9. Фома Аквінський – представник класичного середньовіччя.

Класичне тлумачення політичної доктрини дав Фома Аквінський (1225-1274) –італійський чернець, аристократ по походженню. У 1328 р. Був об’явлений церквою святим. Створений ним трактат “Summa theologiaе” став своєрідною енциклопедією католицизму. У своїх економічних і політичних поглядах автор спирався головним чином на Аристотеля, але розвивав і ряд власних положень. Аквінат рішуче засуджував прагнення до соціальної рівності. Він стверджував, що піднятися вище свого сослів’я це гріх, бо останнє “створене богом”. Кріпосництво сприймалося ним як незаперечне явище. Фома Аквінський говорив, що усі речі по своїй природі спільні і належать богу, а людина може ними тільки користуватися. Але в той же час він заявляє, що приватна власність необхідна для спільної вигоди, бо зобов’язує роздавати милостиню, ліпше турбуватися про свої діла, встановлювати відносини з людьми на мирній основі. В цілому домініканський чернець дотримувався натурально-господарських поглядів, вважаючи, що держава повинна бути самодостатньою і все необхідне отримувати зі своєї території, щоб не залежати від купців. Розділяв багатство на природне і штучне (срібло, золото). Висловлювався про справедливу ціну. Фома Аквінський ставив процес ціноутворення в залежність від соціального статусу учасників обміну. Згідно традиціям церкви засуджував лихварство, називаючи його ганебним ремеслом, однак у той же час намагався виправдати відсоток як “безкорисливий дарунок” у виді взаємності, доброзичливості, любові, а також як форму відшкодування збитків.

Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (хvі – перша половина хvіі ст.) (ч.І)

План:

1. Передумови Великих географічних відкриттів.

2. Економічні наслідки Великих географічних відкриттів:

2.1. Створення колоніальної системи;

2.2. "Революція цін";

2.3. Становлення світового ринку;

3. Критика гендлярського феодалізму та обґрунтування буржуазного підприємництва в працях Еразма Роттердамського, Мартіна Лютера і Жана Кальвіна.

4. Меркантилізм.

1. Передумови Великих географічних відкриттів.

Особливе місце в процесі зародження ринкових відносин займали Великі географічні відкриття (кінець XV – початок XVII століття), завдяки яким вдалося встановити нові торгові шляхи, втягнути у світовий господарський оборот величезні ресурси інших країн і континентів.

Можна назвати кілька факторів, що безпосередньо послужили поштовхом для Великих географічних відкриттів.

1. Насамперед це були труднощі, з якими зіштовхнулися європейські країни в торгівлі зі Сходом. У XIII-XV століттях усі найкоротші торгові шляхи туди були перекриті: турки захопили Балкани і Близький Схід, араби — Північну Африку, Русь знаходилася під гнітом монголо-татарського ярма. І якщо арабські купці все-таки погоджувалися виступати як торгові посередники, правда при цьому роздуваючи ціни на східні товари в 8—10 разів, то на турецькій території торгові каравани просто піддавалися грабежу і розбою. Венеціанські і генуезькі купці намагалися самостійно торгувати зі Сходом, але це ще більше підвищувало ціни. Європейські споживачі східних товарів в особі монархів і їхнього оточення, великих феодалів, багатих городян уже звикли до заморської продукції і не могли змиритися зі скороченням її обсягів. Тому західноєвропейські купці стали шукати шляхи (і, насамперед, морські) в Індію, що була символом усіх східних країн і їхніх багатств.

2. Іншою причиною Великих географічних відкриттів стала гостра недостача в Західній Європі грошових металів — золота і срібла. Торгівля зі Сходом, куди перекачувалося золото, вимагала постійного поповнення грошових запасів, а наявні рудники в Іспанії і Німеччині вже порядком виснажилися. Термін «спрага золота» означав недостачу дорогоцінних металів не тільки як засобу нагромадження багатств буржуазії, що народжується, але і як засобу обігу.

3. Немаловажним фактором, що сприяли Великим географічним відкриттям, було формування в Європі сильних абсолютистських монархій, яким були потрібні величезні кошти для підтримки пишного двору, найманої армії і які могли спорядити великі морські експедиції. Гроші на ці походи крім держави давало і купецтво, яке сподівалось незабаром освоїти нові торгові шляхи і ринки. Католицька церква теж благословляла такі завоювання, бажаючи одержати додаткові землі, чималі доходи, а також нових віруючих.

4. Неминучий для даного періоду процес дроблення феодальних маєтків приводив до появи в європейських країнах численних авантюристів, які намагалися за будь-яку ціну захопити багатство і землі на далеких континентах. Так, іспанські і португальські ідальго, що нехтували усі види діяльності, крім військової, були готові заради цього до будь-яких походів. Слідом за дворянами в ризиковані і небезпечні експедиції спрямовувалися селяни, що мріяли позбутися від особистої залежності й убогості.

5. Не слід забувати, що до XV століття в Європі малися і науково-технічні передумови, що зробили можливими далекі морські експедиції. У цей період з'явилися принципово нові кораблі: венеціанські нефи вантажопідйомністю до 900—1000 т, генуезькі караки (до 1500 т) і ін. Але головним достоїнством нових кораблів було їхнє вітрильне оснащення, що було незрівнянно ефективніше, ніж у невеликих судів, що ходили по Середземному морю. Кращим кораблем того часу вважалася каравела з трьома щоглами, придатна для плавання в океанах. Завдяки набагато більшій кількості і вдалому розташуванню вітрил каравели були значно стійкіше при штормах, мали більш високу швидкість, могли йти потрібним курсом при будь-якому напрямку вітру. Їхні трюми уміщали великі запаси продовольства і води, необхідні для тривалого плавання. У цей час на кораблях стали використовуватися нові навігаційні прилади (компас, астролябія), що дозволяли орієнтуватися у відкритому морі. Були розроблені докладні лоції різних водяних басейнів, з'явилися корабельні рулі, якоря й ін. Стали виготовлятися цілком достовірні карти (так звані портолани), де були позначені контури узбережжя і порти, що там знаходяться.

6. Але самим головним фактором була перемога нових поглядів на форму Землі. Геоцентричну теорію Птолемея, що панувала протягом багатьох століть, замінила антична ідея про те, що Земля має форму кулі. Також одержала поширення гіпотеза флорентійського астронома Паоло Тосканеллі про можливість доплисти до Індії, якщо відправитися в західному напрямку. Першим у світі цю ідею взявся здійснити генуезець Христофор Колумб, що служив іспанській короні. Він відправився на пошуки Індії через Атлантичний океан, у результаті чого в 1492 році була відкрита Америка.

Варто підкреслити, що основною метою Великих географічних відкриттів були не стільки науково-пізнавальні устремління європейців, скільки їхні економічні потреби, тобто бажання знайти найкоротші і безпечні шляхи в Індію (і взагалі на Схід), а також геополітичні задачі захоплення нових земель і створення там колоній. У ході цих відкриттів відбулося переміщення торгових шляхів на Атлантичний, Тихий і Індійський океани.