Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
polniy konspekt lekciy.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3.8 Mб
Скачать

3.2. Альтернативні витрати Фрідріха Візера.

Фрідріх фон Візер (1851 – 1926) зробив, крім усього іншого, дві принципово нові речі:

  1. Він ввів термін, який залишився в науці назавжди: гранична корисність.

  2. Розробив поняття, яке стало одним з основних в неокласичній економічній науці. В різних книгах його переводять з англійського по-різному:

  • витрати альтернативних можливостей;

  • витрати втрачених можливостей;

  • альтернативна вартість;

  • альтернативні витрати.

Ми зупинимося на останньому варіанті. Свою версію нової економічної теорії Візер виклав у двох книгах. Одна називається “Виникнення і головні закони господарської цінності”(1884). Друга – “Природна цінність”(1889)

В цілому можна сказати, що Візер розробляв ту концепцію, основу якої заложив Менгер. Але Візер, безумовно, був оригінальним вченим і його праці написані не як доповнення до робіт Менгера, а як самостійна теоретична система.

Візер формулює цікаву концепцію споріднених благ. Це такі продукти, у виготовленні яких був використаний не менш ніж один спільний фактор виробництва. При обміні між собою споріднених благ, говорить Візер, пропорція встановлюється згідно співвідношенню витрат спільного фактора виробництва на ці блага. Як бачимо економічна думка не може дозволити собі зовсім відмовитися від витрат виробництва в питаннях ціноутворення. Однак в понятті витрат Візер вніс зовсім новий зміст.

Альтернативні витрати.

Концепція вмєнєнія цінності сама по собі не може відповісти на запитання: ”Чому одиниця того чи іншого ресурсу коштує стільки-то, а не скільки-небудь ще?” Ця теорія пояснює, звідки береться цінність виробничих ресурсів взагалі. Але чому ринкові ціни такі?

Ось у чому полягає ідея альтернативних витрат: цінність якого-небудь товару, який сподобався споживачу, визначається для нього цінністю всього того, чим йому необхідно буде пожертвувати заради придбання такого товару. Точно так і витрати для виробництва цього товару визначаються для виробника цінністю даних ресурсів при інших можливих способах їх використання. Іншими словами: витрати виробництва даного продукту залежать від альтернативних можливостей, якими приходиться жертвувати для того, щоб виробляти цей продукт.

Ресурси можуть бути використані різними способами. З усіх цих альтернатив є найліпша, або найбільш ефективніша. І коли ми приймаємо рішення виготовляти цей товар, ми зобов’язані платити за ресурси по ціні той самої найбільш ефективної альтернативи.

Наприклад, виявилося, що виробництво сувенірних шахів і є такою найліпшою альтернативою. Тому ми, коли тільки почали таке виробництво, потребуючи терміново великої партії дерева визначеної якості, пропонуємо поставникам цього товару ціну на 10% вище той, по якій вони продавали його своїм старим покупцям – виробникам матрьошок. І тепер вони, якщо бажають як і раніше виробляти матрьошки, повинні платити за дерево по ціні найліпшої альтернативи, якою опинилося виготовлення шах.

Ось одна з можливих формулювань закону витрат (закон Візера) : дійсна цінність якої-небудь речі є недоотримані корисності інших речей, які могли бути вироблені (придбані) за допомогою ресурсів, витрачених на виробництво (придбання) цієї речі.

Поняття альтернативних витрат не може існувати без наступних передумов:

1.Наявність багатьох виробників, покупців, продавців, споживачів;

2.Наявність конкуренції;

3.Коли маються обмежені і незмінні запаси тих чи інших ресурсів.

Якщо ще раз продивитися все сказане про альтернативні витрати, можна побачити, що криві попиту (пропозиції) виражають не що інше, як оцінки альтернативних можливостей. Скільки чого купується і скільки чого продається – все залежить від людського вибору. А вибір людини визначається альтернативними витратами.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]