31. Типологія політичних партій.

ПП характеризуються декількома параметрами, найважливішими є організаційна структура і членство. У відповідності з ними розрізняють масові і кадрові партії . Масові сформувались поза парламентом, їм притаманний інститут фіксованого членства, мають розгалужену систему організацій, побудовану за адміністративним принципом. Вони формують свою соціальну базу з нижчих прошарків населення, вони набули характеру соціальних рухів. На початковому етапі ці партії характеризувались лівою ідеологічною орієнтацією. Існують вони завдяки членським внескам. Кадрові партії активізуються насамперед у період передвиборчої кампанії. Завдання їх: мобілізувати в конкретному виборчому окрузі нотаблів ( впливових осіб, здатних організувати підтримку максимально можливого числа виборців х різних соціальних прошарків, незалежно від їх ідеологічної орієнтації. Партії, які поєднують у собі масові та кадрові начала , вважаються гібридними (Демократична та Республіканська партія США). Важливе значення для класифікації партії має членство. Розрізняють організаційно оформлені партії, члени яких отримують партійні білети і сплачують членські внески й організаційно неоформлені, які характеризуються відсутністю організаційного членства. Розрізняють також партії з прямим і опосередкованим членство. У першому випадку прийом у члени партії здійснюється в індивідуальному порядку, а у другому – відповідна особа стає членом партії просто в силу того , що входить у яку-небудь організацію. За внутрішньо-організаційною побудовою партії поділяються на централізовані та авангардистського типу. Перші діють у відповідності із законодавством своєї держави і використовують лише легальні методи і засоби діяльності. Для других характерні більш радикальні методи і засоби діяльності, при використанні яких ці партії можуть виходити за межі правового поля держави. У спеціальній літературі найбільш поширеним критеріям для класифікаційної характеристик партій є ідеологічний. Основою класичної градації партії за критерієм політичної ідеології є їх поділ на «ліві»(комуністичні, соціалістичні), «праві»(фашистські, расистські), «центристські»(соціал-демократичні, ліберальні, консервативні).

33.Однопартійність (однопартійна система)

Означає що в певній країні тільиі одна єдина політична партія отримує статус легальної а відповідно і право формувати уряд при юридичній забороні всіх інших партій. Це автоматично призводить до деформації всієї політичної системи інститут виборів повністю формалізується оскільки ніякої реальної альтернативи виборцю не пропонується,ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗРОЩЕННЯ партійного і державного апаратів. При цьому центр прийняття політичних рішень переходить до партійного керівництва яке розглядає державу не більш як адміністративний механізм для реалізації корпоративних рішень,фактично зникає відокремленість державного і партійного бюджетів що багатократно посилює позиції пануючої партії в суспільстві,суспільні організації втрачають самостійність одержавлюються перетворюючись фактично в інструмент тотального контролю влади над громадянами,уводиться офіційна ідеологія яка повністю виключає свободу думки,фактично руйнується інститут прав та свобод людини бо безумовним пріоритетом є політичний інтерес владарюючого суб’єкта у досягненні якого інтерес окремої особистості стає недоречною перешкодою. Схожі характеристики виявляє гегемонська партійна система особливість якої полягає в тому що за наявності однієї провідної партії має місце існування інших легально-дозволених партій. Специфіка їх політичного положення в тому що вони не відіграють суттєвої ролі в політичному житі країни