3.3.Вчення про заробітну плату (з/п).

Праця, говорить Рікардо, - це теж товар. Він продається і купується. Робітник продає свою працю, капіталіст її купує. Як і інші товари, праця має свою природну і ринкову ціну.

Природна ціна праці, по Рікардо - це такий рівень її оплати, при якому б робітники могли б “існувати і продовжувати свій рід без зростання або зменшення їх кількості”. Значить, природна ціна праці забезпечує тільки прожитковий мінімум.

При цьому прожитковий мінімум Рікардо, як і Сміт розуміє широко: як такий рівень потреб, до якого людина звикла. Скажімо в наші часи прожитковий мінімум у розумінні Рікардо включав би і холодильник, і телевізор, і деяку домашню бібліотеку та інше.

Природна ціна труда визначається не сумою з/п, а (як і у Сміта) кількістю і асортиментом предметів споживання, які можна на ці гроші купити. Тому природна ціна праці залежить від цін на предмети споживання. Якщо ці ціни ростуть, природна ціна праці теж зростає і навпаки.

Ринкова ціна праці може коливатися в залежності від співвідношення попиту на працю і пропозицією праці, але центром них є природна ціна праці. Якщо в країні проходе нагромадження капіталу, має місце постійне зростання попиту на працю. Тоді з/п підіймається вище природного рівня. Це заохочує робоче населення до розмноження, кількість робітників зростає до рівня, який відповідає попиту на працю. Тоді з/п зменшується до природного рівня. Вона може знижуватися і нижче. Тоді серед робочих виникає жебрацтво, хвороби та інше. Кількість робочого населення зменшується, а з/п повертається до природної норми.

Як ми бачимо, Рікардо в цілому, дотримувався поглядів на закони народонаселення, які сформулював Мальтус. Якщо потреби робочих зростають, писав він, вони стають схильними витрачати більше грошей на задоволення своїх зростаючих потреб на предмети розкоші і розваги, а за рахунок цього вони зменшують чисельність своєї родини. Тому необхідно заохочувати “усіма законними засобами” зростання потреб робочих. “Нема ліпшої гарантії проти перенаселення”, - вважає Рікардо.

Також Рікардо погоджується з Мальтусом, що встановлення розмірів оплати труда “повинно бути надано приватній і вільній ринковій конкуренції і ніколи не повинно контролюватися втручанням законодавства”.

Але чим все-таки визначається ціна труда? Рікардо починає, як ми бачимо, з того, що визначає працю як один з видів товарів, який продається і покупається як і інші. Згідно його власної трудової теорії цінності, остання залежить від кількості праці, використаної у виготовленні даного товару. Якщо так, то ціна товару залежить від кількості труда, використаного у виготовленні цього труда. Тут явно щось не так. Ми навіть не розуміємо, що означає вислів “виготувати працю”. Праця - це не річ, а процес, діяльність людини. Чи можливо зміряти цінність труда, кількістю труда? Якщо так, то ми можемо сказати тільки, що кількість одного робочого дня дорівнюється одному робочому дню.

Рікардо обходе такі питання. Він говоре: ціна труда визначається цінами предметів споживання, які можна купити на цю з/п. Але ціни він визначає через витрати праці. Ну що ж, давайте розмірковувати далі. Припустимо, що 1 робочий за 1 день труда виготовляє 2 кг хліба. Цінність 2 кг хліба еквівалентна кількість труда за 1 людино-день. Але отримує робочий за день труда не 2 кг, а, скажімо, лише 1 кг хліба. Чому? Тому, що його зарплата складає лише частину продукту. Інші частини – це прибуток наймача і рента землевласника. Скажімо 0,5 кг - на прибуток, і 0,5 кг на ренту. 2 кг хліба і один людино-день труда втілюють одну кількість труда. По теорії Рікардо, їх відносні цінності повинні бути однаковими! Але вони не можуть бути однаковими тому що тоді знижують прибуток і ренту.

Якщо привести цей приклад на грошовому вимірі ціни і зарплати, ми побачимо, що нестиковка менш помітна, вона тоді не відразу кидається в очі. Тому лише після смерті Рікардо деякі вчені змогли помітити неточність у його теорії.