Скульптура

Скульптура (лат. sculptura, від лат. sculpo — вирізаю, висікаю) — вид мистецтва, заснований в принципі об’ємного, тривимірного відображення. Виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин.

За видами скульптура буває кругла та рельєфна (Додаток л)

Круглу скульптуру можна розглядати з усіх боків.

Рельєфна скульптура − це об’ємне зображення розміщене на площині. Рельєфні скульптури мають вигляд рельєфних картин (ікони, рельєфи на архітектурних спорудах).

До необразотворчого мистецтва (серед просторового мистецтва) відносимо (Додаток М):

• Декоративно-прикладне мистецтво

• Флористика

• Флоромозаїка

• Коренепластика

• Елементи архітектури

• Елементи дизайну.

Декоративно-прикладне мистецтво

Декоративно-прикладне мистецтво (ДПМ) від франц. декор — прикрашати, прикладне - прикладати до предметів, виробів.

ДПМ — це широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною.

До нього належать такі види: художня обробка дерева, каменя, кістки й рогу, шкіри; художня кераміка; художнє скло. метал, плетіння, в’язання, ткацтво, килимарство, вишивка, розпис, різьблення, витинанки, мереживо, бісер, емаль; виготовлення посуду, хатніх прикрас, іграшок, одягу, ювелірних виробів тощо.

Далі розглянемо деякі з видів ДПМ (Додаток Н).

а) Художня кераміка — вироби з глини — налічує понад сім тисячоліть свого розвитку.

Первісні гончарі формували глиняні вироби вручну. З IV століття до н.е. вироби стали робити на гончарному крузі. В Стародавній Греції з четвертого сторіччя до н.е. була відома техніка шиття в формах, які виготовлялись теж із глини. Грецькі керамічні вави — це шедеври стародавнього мистецтва, неперевершена краса форми та розпису.

Залежно від глини та температури випалювання кераміка поділяється на такі основні види: теракота, майоліка, фаянс, порцеляна (фарфор) — найдосконаліший вид, що з VII ст. виготовляється з високоякісних білих глин китайськими майстрами. Дзвінкий білосніжний посуд в тонких місцях просвічується. Посуд, вази розпису вали ніжним орнаментом, квітами, драконами.

Ранньослов’янська кераміка відома з середини першого тисячоліття. Посуд Київської Русі відзначався багатством форм, був оздоблений геометричним орнаментом. У XV сторіччі з’являється розпис поливою, і до ХУП—XVIII ст. українська кераміка набуває високого рівня розвитку. Основним центром був Київ, але з великою майстерністю виготовляли кераміку і в провінціях: Васильків, Дибинці, Біла Церква, Умань. Найвизначнішим осередком з XVIII ст. була Опішня (під Полтавою), де крім посуду (баклаги, барильця, куманці) виготовляли декоративний посуд скульптурного характеру (баранці, коники, півні тощо), оздоблені квітковим, орнаментом.

І в наші дні вироби з Опівдні славляться на весь світ. В Західній Україні один з найславетніших осередків гончар став — Косів. Чудовий посуд створюють в Ужгороді.

По своєму призначенню художня кераміка утворює сім родів:

• садово-паркова архітектурна кераміка,

• обладнання житла,

• посуд,

• культові предмети

• обрядові предмети,

• іграшки,

• прикраси.

б) Декоративний розпис дуже широко використовується, має багато видів.

1) Розпис тканин: батик — розпис кольоровими фарбами за допомогою резервуючої суміші; вільний розпис — нагадує акварельний малюнок; фотофільмодрук — орнаментування тканин за допомогою матриць, на які малюнок наносять фотоспособом.

2) Розпис по дереву — виконується різними фарбами, з кінця XIX ст. готові вироби покривають лаком.

3) Писанкарство — розписування пасхальних яєць. За технікою виконання існує кілька видів писанкарства: крашанки — фарбування яйця в один колір; дряпанки (скрябанки, різьбянки) — на поверхню крашанки наносять витончений візерунок гостроконечним писаком; мальованки — техніка пензля олійними фарбами на світлому тілі шкаралупки яйця; крапанки — техніка накрапування на яйця крапок і плям з воску з почерговим занурюванням яйця в фарби. Найдосконаліша техніка — писанка — восковий розпис трубочкою, писачком. Писанки переважно однокольорові з витонченим ювелірним декором. Всі елементи орнаменту писанок символічні, їх джерело в далекій язичницькій давнині. Пізніше додалися і символи християнських часів.

в) Витинанки — орнаментальні і фігурні прикраси житла, ажурно витяті ножицями, штампиками, ножем з білого або кольорового паперу. Витинанка відома з XIX ст., коли в Україні з’явилися перші паперові фабрики.

За технікою витинанки поділяються на: ажурні (зображення в прорізях) і силуетні (зображення виступає силуетом, дуже популярним був силуетний портрет), одинарні (з одного аркуша) та складні, аплікаційні (з кількох аркушів, поліхромні).

Аплікаційні витинанки бувають накладні (елементи один на одному, гіркою) та складені (в яких елементи розташовуються поряд).

г) Народна іграшка. Всі народи світу мають свої дитячі іграшки. Художня самобутність народної іграшки закладена її багатовіковою історією. Прототипами іграшки були зооморфні фігурки, що мали обрядове тотемічне значення в житті первісної людини. В культурі трипілля (IV—III тис. до н.е.) знайдено багато фігурок тварин, а також — ліпні порожнисті фігур кавташок, що нагадують сучасні іграшки — свищики.

Найдавніші іграшки Київської Русі — дерев’яні коники, пташки, мечі, дзиґи і подібне.

Існували і керамічні фігурки, прикраси — обереги із прадавні ми символами. Із плином часу їх магічна функція забувалася, транс формувалася в декоративну та ігрову.

Найвищий розквіт кустарного іграшкового промислу в Україні припадає на середину XIX ст. в трьох регіонах: Піддніпров’я, Поділля і Прикарпаття. Це дерев’яна іграшка в селах Тростянець, Річка Івано-Франківської обл., м. Яворів на Львівщині, селі Димково Кіровоградської обл. Глиняні забавки виготовляються в майже всіх гончарних осередках: Димково, Опішня, Вишневець, Стара Сіль, Косове та багато ін..

В Україні іграшки виготовляли також із лози, рогози, соломи технікою плетіння.

Флористика

Флористика – це виготовлення композицій з сухих квітів та листя..

Заняття флористикою виховують художній смак, почуття любові і справжнього поваги до навколишньої природи, народжують бажання оберігати і зберігати її (Додаток О).

Флоромозаїка

Флорамозаїка - це мистецтво створювати об’ємні панно з попередньо відшліфованих та розфарбованих зерен, насіння та кісточок плодів рослин (Додаток П).

Коренепластика

Коренепластика це виготовлення художніх виробів з гілок чи коренів дерева, в яких випадкове з’єднання або переплетення елементів створює у свідомості художника образ, який, будучи розвинений і конкретизований вмілою рукою, сприймається глядачем як закінчений художній виріб (Додаток Р).

Архітектура

Архітектура, чи зодчество (від грец.– будівельник) – це мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людини.

Водночас зведення будівель має відповідати духовним потребам людства, впливати на його естетичний смак. Тому в архітектурі поєднуються технічні (функціональність, конструктивність) та художні (естетика) аспекти.

Слід зазначити, що архітектура формує ансамблі будинків, проспекти, вулиці, майдани міст, садово-паркові комплекси. В мистецтві архітектури виділяють три основні роди:

1. Архітектура об’ємних споруд, до складу якої входять житлові, громадські та промислові будівлі.

2. Ландшафтна архітектура пов’язана із створенням садово-паркового комплексу.

3. Містобудівництво, що займається плануванням нових міст, а також реставрацією та оновленням старих районів.

На уроках художньої праці іде попереднє ознайомлення з цим мистецтвом. Діти виконують такі види роботи як проектування, моделювання, де використовують різні матеріали (папір, каміння, дерево та ін..).

Дизайн

Зміст терміну „Дизайн” має різні тлумачення: створення прекрасних форм, речей; або — створення речей, які б мали ринковий попит. Вітчизняні спеціалісти розглядають дизайн як діяльність художника — конструктора в галузі проектування масової промислової продукції і створення на цій основі предметного середовища.

Дизайн близько зв’язаний з іншими видами мистецтва: його важко відокремити від архітектури, коли йде проектування інтер’є­рів, від прикладного мистецтва при створенні нових видів меблі або посуду.