2. Німеччина

Промисловий переворот в Німеччині розпочався на 100 років пізніше ніж в Англії і на 50 років пізніше ніж у Франції. Головними причинами такого перебігу подій були:

1). Державна роздробленість. У 18 ст. в країні нараховувалося декілька сотень, а на початку 19 ст. – декілька десятків незалежних держав. Таким чином внутрішній ринок було перегороджено митними бар’єрами. І хоча у 1833 році було створено германський Митний союз, до якого ввійшли 18 держав, це було частковим рішенням даної проблеми. Тільки у 1871 році відбулося політичне об’єднання Германії.

2). В Німеччині перехід до капіталістичної економіки відбувався шляхом реформ, а не революцій, як в Англії та Франції. Тому влада феодалів не ліквідувалася раз і назавжди, а дуже повільно обмежувалася реформами, перетворюючись на затяжний процес.

3). Німеччина не мала відкритого виходу в море чи океан, що привело до часткової ізольованості від світових торгівельних шляхів та слабо розвинутого флоту (майже не було).

4). За часів роздробленості кожна держава будувала власні транспортні шляхи (головним чином залізниці). Тому після об’єднання з’ясувалося, що держава не має єдиної транспортної системи.

5). В той час, коли в Англії та Франції розвивалася фабрично-заводська система, в Німеччині панували середньовічні ремісничі цехи. Тільки наприкінці 18 ст. з’явилася мануфактура, але переважним чином змішана. Тільки в 60-х роках 19 ст. офіційно були ліквідовані цехове право, привілеї та обмеження. Таке положення речей дуже негативно відобразилося на економіці Німеччині і цехове виробництво промислових товарів було надзвичайно дорогим і тому не могло конкурувати з дешевим масовим виробництвом англійських та французьких фабрик. Внаслідок цього Німеччина могла експортувати тільки продовольчі товари та сировину, поставивши себе в положення аграрно-сировинного додатка промислових країн.

“Пруський“ шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві.

1807 р. – ліквідована особиста залежність селянина від землевласника-феодала;

1811 р. (з додатком у 1816 р.) – селяни отримують можливість викупати землю для власного користування. Але викуп складав суму рентних платежів за 25 років чи 1/3 частину землі. Зрозуміло, що переважна кількість селян не мала достатньої суми грошей і віддавала землю. Враховуючи, що господарства з самого початку були малими, то після зменшення на 1/3 ставали майже мізерними. Юнкера (феодали-землевласники) в результаті реформ навіть розширили свої володіння. У 60-х р. 19 ст. 71,4% усіх господарств володіли 9% усієї площі, а 28,6% - 91%. Посилюється також диференціація і всередині селянства – переважну кількість складають батраки. У 1854 р. виходить закон, згідно якому за стачки селян карали 3 роками в’язниці.

Але слід зауважити, що пережитки феодалізму у сільському господарстві Німеччина компенсувала інтенсивним використанням мінеральних добрив, вдосконаленням агрокультури та застосуванням сільгоспмашин. У другій половині 19 ст. Німеччина займає перше місце по збору картоплі та цукрового буряку. Широке застосування в господарстві отримали також технічні культури (льон, конопля). На базі сільського господарства отримує значний розвиток переробна та харчова промисловість.

Як вказувалося раніше перехід від мануфактурної стадії до фабричної в Німеччині розпочався тільки у 50-60 р. 19 ст. Але, як виявилося, така затримка мала свої позитивні наслідки. Індустріалізація Німеччини відбувалася на основі досвіду промислового перевороту Англії і Франції, а також спираючись на останні досягнення науки та техніки. В той час коли англійське та французьке промислове обладнання значно зносилося. Крім того, на відміну від Франції, яка імпортувала машини з Англії, Німеччина здійснила промислову революцію на базі вітчизняного машинобудування. Саме тому германська промисловість розвивалась майже фантастичними темпами: 40-х р. – приріст промислової продукції складав приблизно 13%, у 50-х р. – більш 100%, у 60-х р. – 150%.

До того ж треба зауважити, що індустріалізація Німеччини була більш широкою по масштабам, а структура промисловості більш вдалою. Наприклад у 1856 р. німецькі фахівці винайшли спосіб отримувати барвник (анілін) з кам’яного вугілля, що дало поштовх розвитку хімічної промисловості країни, яка відразу захоплює світове лідерство.

Необхідно вказати також, що серед факторів, стимулюючих розвиток германської промисловості, була зростаюча мілітаризація країни. Спочатку з метою об’єднання країни під егідою Пруссії, а потім з метою підготовки до війни з Францією.

Про темпи розвитку Німеччини свідчить той факт, що розпочавши індустріалізацію в 50-60-х роках вона змогла випередити Францію і майже досягла рівні Англії у 70-80-х роках.

Звичайно, що стрімкий розвиток промисловості змінив зовнішню торгівлю Німеччини і тільки у 50-ті роки німецький експорт збільшився в 2,5 рази, а імпорт у 2 рази. Причому доля промислових товарів в експорті різко зростає.

2. США

Війна за незалежність колоній мала по суті значення буржуазної революції, так як призвела до формування незалежної буржуазної держави, яка взяла курс на розвиток капіталістичної економіки. Однак слід визнати незавершений характер змін: по-перше, в країні не було ліквідовано рабство та плантаторство; по-друге, землю на захід від Аппалачських гір федеральний уряд признав державною власністю і прийняв рішення продавати тільки великими ділянками (не менше 640 акрів) спочатку по ціні 1 долар за акр, а потім по 2 долара за акр. У простих фермерів не було необхідної суми.

Але створення єдиної незалежної держави створило сприятливі соціально-економічні передумови для розвитку промисловості:

1). З самого початку свого розвитку колонії в Америці будувалися на засадах буржуазного демократичного суспільства, залишивши позаду пережитки феодального ладу. Тому промисловий переворот не стримувався в Америці негативними наслідками попереднього історичного розвитку, що мало місце в Європі.

2). Територіальні та демографічні зміни. Кількість штатів зросла з 13 до 30, зрозуміло разом зі збільшенням території. Завдяки інтенсивному процесу міграції з європейського континенту населення збільшилося в 4,5 рази. Збільшення території та працездатного населення призвело в свою чергу до зростання та формування місткого внутрішнього ринка.

3). Створення незалежної держави та природно-географічна відокремленість дозволили США не приймати участі у війні Англії та Франції. І навіть дало можливість добре заробити продаючи країнам Європи під час наполеонівських війн зброю та інші товари.

4). Промислова революція в США розпочалася значно пізніше ніж в Англії, що дозволило використати нагромаджений технічний досвід та вдосконалити завдяки вітчизняній інженерній думці.

Вказані сприятливі передумови дозволили промисловості розвиватися дуже швидкими темпами. Стрімко розвивається бавовнянопапірова промисловість (виходе на друге місце в світі після Англії) з 1800 по 1850 роки зросла в 22 рази. Хоча з другого боку затримала промислово-технічну революцію використанням енергії води, так як було багато річок. Парові машини стали використовуватися пізніше.

Надзвичайно важливе значення в розвитку промисловості США мало будівництво залізниць (з 1830 по 1850 р. довжина їх зросла в 300 разів). Активний розвиток залізничного транспорту в свою чергу стимулював розвиток металургії та машинобудування.

Машини між тим стали використовуватися не тільки в промисловості але і в сільському господарстві. Стрімкий розвиток промисловості, ріст обсягу виробництва дозволяє знизити ціни на промислову продукцію, що знов стимулює промисловість, роблячи їх продукцію більш конкуренто здатною.

Причини та наслідки громадянської війни.

Однак поряд з позитивними зрушеннями в розвитку промисловості, в економіці США існувала важлива проблема. По суті країна була поділена на два ворожих табори. Перший – північні та центральні штати, де стрімко розвивається промисловість, вільне фермерське сільське господарство на основі інтенсивних технологій, зростає міське населення, керівництво штатів намагається впроваджувати тимчасово політику протекціонізму, з метою підтримки вітчизняного виробника обмежуючи імпорт. Другий – південні штати, де панує рабовласницьке плантаційне господарство, засноване на екстенсивній технології, промисловість не розвивається, переважна кількість населення живе у сільській місцевості, основа економіки – сільське господарство та експорт тютюну та хлопку, керівництво штатів активно захищає ідею вільної торгівлі через те, що боїться обмеження власного експорту та через велику потребу в дешевій промисловій продукції.

Подальший історичний розвиток можливий тільки в одному з двох шляхів тому, що дуже протилежні в них цілі. Для розвитку промисловості необхідні вільні робочі руки та місткий внутрішній ринок здатний заплатити за продукцію. Перепоною є рабство та бідність сільських жителів південних штатів. Розвиток плантаційного рабства неможливий без захвата нових земель, що стає на заваді фермерському господарству.

Ці великі суперечності в економічному та політичному житті двох частин однієї країни призвели до Громадянської війни 1861-1865 рр., яка завершилася перемогою Півночі.

В результаті перемоги конфедерації Півночі в США було проведено ряд важливих економічних реформ. Найбільш суттєвим було:

1). Ліквідація рабського плантаційного господарства і затвердження вільного фермерського господарства;

2). Прийнятий Гомстед-акт, згідно якому кожний бажаючий фермер міг придбати ділянку землі 65 га всього за 10 доларів і який переходив у його повну власність через 5 років за умови його обробки.

З 1860 по 1880 р. було продано 65 млн. акрів землі.

Остаточне рішення питання по землі на користь фермерів та перехід влади до буржуазії ліквідував останні перепони для розвитку капіталістичної економіки. Прогресивні соціально-економічні зрушення викликали нову хвилю в розвитку промисловості. Формується крупна фабрично-заводська індустрія, якій сприяє розвиток інженерної думки. Після того, як було знайдено залежи нафти формується і починає активно розвиватися нафтопереробна промисловість.

У 80-х роках 19 ст. (1880) США перетворюються з аграрної країни в промислову (вартість промислової продукції в сукупній валовій у 2,5 рази перевищує вартість сільськогосподарської продукції). Країна виходе на 2 місце в світі після Англії.