3. Досвід структурних перетворень у єс і його основні уроки

В умовах сучасної глобальної економіки структурні перетворення в національному господарстві мають немаловажну роль як для однієї окремо узятої країни, так і для інтеграції даної країни в систему світогосподарських зв'язків. Найбільш істотними видами структурних змін можна вважати наступні:

• зміна галузевої структури економіки (частки у виробництві ВВП сільського господарства, промисловості і сфери послуг), а також внутрішньогалузеві пропорції (частка високотехнологічних, наукомістких галузей стосовно традиційного);

• зміна структури сучасної змішаної економіки (співвідношення державного і приватного секторів національного господарства);

• зміна структури зайнятості населення.

Цікаво, що на прикладі ЄС можна розглянути як позитивний досвід структурних перетворень, так і відзначити його деякі негативні риси. Насамперед варто згадати те, що ЄС не є однорідним угрупованням держав: у Союз входять як країни з ліберально-ринковою, англосаксонською макроекономічною моделлю розвитку (Великобританія, Ірландія), так і найбільш характерні країни-представники соціально-ринкової економіки (Німеччина, Франція, Швеція й ін.). Відповідно і структурні перетворення, проведені в ЄС можна підрозділити в рамках такої класифікації на два основних підвиди:

1. структурні перетворення неоліберального типу;

2. структурні перетворення соціально-ринкового господарства.

Структурні перетворення неоліберального типу. У ході неоконсервативних економічних реформ 1980-х рр. у структурі економіки Великобританії й Ірландії відбулися значні зміни. По-перше, в англосаксонській моделі змішаної економіки відбулося істотне зрушення убік приватного сектора. Широкомасштабна приватизація, програми дерегулювання, податкові реформи оживили підприємницьку активність, ринок праці, викликали приплив іноземних інвестицій, сприяли оздоровленню державних фінансів. У результаті і Великобританія, і Ірландія в даний час відрізняються стабільно високими темпами економічного росту, відносно низьким рівнем безробіття, гарними фінансовими показниками (величина дефіциту державного бюджету і рівень державного боргу) і стійкою національною валютою, що росте внутрішнім і зовнішнім попитом.

По-друге, змінилася галузева структура економіки. Обидві країни активно розвивають наукомісткі, високотехнологічні галузі промисловості і сферу послуг (зокрема, фінансові послуги, виробництво інформаційних технологій). Традиційні галузі промисловості (видобувна, важка промисловість) більше не домінують у структурі ВВП. Цікаво, що Ірландія, маючи набагато більш відсталу від інших розвинутих європейських країн структуру ВВП, що поки ще не дозволяє вважати її постіндустріальною державою, має намір найближчим часом наздогнати своїх побратимів по ЄС. Сприятливий інвестиційний клімат країни (податкові пільги, спеціальні заохочення іноземних інвестицій, високий рівень кваліфікації ірландських фахівців) будуть сприяти зміцненню позицій Ірландії. Уже зараз Ірландія по темпах економічного росту вважається «європейським драконом», а 62% всього ірландського експорту складає продукція високих технологій, у тому числі 29% приходиться на інформаційні технології. Відповідно, експортна продукція Ірландії і Великобританії відрізняється високим ступенем конкурентоздатності.

Створюючи нові сучасні виробництва, розвиваючи сферу послуг, і Ірландія, і Великобританія створюють нові робочі місця в нових секторах економіки, проводять професійну перепідготовку кадрів, змінюючи і структуру зайнятості населення. У результаті безробіття в обох країнах відносно невисоке і має тенденцію до скорочення.

Структурні перетворення соціально-ринкового господарства. Соціально-ринкове господарство при зовнішній привабливості у вигляді більшої стабільності розвитку, могутнього гарантованого захисту населення має і ряд негативних характеристик з погляду динаміки макроекономічного росту. Найбільша по чисельності група країн ЄС, що належить до розряду держав із соціально - орієнтованою економікою, поки не зважується на настільки радикальні структурні реформи як у Великобританії чи Ірландії. Зволікання з реформами можна пояснити принципово іншим менталітетом жителів континентальної Європи, іншими історичними традиціями розвитку, у яких завжди була сильна роль держави. Суспільні настрої, таким чином, у значній мірі перешкоджають проведенню масштабних структурних реформ. Класичним прикладом тут може служити Франція, у якій ринкові реформи уряду А. Жюппе не знайшли суспільної підтримки, у результаті прем'єр-міністр - реформатор був відправлений у відставку, і знову взяли гору ідеї соціальної орієнтації економіки. Таким чином, найважливіша структурна зміна - співвідношення приватного і державного секторів економіки - залишилася практично незмінною. Хіба що Швеції довелося злегка відмовитися від свого ще більш просунутого «шведського соціалізму» після інтеграції в ЄС, у порівнянні з Францією і Німеччиною.

Подібний досвід структурних перетворень при його привабливості у виді сильного суспільного сектора, що гарантує відповідну могутній соціальний захист населенню і розвинутій соціальній інфраструктурі, негативно позначається на ряді макроекономічних показників: для країн континентальної Європи характерні більш низькі темпи економічного росту, у ряді випадків високий рівень безробіття і менш сприятливі показники державних фінансів.

Така тенденція не вселяє довіри і до стабільності єдиної європейської валюти євро. Конкурентоздатність країн соціально-ринкової економіки підтримується поки за рахунок росту їхнього експортного потенціалу, обумовленого зниженням курсів їхніх національних валют стосовно американського долара.

Високе безробіття (зокрема, у Німеччині і Франції) також порозуміваються відсутністю або помітними структурними перетвореннями: для ринку робочої сили характерні утриманські настрої, що заохочуються високим рівнем державних соціальних гарантій (Франція), а нових робочих місць у нових сучасних галузях економіки створюється явно недостатньо. Іноземний капітал не може бути притягнутий через неблагополучний інвестиційний клімат (високі податки і висока вартість робочої сили, характерні приклади - Німеччина, Швеція). Результатом подібної політики є відтік висококваліфікованих кадрів і посилення залежності країни від імпорту технологій і високотехнологічних продуктів.

Проте, через можливі соціальні вибухи (які уже виявили себе у Франції і Данії) не можна уповати на швидкі зміни в країнах соціально-ринкової економіки, в основі яких лежав би позитивний досвід Великобританії й Ірландії.