2.3. Економічні закони Генріха Госсена .
У 1854 р. в книжкових лавках Німеччини з'явилася книга з довгою назвою "Розвиток законів суспільного обміну і витікаючих звідси правил людській діяльності". Її автором був Герман Генріх Госсен. Книга була написана важкою мовою, переповнена численними формулами і утомливими прикладами. Твір Госсена довго не розкуповувався, і в 1858 р. засмучений невдачею автор майже повністю вилучив із продажу тираж і знищив його. Лише через чверть століття, після того, як побачили світло роботи У. Джевонса, К. Менгера і Л. Вальраса, вона здобула широку популярність. У 1878 р. після чотирилітніх пошуків екземпляр книги Госсена був знайдений в бібліотеці Британського музею другом У. Джевонса професором Адамсом. У 1889 і 1927 рр. книга Госсена була знов перевидана.
Робота Госсена відкрила новий напрям, а до скарбниці економічної думки увійшли два постулати, які згодом, за ініціативою Ф. Візера і В. Лексиса, стали називатися першим і другим законами Госсена. За допомогою цих законів Госсен описав правила раціональної поведінки суб'єкта, прагнучого отримати максимум корисності з своєї господарської діяльності.
Перший закон Госсена.
Сенс першого закону Госсена виражається в двох положеннях, сформульованих автором:
у одному безперервному акті споживання корисність подальшої одиниці споживаного блага зменшується;
при повторному акті споживання корисність кожної одиниці блага зменшується в порівнянні з її корисністю при первинному споживанні.
Наочно суть цих положень представлена на рис.
Рис. Убування корисності в одному безперервному акті споживання (а) і при повторних актах споживання (б).
Відкладаючи по осі абсцис одиниці якого-небудь блага, а по осі ординат їх корисності, неважко побудувати криву АС (рис. а), яка і виражатиме убування корисності в перебігу одного акту споживання. Криві АС, А1С1, А2С2 (рис. б) відповідно виражатимуть убування корисності одиниць блага в подальших актах споживання.
На цій підставі Госсен робить висновок: "Одиничні атоми одного і того ж споживчого блага мають дуже різну цінність".
Значення першого закону Госсена для економічної науки полягає, по-перше, в тому, що він дозволяє розрізняти загальну корисність деякого запасу блага і граничну корисність даного блага. Завдяки цьому одержало відповідь питання, що давно мучило економістів: чому "практично даремний" алмаз дорожче одного з "найбільш корисних" благ - води?
По-друге, постулат про убування граничної корисності блага є необхідною умовою досягнення економічним суб'єктом стану рівноваги, тобто такого стану, при якому він отримує максимум корисності з наявних в його розпорядженні ресурсів.
Другий закон Госсена.
Досягти стану рівноваги суб'єкт зможе в тому випадку, якщо керуватиметься другим законом Госсена, який у формулюванні автора звучить так: "Індивід, що володіє свободою вибору між деяким числом різних видів споживання, але що не має достатньо часу використовувати всі їх сповна, в цілях досягнення максимуму своєї насолоди, якою б різною не була абсолютна величина окремої насолоди, повинен, перш ніж використовувати повністю найбільшу з них, використовувати всі їх частково, і притому в такому співвідношенні, щоб розмір кожної насолоди у момент припинення її використання у всіх видів споживання залишався рівним". Сучасною мовою цей закон можна сформулювати таким чином: щоб одержати максимум корисності від споживання заданого набору благ за обмежений період часу, потрібно кожне з них спожити в таких кількостях, при яких гранична корисність всіх споживаних благ буде рівна одній і тій же величині. Якщо такої рівності немає, то за рахунок перерозподілу часу, виділеного на споживання окремих благ, можна збільшити загальну корисність. Або в іншій трактовці: особа максимізує свою корисність, коли розподіляє грошові кошти між різними благами так, що досягає рівного задоволення від останньої одиниці грошей, витрачених на кожний з товарів.
Рекомендацію Госсена по оптимізації на прикладі двох благ ми можемо представити графічно (рис.)
Взаємозв'язок між граничною корисністю хліба і молока.У першому квадранті зображений графік граничної корисності хліба, в другому - молока. При цьому одиниці вимірювання натуральних кількостей обох продуктів вибрані так, щоб в одиницю часу можна було спожити або одиницю хліба, або одиницю молока. Відрізок AВ представляє кількість часу, який має в своєму розпорядженні суб'єкт для споживання вибраних продуктів харчування. Щоб визначити рівноважну структуру споживання, споживачу досить підняти "планку" AВ (зберігаючи її горизонтальне положення) до "упору", щоб вона зайняла положення A`B`. Проекції точок "упору" на вісь абсцис вкажуть шуканий набір споживаних благ: Qхл*, Qмол*.
Працю Госсен розглядає як особливе благо, корисність якого змінюється в повній відповідності з першим законом. Але на відміну від звичайних благ гранична корисність праці може досягати негативних значень. "Всякий рух, - пише Госсен, - після того, як ми протягом довгого часу відпочивали, доставляє нам спочатку насолоду. При продовженні своєму насолода ця підкоряється вищевикладеному закону падіння. Якщо ж, продовжуючись, воно впало до нуля, то при цьому не тільки припиняється насолода, але необхідність продовження витрати власної сили доставляє відчуття, зворотне задоволенню". На рис. N0 годин роботи - "в радість", подальше ж продовження праці - "в тягар". При визначенні оптимального співвідношення між вільним і робочим часом Госсен рекомендує дотримуватися наступного правила: "Для того, щоб досягти в житті найбільшої насолоди, людина повинна розподілити свій час і сили досягши різного роду насолоди так, щоб цінність граничного атома кожної одержуваної насолоди дорівнювала б втомі, яку він зазнав, якби він досяг цього атома в останню мить витрати своєї енергії".