4. Особливості економічного розвитку Англії.

Перша особливість феодальної економіки цієї країни складалась в набагато більшій централізації керівництва ніж у Франції. Причина цього завоювання Англії зібраними з усієї Франції феодалами під керівництвом герцогів Нормандії у 1066 р., які зайняли престол. Завойовники здійснили загальний перепис – “Книга страшного суду”. Цей документ свідчить, що до того часу створення системи феодальних маєтків (манорів), обробляємих працею залежних селян, вже завершилася.

На відміну від континентальних феодалів, власники англійських маєтків були васалами не крупних феодалів (графів, герцогів) а короля.

Друга особливість стосується технологічної бази англійського маєтку. Завдяки приморській екології там розвивалося вівчарство і вироблялася велика кількість сирої вовни. Вовна поліпшувала побут англійських селян (одяг, матраци і т.д.) та була важливою промисловою сировиною.

Найбільший попит на сиру вовну пред’являли міста Фландрії (сучасна Бельгія) - головного центра виробництва вовняних тканин у середньовічній Європі. Тому англійські королі заважали намаганням Франції розширити на Фландрію свою владу (це й послужило причиною Сторічної війни).

Торгівля вовною, яку вели не тільки феодали, але селяни, підривала кріпацьке господарство. Тому наприкінці VІІІ ст. панщина і натуральні оброки все більш замінюються грошовою рентою, а праця кріпаків – найманою працею. Середні та дрібні феодали перетворювалися просто в крупних сільських господарів, яких цікавила не війна, а вивіз вовни. Але цей процес затримала феодальна реакція у середині ХIV ст.. (після чуми, яка забрала третину населення Англії, феодали прагнули закріпити за собою робочі руки, стали повертатися до панщини).

Феодальна реакція та нескінченна війна с Францією призвела народного повстання, яке очолив Уот Тайлер (1382 р.). Після повстання в англійських селах настає майже повна комутація (перехід до грошової ренти), а потім і викуп селянами феодальних залежностей. У ХV ст. майже всі англійські селяни стали вільними:

а) копігольдерами – зобов’язані за свої земельні наділи грошовою рентою;

б) фригольдерами – повністю вільними власниками землі.

У тому ж ХV ст.. виникає нове дворянство – джентрі, яке будує своє господарство повністю на найманій праці. І хоча англійські селяни позбавилися феодальної залежності, була загроза, що при зростанні попиту на вовну, джентрі пред’являть свої права на землі копігольдерів, щоб розширити пасовища. Що і відбулося у ХVІ ст.

5. Особливості економічного розвитку Франції.

Дуже часто Францію називають класичною країною феодалізму. Це зумовлено більше не економічними факторами, а державним устроєм. Характерна була васальна піраміда. Король вважався васалом Бога, королівськими васалами були герцоги, графи – найкрупніші феодали. Їх васалами вважалися середні та дрібні феодали – рицарі. Васал підкорявся тільки своєму сюзерену, (по принципу – васал мого васала не мій васал).

За командою сюзерена того чи іншого масштабу його васали за свій рахунок збиралися в ополчення, яке воювало не тільки проти зовнішніх ворогів, а уявляло собою апарат позаекономічного примушення селянства.

Однак така система часто давало збої, і територія країни стала театром розорюваних феодальних війн. Особливо важні наслідки мали походи північних феодалів на південь країни (альбігойські війни ХІІІ ст.), а також Сторічна війна з Англією (ХІV – ХV ст.).

Військовий розгул феодалів привід до повстання селян (жакерія) і парижан. Важні наслідки мала також і епідемія чуми 1347 р. Тому хоча Франція і була самою заселеною країною Західної Європи темпи росту (у 1000 р. – 9 млн., у 1500 р. – 15.5 млн.) населення були нижчими ніж в Англії, Німеччини, Італії.

Разом із негативними, Сторічна війна мала і позитивні економічні наслідки. Для звільнення країни від англічан необхідна була масова наймана армія з артилерією. Необхідним ресурсом для такої армії (і в якості солдат і в якості платників податків) могли стати тільки вільні селяни. Тому королівська влада стала активно заохочувати звільнення селян за плату, і до ХV ст. більшість населення північно-французської деревні вже складалася з особисто вільних власників землі. Але економічне становище селян не дужі поліпшилося. Податки і викупні платежі з успіхом замінили ренту. Земля приносила вільному французькому селянину дохід, який не перевищував 10 % її продажної вартості, з цього 20 % уходило на рахунок церкви і держави.

У ХІV ст. стали виділятися головні зони сільськогосподарської спеціалізації: Північна і Центральна Франція – головна житниця; Південна – база виноробства і т.д. В цей же час яскраво стала проявлятися економічна перевага Північної Франції (яке виразилося, наприклад, у затвердженні трьохпільної системи). Однак головна причина такого нерівномірного розвитку носила більш не економічний, а політичний характер – саме Південна Франція стала переважним театром бойових дій.