Тема 6. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина хvіі – перша половина хіх ст.). (ч.Іі)

План :

1. Економічна теорія А. Сміта:

1. Теорія розподілу праці і теорія вартості;

2. Вчення про доходи (заробітну плату, прибуток, земельну ренту) та ціну ;

3. Визначення капіталу;

4. Вчення про продуктивну і непродуктивну працю;

2. Політична економія Ж.Б. Сея.

3. Економічна теорія Д. Рікардо:

3.1.Теорія ренти;

3.2.Теорія цінності;

3.3.Вчення про заробітну плату;

3.4.Закон порівняльних переваг у зовнішній торгівлі.

4. Завершення класичної політичної економії в працях Дж. С. Мілля.

5. Постулати класичної школи політекономії.

6. Характеристика першої класичної ситуації в історії розвитку економічної теорії.

1. Економічна теорія Адама Сміта:

1.1. Теорія розподілу праці і теорія вартості.

Задача, яку поставив перед собою Сміт (1723-1790), була непростою. Йому належало відстоювати принцип природної свободи проти меркантилістів і разом з фізіократами, але при цьому відстоювати принцип продуктивності промислового і торгового капіталу проти фізіократів і разом з меркантилістами. Перед тим, як перейти до “війни на два фронти “, Сміт збудував собі міцний теоретичний фундамент з п’яти книг “Багатства народів” (1776).

Продуктивність суспільної праці більш важлива, ніж кількість продуктивних жителів. Що нового дав Сміт відносно розподілу праці?

По-перше, він побачив універсальний характер розподілу праці – від простих операцій до професій, а потім до класів і ще далі - до розподілу всієї країни на місто і село.

По-друге, показав, що розподіл праці може мати різні ступені, і чим більше ступенів, тим праця продуктивніша.

По-третє, зв’язав розподіл праці зі зниженням витрат. Говорячи сучасною мовою, Сміт відкрив таке явище як технічний прогрес. Машинам він приділяє менше значення, тому, мабуть, що у його час механізація праці робила тільки перші кроки. Але він зауважує, що саме розподіл праці відкриває простір для винаходу машин – тому що механізувати можна лише прості операції .

1.2. Вчення про доходи (заробітну плату, прибуток, земельну ренту) та ціну.

Адам Сміт стверджував, що незалежно від того, хто отримує окремі частини доходу, не змінюється той факт, що дохід розподіляється на три частини : плату за працю, ренту за землю і прибуток на капітал.

Заробітна плата є доходом найманих робітників, земельна рента – це дохід власників землі, прибуток – це дохід капіталістів-підприємців. (Ця думка Сміта була настільки незвичною для економічної думки і настільки непростою , що навіть через сто років її намагались спростувати відомі вчені). Таким чином, продовжує Сміт, перед нами три класи суспільства. Відзначимо, по якому признаку він визначає поняття класу. Цей признак – джерело доходу.

Але Сміт не зупиняється і йде далі. Всі продукти , вироблені в країні протягом року хтось продає і хтось купує . Що це означає ? Це означає, що весь річний продукт праці народу продається і купується. З боку продажу він представлений своєю сукупною ціною (сумою цін всіх продаж). Ця сукупна ціна і є сам річний продукт праці країни у грошовому вимірі. У даному випадку Сміт з’ясовує, що таке національний дохід. Звідси виходить дуже важливе положення : плата за працю, рента з землі, прибуток на капітал – це три первинних види доходу. Вони складають щорічний приріст суспільного багатства . Всякий інший вид доходу вторинний , він може виходити тільки з цих трьох разом або з кожного окремо. Тобто на думку Сміта, створений річною працею народу національний дохід розподіляється між робочими , капіталістами і земельними власниками. Потім він різними шляхами перерозподіляється так, що частина його потрапляє невиробничим категоріям населення у вигляді окладу, пенсії, субсидії та інше. Якщо хтось забажав би додати всі ці доходи до національного, то отримав би, як кажуть економісти, повторний рахунок.

Зараз треба зробити важливе пояснення. У всіх попередніх розмірковуваннях Сміта розглядався той дохід нації, який був створений її працею, капіталом і землею протягом одного року. Але в його утворенні приймав участь капітал, який був накопичений за попередні роки. І результат праці народу за даний рік повинен бути таким, щоб була можливість відшкодовувати витрати по утриманню основного і оборотного капіталу. Такий повний продукт Сміт називає валовим доходом, а дохід, який залишається після витрат на утримання основного і оборотного капіталу – чистим доходом. Чистий, а не валовий, дохід слугує істинним показником багатства країни.

Після цього Сміт повертається до проблем ціноутворення.

Отже, всяка ціна складається з трьох частин. Рівень кожної з них економісти вимірюють нормою. Норма прибутку – це її величина на одиницю капіталу ( грн., долар, єну). Норма заробітної плати – це її величина в одиницю часу (робоча година, день). Норма ренти - це її величина на одиницю площі землі (м² , акр, га ...). Сміт вважає, що в кожній окремій місцевості існують звичайні, або середні норми зарплати, прибутку і ренти. Вони залежать від географічного положення місцевості, кліматичних умов, відстані від торгових шляхів, родючості ґрунту, рівня виробництва та інших причин. Такі норми Сміт називає природними нормами . Якщо ціна якогось товару така, що три її складові частини приблизно відповідають природнім нормам – плати за працю, прибутку на капітал і ренти з землі, тоді ця ціна може бути названа природною ціною даного товару в даних умовах.

Однак продається кожен товар по ринковій ціні. Для кожного товару ринкова ціна залежить від співвідношення пропозиції його на ринку і попиту на нього.

Природна ціна, говорить Сміт, - це ціна вільної конкуренції. Вона представляє саму низьку ціну, по якій товаровласники згідні продавати у довготривалому аспекті.

Монопольна ціна – це сама висока ціна, за якої покупці згідні купувати товари.

Ринкова ціна рідко може довго триматися нижче природної ціни, але вона може довго триматися вище останньої. Причиною цього можуть бути різні монополії.