3.4. Закон порівняльних переваг у зовнішній торгівлі.

Іноді зустрічається інша її назва і теорія порівняльних витрат. У вченні Рікардо багато виникло в результаті сприймання ним і переосмислення ідей інших мислителів – Сміта, Мальтуса, Сея. Теорія порівняльних переваг створена Рікардо самостійно, і вона здається більше інших його ідей зберегла значення для господарства нашого часу.

Ця теорія стосується області зовнішньої торгівлі і має свою передісторію. У своїй боротьбі з політикою меркантилізму Сміт висунув положення, яке іноді називають принципом абсолютної переваги. Розвиваючи ідею природної свободи для умов міждержавного обміну, він висловлювався у тому смислі, що кожній країні вигідно вивозити ті продукти, які відповідають природнім і штучним перевагам цієї країни перед іншими. До природних переваг відносяться ті, що пов’язані з географічним положенням, кліматичними умовами, ґрунтами і т.д. До штучних переваг відносяться особливі вміння, якими володіють робітники цієї країни, деякі продукти її виробництва, які вміють виробляти лише тут.

Здавалося б, принцип очевидний і не потребує змін. Так чи інакше Рікардо шляхом тонких розмірковувань вставив деякі поправки. Він був першим економістом, який відстоював спеціальну теорію міжнародної торгівлі, відокремлену від теорії внутрішньої торгівлі. Основу цієї теорії складає відносна нездатність капіталу до пересування між країнами. Трудова теорія цінності не може мати відношення до товарів, торгівля якими відбувається через національні кордони, тому що норма прибутку не вирівнюється між країнами. Тому умови бартерної торгівлі та рух товарів між державами визначають переваги у порівняльних витратах.

Розглянемо закон порівняльних переваг на прикладі. Припустимо, що сукно і вино виробляються виключно трудом в двох країнах, Англії і Португалії, так що відносні ціни є оберненими величинами затрат труда на одиницю продукту. Можна представити три варіанта співвідношення витрат на виробництво цієї пари товарів в різних країнах: рівні, абсолютні та порівняльні переваги (таблиця).

Країна	Рівне співвідношення витрат на виробництво двох товарів (1)			Співвідношення витрат, при якому одна з країн має абсолютну перевагу у виробництві одного з товарів (ІІ)			Співвідношення витрат, при якому одна з країн має порівняльну перевагу у виробництві одного з товарів (ІІІ)
	Вир.-во сукна	Вир.-во вина	Вв/Вс	Вир.-во сукна	Вир.-во вина	Вв/Вс	Вир.-во сукна	Вир.-во вина	Вв/Вс
Англія	100	88	0,88	100	60	0,6	100	120	1,2
Португалія	90	80	0,88	90	80	0,88	90	80	0,88

А. Сміт підкреслював, що зовнішня торгівля не може виникнути, коли співвідношення витрат в обох країнах рівне: у випадку (1), незважаючи на той факт, що Португалія може виробляти обидва товари дешевше, стимулу для торгівлі нема. Він вважав, що торгівля має місце, тільки коли кожна країна має абсолютні переваги у витратах одного товару, тобто у випадку (2), коли Англія має абсолютну перевагу по вину, а Португалія має абсолютну перевагу по сукну.

У ХVIII ст. ряд авторів стали пропонувати принцип, що кожній країні вигідно імпортувати ті товари, які можна обміняти на експортовані з меншими витратами, ніж виготовити в середині країни. Розуміння цієї тези прийшло пізніше, а доктрина порівняльних переваг є просто суворим формуванням неформального правила ХVIII ст.

В прикладі Д. Рікардо (випадок 3) Португалія має порівняльну перевагу по вину, так як різниця в витратах по вину відносно більша, ніж по сукну: 120/80>100/90. Те, що необхідно порівнювати, це не витрати, а їх співвідношення. Очевидно, що Португалії вигідно відправити вино в Англію, де його одиниця відповідає 1,2 одиницям сукна, і займатися цим, доки 1 одиниця вина може продаватися в Англії більш ніж за 0,88 одиниці сукна. Аналогічно в інтересах Англії спеціалізуватися на сукні, якщо 1 вина повинні бути віддані менш ніж 1,2 одиниці сукна.

Таким чином доктрина порівняльних витрат позначує верхню та нижню границі, в межах яких обмін між країнами може бути взаємно вигідним. Рікардо передбачає співвідношення 1:1: Англія виготовляє сукно за 100 людино-годин і отримує 1 вина, виробництво якого в середині країни коштувало б їй 120 людино-годин, а Португалія отримує сукно за 80 людино-годин, виробництво якого в середині країни коштувало б їй 90 людино-годин.

Мета аналізу Д. Рікардо – показати, що умови, які роблять можливою міжнародну торгівлю, повністю відмінні від умов, за яких виникає внутрішня торгівля. Якщо б Англія і Португалія були двома регіонами однієї країни, весь капітал і труд перемістилися б в Португалію і обидва товари вироблялися б там. В межах однієї держави торгівля між двома регіонами вимагає абсолютних переваг, у той час, коли порівняльна перевага-достатня умова для існування міжнародної торгівлі.