35.Двопартійна система

двопартійна система є неповторюваним в інших соціально політичних умовах атрибутом політичних систем англосаксонського світу. Специфіка двопартійної системи полягає у стійкому перебуванні у статусі правлячих двох крупних центрийських партій, які періодично змінюють одна одну в уряди, коли одна партія формує уряд - інша перебуває в опозиції і навпаки, коли на чергових виборах перемагає опозиційна партія, то вона формує уряд а партія, яка перебувала при владі переходить в опозицію. В умовах демократичного політичного режиму правляча партія - політична сила, яка отримала більшість депутатських мандатів у парламенті країни, його нижній палаті і завдяки цьому може впливати на формування уряду. Уряд при цьому може складатися лише із представників правлячої партії і тоді вважається однопартійним урядом. Поняття правляча партія до певної міри умовне оскільки перемога на виборах не дозволяє правлячій партії не приймати до уваги інтереси інших політичних сил, вимоги закону і здійснювати акції, які б суперечили їм. До того ж не виключено що ще до чергових виборів, у силу урядової кризи, правляча партія може поступитися кермом влади опозиції. Двопартійна система зовсім не передбачає наявності в тій чи іншій країні двох партій. Своєрідність двопартійної системи і полягає в тому, що за наявністю звичайно багатьох партій реально претендують на владу і поперемінно формують уряд лише дві з них. Переваги цієї системи очевидні: вона забезпечує більшу стабільність уряду, однопартійний кабінет вільний від нестійкості коаліційних угод. Двопартійна система в поєднані з мажоритарною виборчою системою може забезпечити класичному парламентаризму, найвищий рівень легітимності, через досягнення чіткої відповідальності правлячих партій за результати урядової політики. У поєднані з партійною дисципліною із традицією зберігати пост глави уряду за лідером партії, що перемогла на виборах який таким чином зосереджує у своїх руках державну і партійну влади, дана система гарантує найвищий рівень ефективності виконавчої влади зокрема та механізму влади цілому. Створюючи труднощі для діяльності третіх партій, відсікаючи їх від влади, двопартійна система ставить надійну перешкоду на шляху радикальних сил як з ліва так і справа. Таким чином принципові противники існуючого режиму можуть діяти вільно тільки в межах закону. Водночас реальної загрози для влади радикальні сили не представляють оскільки доступу до неї не мають. Двопартійність не включає суттєвих перемін альтернативних варіантів розвитку суспільства і держави. Однак, вона чітко фіксує допустимі рамки змін у державній політиці, не дозволяючи ставити під сумнів питання про основу існуючого ладу, ринкову економіку і демократію. У цьому головна перевага двопартійної системи.

36.Система обмеженого та поляризованого плюралізму атомізована партійна система.

Система обмеженого плюралізму характеризується значним числом партій як представлених у парламенті декілька, а в уряді ще менше. Більшість партій суттєвого впливу на політичне життя не справляє. Співробітництво партій, які приймають участь у формуванні уряду, характеризуються відсутністю гострих ідеологічних суперечностей, оскільки слабкість партій змушує їх іти на компроміс із тим щоб сформувати уряд. Однак уряд завжди коаліційний, а тому потенційно нестабільний. Системі поляризованого плюралізму притаманні такі ознаки: значне число партій, серед яких потужними є крайні праві і крайні ліві, уряд однак формується партіями центру, гостре ідеологічне розмежування та жорстока політична боротьба між центром і деструктивною право-лівою опозицією, у разі центрийські партії є достатньо сильними, уряд є стабільним, навіть за представництва в парламенті полярних ідеологій, якщо ж політичний центр є слабким - стає можливим прихід до влади крайніх сил. Ознаками атомізованої системи є значне число партій або їх зовсім немає, проте кількість партій значення не має усі вони нечисельні і невпливові, уряд формується або на позапартійній основі або на засадах широкої коаліції, потенційна нестабільність усієї політичної системи. Атомізована система не є стабільною і ніколи не залишається сталою упродовж тривалого часу. Вона завжди трансформується в іншу партійну систему авторитарного чи демократичного типу. Іноді в межах атомізованої системи виділяють так звану систему авторитарної псевдопартійності. ЇЇ характеризує значне число партій між якими точиться гостра боротьба однак реальна влада перебуває в руках військової верхівки. ( Уругвай Парагвай)