3. Функції художньої праці. Принципи та методи навчання на уроках художньої праці.

Як ми знаємо будь-який навчальний процес передбачає тісну взаємодію учителя і учнів.

Основними функціями навчального процесу є освітня, виховна і розвивальна.

Освітня функція сприяє перетворенню знань у надбання особистості, виробленню вмінь та навичок використанню цих знань на практиці.

Виховна функція – виявляється у формуванні світогляду, високих моральних якостей, естетичних смаків, творчих умінь.

Розвивальна функція – спрямована на формування творчої особистості.

„Художня праця” має ряд принципово важливих функцій навчально-художньої діяльності серед яких виділяють: культурологічну, пізнавальну, творчо-спонукальну, компенсаційну, комунікативну, гедоністичну та сугестопедичну.

• Культурологічна функція орієнтує навчальну діяльність на розвиток загальної та художньої культури учнів початкових класів.

• Пізнавальна функція передбачає залучення особистості до цілісно-образного пізнання світу. Проте на відміну від науки, де феномен пізнання існує у межах об’єктивного характеру наукового знання та об’єктивна істина тяжіє над науковцем, вимагаючи від нього жорсткого протокольного мислення, специфіку пізнання в художній праці визначають суб’єктивний характер відображення, метафоричне ставлення до дійсності, активне використання емоційно-чуттєвого начала, що сприяє створенню художньої картини світу.

• Творчо-спонукальна функція передбачає активізацію творчих підходів особистості до життєдіяльності. Реалізація впливу різних видів мистецтва на розвиток учнів в творчому напрямку відбувається і в процесі сприймання (художніх творів, мистецтва…), і в процесі інтерпретації художніх образів, і, найголовніше, безпосередньо у художньо-творчому процесі.

• Компенсаційна функція дає змогу людині у процесі сприймання художнього твору пережити ті почуття, яких вона була позбавлена в реальному житті.

• Комунікативна функція (як форма спілкування). Мистецтво як засіб людського спілкування має певні переваги перед мовою та письмом. Зокрема: коли звучить музика доби Відродження, ми все одно здатні її сприймати, входячи при тому у взаємини із давно минулою епохою. Якщо ми не знаємо японської мови, то для нас будуть закритими і незрозумілими письмові тексти, проте японська графіка, театральні дійства, музика можуть відкрити нам певні ракурси духовного світу японців. Грецька скульптура, давньоєгипетські храми, фрески Помпеї, „степові баби” півдня України, „ідоли” острова Пасхи, - всі ці витвори мистецтва дають нам можливість спілкуватись, як то кажуть, „через моря та океани”, через історичні епохи, через етнічні відмінності. На особливій комунікативній системі мистецтва ґрунтується аналіз його як знакової системи сучасною семіотикою. У розірваному світі мистецтво прокладає шляхи до взаєморозуміння народів, воно - інструмент мирного співіснування і співпраці. За допомогою цією функції учні отримують можливість художнього полісуб’єктного спілкування.

• Гедоністична функція − здатність мистецтва приносити насолоду. Розвивальні можливості мистецької діяльності можуть бути реалізовані тільки за умови стимулювання в учнів гедоністичного ставлення до естетичних явищ.

• Сугестопедична функція (від лат. – навіювання, натяк). Навіюючи певний лад думок і відчуттів різні види мистецтва, майже гіпнотично діє на людські чуття та емоції, на підсвідомість і на всі складові людської психіки. Навіювання ‑ функція близька до виховної, але не співпадаюча з нею: виховання передбачає тривалий, складний багатоелементний процес, навіювання є одномоментним. Функція сугестії в напружені періоди історії грає велику, іноді навіть провідну роль в загальній системі функцій.

Принципи навчання – це певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.

Розглянемо їх суть у „Художній праця”.

Принцип науковості передбачає організацію навчального процесу, при якій введення нових понять завжди спитається на раніше засвоєні знання учнів. Для додержання принципу науковості вчитель повинен знайомити дітей з сучасними художніми матеріалами, інструментами, приладами. Педагог зобов’язаний користуватися сучасною науковою термінологією.

Принцип системності і послідовності проявляється в тому, що навчальний матеріал подається з опорою на раніше отримані знання.

Принцип свідомості та активності вимагає такої організації уроку, коли учні усвідомлено та активно оволодівають знаннями та уміннями. Молодші школярі будуть працювати з більшим бажанням, якщо самостійно обиратимуть той виріб який вони хотіли б зробити з того чи іншого матеріалу.

Принцип зв’язку теорії з практикою. Урок художньої праці – двосторонній процес. З однієї сторони, отримані раніше знання учні використовують на практиці, а з іншої ‑ нове завдання вимагає від учнів поповнення теоретичних знань.

Принцип наочності. Передбачає використання різноманітних наочних посібників (таблиці, малюнки, репродукції картин, ескізи, макети, моделі, готові вироби тощо). На уроках з художньої праці це поліпшує сприймання навчального матеріалу, підвищує інтерес до нього, розвиває спостережливість, активізує мислення.

Принцип доступності передбачає відповідність змісту та методів навчання віковим особливостям учнів, рівню їхнього фізичного та інтелектуального розвитку. На уроках художньої праці доводиться знайомити учнів з досить складним матеріалом для засвоєння (1 клас – види шрифтів, ландшафтний дизайн, 2 клас – види необразотворчого мистецтва, художня графіка, 3-4 класи – робота з глиною, макетування будівельних конструкцій та ін..). Щоб він був зрозумілим дітям треба використовувати різноманітні методичні прийоми, міжпредметні зв’язки. Необхідно враховувати як вікові та у індивідуальні особливості кожної дитини. Для тих дітей які мають відповідну підготовку необхідно добирати більш складні вироби для виготовлення, або додаткові завдання. Для слабших ‑ застосовувати додаткову наочність та пояснення, індивідуальну допомогу.

Принцип міцності знань і вмінь. Вимагає від учителя вдалого підбору інформації для засвоєння учнями враховуючі вікові особливості молодших школярів, а також ефективна методика викладання тем.

В методиці художньої праці частково використовують принцип політехнічності та принцип поліхудожньості.

Суть принципу політехнічності полягає в тому, що в процесі навчання в учнів повинні формуватися знання, уміння, навички і якості особистості, які дозволяють орієнтуватись у всій системі суспільного виробництва, а саме: знання з основ сучасного виробництва; уміння і навички необхідні для поводження із знаряддями праці, найбільш розповсюдженими у різних виробничих роботах.

Тобто, принцип політехнічного навчання в початковій школі − це ознайомлення учнів з предметами праці, знаряддями праці, діяльністю людини в праці, продуктами праці.

Поліхудожність – це процес формування в учнів естетичного ставлення до різних видів мистецтва на основі усвідомлення їх універсальних і специфічних закономірностей художньо-образного відтворення дійсності.

Принцип поліхудожності передбачає залучення учнів до різних видів мистецтва.

Щодо методів навчання в художній праці використовуються всі загальнодидактичні методи навчання дітей: словесні – розповідь, пояснення, бесіда (при яких джерелом знань є слово вчителя); наочні − ілюстрування, демонстрування (при яких джерелом пізнання є наочні засоби); практичні – практична робота, дослідницька робота (при яких джерелом пізнання є практична робота учнів).

Особливістю навчання на уроках художньої праці є використання методу художніх проектів, методу творчої співпраці, методу співставлення, методу конструювання, метод диференціації.

Метод художніх проектів побудований на принципі проблемного навчання. Це однин з методів особистісно-орієнтованої технології, спосіб організації самостійної діяльності учнів, який спрямований на вирішення завдань навчального проекту. Метол проектів інтегрує в собі проблемний підхід, групові методи, рефлексивні, презентативні, дослідницькі, пошукові та інші методики.

Основні вимоги до методу художніх проектів.

Художній проект (як і будь-який науковий проект) – це „п’ять П”:

1. Проблема

2. Проектування (планування)

3. Пошук інформації

4. Продукт

5. Презентація.

Шосте „П” проекту ‑ його Портфоліо, тобто папка, в якій зібрані всі робочі матеріали проекту, у тому числі чернетки, денні плани і звіти. Кожен етап роботи над проектом повинен мати свій конкретний продукт.

Метод проектів на уроках художній праці потребує дотримання трьох етапів проектного моделювання:

1. Словесного формування творчих задумів у художній формі (використовуються на уроках твори-мініатюри, вірші, фрагменти казок та інсценізацій тощо).

2. Використання графічних та кольорових засобів художньої виразності для розробки проектних макетів, моделей, композицій, які б ілюстрували словесно сформовані творчі задуми.

3. Художнє конструювання з різних пластичних матеріалів з метою предметного втілення графічних зображань у пошукових макетах, моделях, композиціях.

Метод творчої співпраці - це спільний пошук оптимального рішення. На першому етапі вирішення поставленої проблеми організовується робота в групах. Але основна практична частина заняття ‑ це самостійний творчий пошук учнів.

Метод порівняння - один із шляхів активізації мислення, що допомагає побачити різні способи втілення художнього задуму. На уроках художньої праці проводиться порівняльний аналіз творів мистецтва. Можуть порівнюватися виразні можливості художніх матеріалів і техніки, властивості і якості реальних і фантастичних об’єктів і персонажів. Об’єктом порівняння можуть бути колір, розмір, форма, фактура предметів, а також роботи юних художників.

Метод конструювання сприяє розвитку просторово-образного мислення, архітектурно-художніх навичок, координує роботу пальців і мозку, розвиває дрібну моторику рук. Виробляється посидючість, акуратність і виконавська культура.

Метод диференціації передбачає виконання учнем індивідуального завдання, що враховує його психофізіологічні особливості, сформований досвід і життєві домагання.

Конструктивні творчі уміння молодших школярів формуються завдяки ігровим формам організації художньої праці, на основі сюжетного розгортання змісту. Ігрова форма організації навчання на уроці є оптимальною у складі невеликих творчих груп учнів. Ігрові моменти ефективно проводити на кожному уроці. Є велика кількість навчальних ігор, які застосовують учителі на уроках з художньої праці, зокрема:

Колірні ігри: „Хто утворив мильну бульбашку?”, „Хто стер фарби?”, „Як бачить колір кішка?”;

Художні ігри та фланелеграфі [Фланелеграф - навчальний наочний посібник: дошка, обтягнута фланеллю, на яку за типом аплікації кріпляться вирізані фігурки.] (Додаток В) : „Схованка”, „Кого фоває ліс”, „Визволити з пастки” та ін..

Ігрові способи розміщення аркушу паперу: вертикально („для жирафа”), горизонтально („для крокодила”) (Додаток Г)