- •4. Становлення сучасної політичної науки.
- •4.(Інший варіант)
- •6. Ресурси влади
- •7. Класифікація видів влади
- •8. Сутність політичної влади, її специфічні ознаки.
- •13. Типологія легітимної влади Макса Вебера:
- •14. Сутність, структура та функції політичної системи
- •15. Особливий статус держави в політичній системі суспільства обумовлений тим, що саме держава на відміну від політичних партій, блоків політичних партій та рухів:
- •19. Класифікація монархій та республік
- •20. Необмежені (абсолютні) та обмежені (конституційні) монархії
- •21. Особливості парламентарної, президентської та змішаної республіки
- •22. Форма державного устрою: визначення поняття та характеристика унітарної і федеративної форми державного устрою
- •29. Структурна побудова політичних партій
- •31. Типологія політичних партій.
- •33.Однопартійність (однопартійна система)
- •34. Багатопартійні системи, її різновиди
- •35.Двопартійна система
- •36.Система обмеженого та поляризованого плюралізму атомізована партійна система.
- •38.Політичні еліти
- •39. Ранні концепції еліт Гаетано Моски, Вільфредо Парето; «Залізний закон олігархії» Роберта Міхельса.
- •40. Політичне лідерство: визначення поняття і характеристика феномену.
- •41. Типологія політичних лідерів за м. Вебером.
- •42. Політичний процес.
- •43. Режими політичного процесу.
- •44. Суб’єкти політичного процесу
- •46. Політична свідомість та її структура?
- •47.Політична соціологія.
- •48. Типи політичної соціології.
- •49.Концепція політичної культури
- •50.Сутність і зміст політичної культури
- •51.Складові елементи політичної культури
- •52. Види політичної культури
- •58.Відмінності між античними та сучасними уявленнями про демократію
29. Структурна побудова політичних партій
У структурі політичних партій виділяється 3 рівні. Перший рівень є найбільш невизначений, він являє собою блок виборців, який ідентифікує себе з відповідною партією і систематично голосує за неї на виборах. Таких виборці називають електоратом. Вужчим поняттям є поняття соціальної бази. Воно показує , які групи і категорії населення підтримують дану партію. Соціальна партія виявляє різноманітні форми підтримки політичних партій. Другий рівень є сама офіційна партійна організація. Організаційна структура партії бере початок там, де знаходяться виборці, тому вона починається з виборчого округу. Це окружні організації, завдання яких полягає у мобілізації на місцевому рівні виборців у підтримку кандидатів своєї партії. Їх сукупність складає партійні організації на районному , обласному, земельному і т.д. рівнях. Майже всі сучасні ПП мають партійний апарат , який являє собою особливу групу людей, які професійно займаються організаційними питаннями політичної діяльності партії. Вони вирішують адмін питання, організовують виборчі кампанії кандидатів партії, встановлюють строки, порядок і місце проведення партійних з’їздів. Третій рівень – це партія в системі правління , яка скл з посадових осіб у державному апараті, що отримали свої пости в силу приналежності до правлячої партії (президенти, члени парламенту, губернатори і т. д.)
30. Функції політичних партій?
Можна виділити дві групи функцій, які відображають дві сфери діяльності політичних партій : по-перше, про функції, зв’язані з діяльністю політичних партій як медіатора між суспільством та державою, і , по-друге, про функції, які обумовлені роллю партій у життєдіяльності державного механізму. Перший напрямок - діяльність політичних партій як посередника між сусп. і державою - найбільш рельєфно розкриває їхню природу. При цьому ПП виконують наступні функції: 1)Електоральна – (головна), завдання партії полягає у реалізації представництва в державній політиці інтересів своєї соціальної бази. 2)Політична соціалізація (партії не лише виводять позиції та інтереси, що існують у суспільстві, на рівень державної влади, але водночас через діяльність у цих органах формують загальну волю і вводять її у суспільство. ПП допомагають окремим соціальним групам і категоріям населення усвідомити і визначити свої інтереси. Партія, здійснюючи функції соціалізації, неминуче впливає на суспільну думку, намагаючись переконати виборців в оптимальності власної програми. 3)Соціальна інтеграція(об’єднуюча). Головне завдання: перетворити безліч приватних інтересів окремих громадян , соціальних прошарків у сукупний політичний інтерес шляхом зведення цих інтересів до єдиного знаменника. У процесі об’єднання інтересів відбувається виявлення і чітке окреслення конфліктуючих інтересів, прихованих відмінностей і суперечностей у сусп. ПП допомагають громадянам усвідомити можливість узгодження особистих запитів з інтересами групи, більше того, активно до цього підштовхують. 4)ПП приймають участь в організації політичного процесу, вони виявляють домінуючі в сусп. погляди і настрої щодо його подальшого розвитку. Завдяки партіям це відбувається демократичним шляхом. 5)ПП забезпечують інституційні форми виходу із кризових ситуацій. Багатопартійність, існуюча між партіями конкуренція створюють багатоваріантність можливих шляхів розвитку сусп. Міжпартійна конкуренція не дає жодному учаснику Політичного процесу бути пасивним, навіть якщо він перебуває при владі, постійно підштовхуючи його до вдосконалення і скоро курсу, і методів його здійснення. Якщо у результаті різкого загострення соц. і політ. конфліктів правляча партія втрачає свій авторитет, партійна система відразу пропонує альтернативний варіант, висуваючи на перші ролі вчорашню опозицію. Остання часом має свій «тіньовий кабінет» - це діячі фракції кожен з яких слідкує за роботою певного міністра і готується зайняти його місце, якщо дана партія переможе на чергових виборах у парламент. 7) Одна з важливий функції ПП – підготовка управлінських кадрів, політичної еліти. ПП пронизує по горизонталі всі прошарки суспільства, вони здійснюють добір , пошук перспективних лідерів на керівні посади. Друга група функцій ПП зв’язана з їхнім місцем і роллю у життєдіяльності політичних інститутів, влади і ПП виконують наступні функції : 1) ПП забезпечують процес формування представницьких органів влади, організацію і проведення виборчих кампаній. Вони організовують масштабну рекламно-пропагандистську кампанію, фінансують передвиборні витрати, використовуючи власні кошти, самі друкують виборчі бюлетені. 2) Інструментальна функція. Держава, що покликана реалізувати загальний інтерес і володіє монопольним правом примусу, контроль зі сторони суспільства за такою державною практично неможливий без партій.
Пронизуючи всі політичні інститути, партії виконують функції із забезпеченням зв’язків між різними рівнями і гілками державної влади, виробляють компромісні політичні рішення. Завдяки партіям забезпечується ефективне та узгоджене функціонування парламенту та органів виконавчої влади, стабільність усього державного механізму. Партії забезпечують ефективну роботу парламенту, уся внутрішня організація якого структурно «прив”язана до діяльності ПП. Партії формують і визначають загальний політичний курс уряду. У сучасному світі в розвинених державах усі уряди створюються тільки на партійній основі. На відміну від президентської республіки у парламентарній та змішаній президент вимушений призначати главою уряду особу, яка користується довірою парламенту і за його пропозицією - міністрів. Це означає, що в парламентарній та змішаній республіках править не партія президента, а партія більшості. ПП впливають на вибори глави держави. У президентських республіках має місце пряма взаємозалежність. У парламентарній та змішаній республіках до президента іноді пред’являється вимога політичної нейтральності. Це свідчить про те, що до влади він прийшов завдяки партійній підтримці. 3)Важливою також є діяльність ПП для функціонування органів місцевого самоврядування.
