Система Л. Тарасова «Екологія та діа­лектика».

9. Теорія рішення винахідницьких зав­дань (ТРВЗу.

10. Система, заснована на гуманно-осо- бистісному підході (Ш. Амонашвілі).

11. Методична система інтенсивного на­вчання (В. Шаталов).

12. Технологія «занурення» (М. Щетінін).

13. Методичні системи педагогів-нова- торів: С. Лисенкової, М. Гузика, Є. Ільїна, І. Волкова та ін.

14. Нові інформаційні технології.

15. Предметно-класно-урочна система навчання.

16. Колективний спосіб навчання (В. Дья- ченко).

17. Методика колективної творчої діяль­ності (І. Іванов).

18. Модель початкової освіти «Розвиваю­че середовище» (І. Ільясов).

19. Система, створена на діяльнісно-ко- мунікативній основі (Л. Кліманова).

20. Технологія виховання (Н. Щуркова).

21. Диференційоване навчання.

22. Бригадно-лабораторне навчання.

23. Організаційно-діяльнісна гра.

24. Теорія укрупнених дидактичних оди­ниць (П. Ерднієв).

25. Система С. Френе.

26. «Вальдорфська педагогіка» (Р. Штайнер).

27. Система Л. Р. Хаббарда.

28. Гуманістична педагогіка (К. Роджерс).

29. Технологія повного засвоєння (Б. Блум, Дж. Керролл).

30. Модель «Структура інтелекту» (Дж. Гіл- форд).

31. Когнітивно-афективна модель (Ф.Уіпьямс).

32. Модель «Три види збагачення навчаль­ної програми» (Дж. Рензуллі).

33. Система С. Пейперта «Використання комп'ютерів у навчальному процесі».

34. Сучасні технології освіти: «Система на­вчальної інформації», «Система творчих зав-дань», «Моделювання», «Навчальне досліджен­ня», «Наукове дослідження», «Проектування середовища», «Конструювання» (В. Бухвалов).

Інтерактивні технології

Інтерактивні технології (інтерактивний — здатний до взаємодії, діалогу) можна представити як різновид, розширення активних методів навчання, сутність яких полягає у постійній творчій взаємодії всіх учасників освітнього процесу.

Метою інтерактивного навчання є створення комфортних умов пізнавальної діяльності, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника пізнавального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Школярі вчаться спілкуватися з іншими людьми, бути демократичними, толерантними, критично мислити і приймати обдумані рішення.

ПОРІВНЯННЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Метод Критерій	Пасивний	Активний	Інтерактивний
1.Моти­вація	Зовнішня ( оцінка, вплив батьків )	Зовнішня + внутрішня	Внутрішня (інтерес самого учня)
2.Роль учня	Пасивна, активність низька	Активність висока, відсутність взаємодії між членами учнівського колективу	Активність висока, постійне спілкування, розвиток комунікативних умінь
З.Роль особистості вчителя	Вчитель — "джерело знань", особисті якості не розкриваються	Вчитель- співрозмовник, особисті якості + професійна майстерність	Вчитель- рівноправний партнер, організатор,консультант пізнавальної діяльності
4.Ступінь засвоєння матеріалу	Невисокий, 5- 10 %	Високий , до 50 %	Високий, 70-90 %
5.Рівні пізнання	Знання, розуміння, відтворення	Широкий спектр, диференціація навчання	Знання .аналіз, синтез, творче застосування інформації
6. 6. Контроль	Вчитель контролює обсяг інформації, зворотній зв'язок непостійний, результати передбачені	Співпраця вчителя з учнем, постійний зворотній зв'язок, результати передбачені	Контроль опосередкований, неперервна рефлексія, усвідомлення способів досягнення мети, результати роботи менш передбачені

Інтерактивні технології навчання найповніше відповідають особистісно орієнтованому підходу до освітньої діяльності й тому найбільше сприяють формуванню в учня умінь і навичок, творчому розвитку і самореалізації особистості школяра.