2.2 Типологія уроків художньої праці.

Існують різні підходи до класифікації уроків. Залежно від того які ознаки є головними пропонуються ті чи інші варіанти типології. Одні методисти визначають уроки за змістом (Я.А.Рожнов), інші за способом проведення, а треті – за метою та основними ознаками. Різні типи уроків мають свої етапи.

Найбільш розповсюджена класифікація уроків за їх дидактичною метою. Г.М. Колініченко пропонує такі типи: 1) вивчення, первісне закріплення нових знань і формування початкових вмінь та навичок; 2) закріплення знань і подальше формування вмінь та навичок; 3) комплексне застосування знань, умінь та навичок; 4) перевірки, оцінки, корекції знань, умінь та навичок.

Подібну класифікацію пропонує і І.П. Фрейгаг Вона виділяє такі ТИПИ уроків: 1) вивчення нового матеріалу; 2) повторення; 3) закріплення,удосконалення і розвиток знань, умінь та навичок; 4) об’єднаний або комбінований; 5) контрольний та обліковий.

Зокрема, російський педагог І.П.Ільїнська запропонувала таку типологію уроків художньої праці:

- урок ознайомчо-діяльнісного характеру

- інформаційно-діяльнісний урок;

- репродуктивно-діяльнісний урок;

- ознайомчо-рефлексивний урок;

- діяльнісно-продуктивний урок;

- інформаційно-рефлексивний урок.

Урок ознайомчо-діяльнісного характеру. На такому уроці дітям:

• дається потрібний мінімум знань − практичної та теоретичних (естетичних), тобто повідомляються основна інформація про вид діяльності на уроці;

• дається інструкція про техніку виконання та матеріали, з якими необхідно працювати;

• про інструменти та правила роботи з ними,

• про правила організації робочого місця.

Дії та різноманітні операції виконуються дітьми під наглядом учителя. На підсумковому уроці цього етапу вчитель проводить виставку робіт учнів, дає естетичну оцінку досягненням дітей.

Інформаційно-діяльнісний урок передбачає як естетичну діяльність із сприймання естетичних виробів, так і імітаційна, подразнююча, репродуктивна діяльність із виготовлення виробів. Вводиться, підсилюється елемент самостійності у виборі шліхів вирішення поставлених завдань.

На такому уроці:

− Дітям дають історичні довідки про виникнення та історичне поширення різноманітних видів мистецтва (один вид мистецтва на урок за вибором педагога), про розповсюдження їх в різних країнах, про естетичну цінність цих видів мистецтва;

− Розширюються знання дітей про виникнення та призначення різних видів народного мистецтва в наші дня, про їх застосування в сучасному побуті;

− Відбувається систематичне ознайомлення з новими техніками виготовлення виробів, формуються уявлення про предмети, які можна виготовити використовуючи вивчену техніку

− Формуються більш складні порівняно з попереднім етапом уміння, деякі з переходять у навички

Однак діяльність дітей на такому уроці носить більше репродуктивний характер, чим продуктивний, так як накопичених знань ще недосить для повноцінної творчої діяльності.

Репродуктивно-діяльнісний урок. На такому уроці переважає репродуктивна діяльність учнів, тобто учні працюють виключно за зразком, копіюють його. Завдання які стають перед дітьми – передати і технічну і естетичну сторону виробу, якомога точніше, із збереженням законів краси. Дітьми вивчаються нові терміни: пропорційність, симетричність, поєднання, паралельність, ритмічність та ін.. Особливого значення на такому уроці має робота з інструкційними картками, операційними схемами, створення власних схем. Діти навчаються планувати власну діяльність, складати план виготовлення виробу. Обговоренню піддається кожний етап уроку, діяльність дітей супроводжується інструкціями учителя. Однак на уроці наявні і елементи творчості, самостійного пошуку (наприклад: вибір та поєднання кольорів фарб, тканини, ниток тощо). Такі уроки переважно проводять парні (подвійні), що діти мали можливість реалізувати задум. Це є основний тип уроку.

Ознайомчо-рефлексивний урок. На такому уроці на перше місце ставиться завдання формування у дітей естетичних суджень, залучення дітей до народного мистецтва, підготовка до діалогу культур. Обов’язковим компонентом уроку є виставка. Зокрема виставка виробів підготовлених учителем, виставка виробів учнів класу, виставка підготовлена спільно учителем та учнями, виставка виробів учнів попередніх років навчання, виставка експонатів зі шкільного музею тощо. Залежно від того яка ціль уроку такі експонати і пропонуються учням. Діти отримують естетичні знання на чуттєвому та свідомому рівнях (розповідь учителя). Саме педагог пропонує звернути увагу на ту чи іншу річ, провокує затримку уваги на предметі з метою детального розгляду його, виділенні головного в ньому. Дітям дозволяється поторгати вироби руками, розглядати їх з усіх боків.

На такому уроці у дитини формується такий компонент як потреба („хочу таку ж саму річ”, „хочу таке ж”).

Діяльнісно-продуктивний урок. На такому уроці переважає творча діяльність, розвивається фантазія, здатність до оцінювання. Творчі завдання на уроці носіть індивідуальний, груповий та колективний характер.

Уроки групової та колективної творчої діяльності із створення спільного виробу (але з правом власного його тлумачення) активізують діяльність дітей, сприяють підвищення вимогливості до якості свого виробу, формують відповідальність, колективізм.

Уроки індивідуальної творчої діяльності розвивають творчість, бажання зробити найкращий виріб. Ці уроки мають інколи проблемний характер, так як не усі діти можуть створити виріб не подібний на зразок. Дітям повинні вкласти у виріб власні уміння, відобразити задуманий художній образ, зробити його несхожим на інші, але зробити його обов’язково акуратним, естетичним, таким який буде тішити око всіх навколо. Головна мета таких уроків – створити атмосферу, яка залучатиме учнів до самостійної творчої діяльності. На уроках такого типу учні набувають навики самостійного планування власної діяльності по створенню не просто виробів, а витворів мистецтва, які відрізнялися оригінальністю задумів та виконанням.

Інформаційно-рефлексивний урок передбачає творчі домашні завдання та їх обговорення на уроці. Тут широко застосовуються метод художніх проектів. Педагог може запропонувати різні завдання, зокрема, прочитати в літературі про той чи інший вид мистецтва; самому запланувати та виготовити виріб, принести його до класу і розповісти про нього; продемонструвати свій виріб. А діти мали оцінити і розповідь однокласника, і його виріб. Тобто на уроці проводиться презентація самостійно виготовлений дітьми виробів та оцінка їх товаришами.

Уроки такого типу варто проводити парними – по 2 години, щоб учні могли до кінці реалізувати власний творчий задум, розповісти про нього та показати його на розсуд товаришів.

Отже, така типологія уроків дозволяє педагогу творчо підійти до навчального процесу і формувати естетичну культуру учнів в процесі отримання знань та засвоєння умінь і навичок.

Програмою з художньої праці не передбачене проведення уроків у початкових класах, на яких лише вивчається новий матеріал чи здійснюється його повторення, не плануються також контрольні уроки з перевірки і оцінки знань, умінь та навичок. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що жодна класифікація не має підстав претендувати на універсальну, бо практично відсутній у чистому вигляді будь-який з наведених вище типів уроків. Якщо у старших класах об’єднання різних дидактичних завдань в одному уроці практикується не часто, то в початкових класах таке комбінування закономірне, бо тут здебільшого основні дидактичні завдання зливаються в один навчально-виховний процес. Оскільки на уроках художньої праці завжди реалізуються дві і більше мети (наприклад, засвоєння знань чи формування вмінь і застосування їх учнями), то можна вважати, що най розповсюдженим уроком є комбінований.