
- •4. Становлення сучасної політичної науки.
- •4.(Інший варіант)
- •6. Ресурси влади
- •7. Класифікація видів влади
- •8. Сутність політичної влади, її специфічні ознаки.
- •13. Типологія легітимної влади Макса Вебера:
- •14. Сутність, структура та функції політичної системи
- •15. Особливий статус держави в політичній системі суспільства обумовлений тим, що саме держава на відміну від політичних партій, блоків політичних партій та рухів:
- •19. Класифікація монархій та республік
- •20. Необмежені (абсолютні) та обмежені (конституційні) монархії
- •21. Особливості парламентарної, президентської та змішаної республіки
- •22. Форма державного устрою: визначення поняття та характеристика унітарної і федеративної форми державного устрою
- •29. Структурна побудова політичних партій
- •31. Типологія політичних партій.
- •33.Однопартійність (однопартійна система)
- •34. Багатопартійні системи, її різновиди
- •35.Двопартійна система
- •36.Система обмеженого та поляризованого плюралізму атомізована партійна система.
- •38.Політичні еліти
- •39. Ранні концепції еліт Гаетано Моски, Вільфредо Парето; «Залізний закон олігархії» Роберта Міхельса.
- •40. Політичне лідерство: визначення поняття і характеристика феномену.
- •41. Типологія політичних лідерів за м. Вебером.
- •42. Політичний процес.
- •43. Режими політичного процесу.
- •44. Суб’єкти політичного процесу
- •46. Політична свідомість та її структура?
- •47.Політична соціологія.
- •48. Типи політичної соціології.
- •49.Концепція політичної культури
- •50.Сутність і зміст політичної культури
- •51.Складові елементи політичної культури
- •52. Види політичної культури
- •58.Відмінності між античними та сучасними уявленнями про демократію
19. Класифікація монархій та республік
20. Необмежені (абсолютні) та обмежені (конституційні) монархії
Необмежені монархії- це монархії, в яких влада ніким і нічим не обмежена. Тобто, це стан, коли у країні не існує ні органів, ні законів, що могли б у якійсь мірі змінити або відмінити волю монарха. До необмежених відносять абсолютну і деспотичну монархії.
> Деспотична - це монархія, в якій владу монарха обожнюють, а його офіційно визнають божеством. Цей різновид був поширений у державах рабовласницького типу, в першу чергу в країнах стародавнього сходу.
> Абсолютна - монархія, типова для пізніших часів, і свого розвитку набула в епоху феодалізму. За цієї монархії монархи не є божественними особами, але за ними закріплювали необмежену владу, завдяки належності їх до правлячої династії. Прикладами абсолютної монархії можуть служити царська Росія, а в сучасний період - Саудівська Аравія, Марокко.
Обмежені монархії - це монархії, в яких влада монарха в тій чи іншій мірі обмежується повноваженнями певних державних органів. Розрізняють такі її види: дуалістична і парламентська монархії та ін.
> Дуалістична монархія - це форма правління, де монарх - глава держави - особисто формує склад уряду, яким керує сам або через прем'єр-міністра, якого він призначає (Бахрейн, Кувейт).
> Парламентська монархія - форма правління, за якої влада монарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади, і за ним лише формально зберігається статус глави держави, але тільки з представницькими повноваженнями.
21. Особливості парламентарної, президентської та змішаної республіки
Президентська форма правління
Президентська демократія є поширеною формою правління і використовується в багатьох країнах. Вона має три ознаки. По-перше, президент обирається прямим голосуванням на термін, як правило, від чотирьох до восьми років. Це є необхідною, але недостатньою умовою для визначення президентської форми правління, тому що прямі вибори президента ще не означають, що він має реальну владу. По-друге, при президентській формі правління президент не може бути ні призначений, ні звільнений шляхом голосування членів законодавчих зборів – повноваження президента визначаються мандатом усенародного голосування, а не залежать від законодавчої гілки влади. По-третє, виконавча гілка влади підпорядковується винятково президенту і ніхто з політиків або членів уряду не може змагатися з ним за першість.
Слід зазначити також, що однією з важливих ознак президентської системи правління є подвійна легітимність виконавчої і законодавчої гілок влади; тобто відповідно до норм президентської демократії як виконавча, так і законодавча гілки влади обираються народом незалежно. Це забезпечує певну стабільність системи, тому що незалежно від нездатності чи некомпетентності президента, законодавча влада не має права усунути президента з посади, за винятком випадку скоєння президентом злочину. При президентській системі імпічмент є єдиним способом усунення від влади президента, який порушив закон.
Крім того, при президентській системі правління виконавча і законодавча гілки влади часто не досягають згоди під час прийняття законодавчих актів. Це може привести до виникнення проблеми безвихідних положень або тупикових ситуацій у системі влади з питань законодавчих пріоритетів. Кінцевим підсумком виникнення тупикових ситуацій є пожвавлення динаміки державної влади без досягнення значних результатів у сфері законодавства. Це змушує президентів і парламенти вести переговори і знаходити компроміси із законодавчих пріоритетів.
Парламентська форма правління
Парламентська демократія є протилежністю президентській демократії. У світі існує кілька різновидів парламентських систем правління. Одна з них - парламентська система, яка використовується у Великобританії. Вона є мажоритарно-конфронтаційною системою і відома також як Вестмінстерська парламентська модель. За нею прем'єр-міністр, який є політичним главою виконавчої влади, є також головою партії більшості в Палаті Общин парламенту. Він формує уряд з числа членів партії більшості в парламенті, який несе колективну відповідальність перед Палатою Общин. Поки зберігається більшість у парламенті, прем'єр-міністр може розраховувати на ухвалення всіх законопроектів, запропонованих його прихильниками, без внесення яких-небудь змін з боку опозиції. Прем'єр-міністр несе відповідальність перед парламентом і повинен зберігати підтримку правлячої партії. Варіанти Вестмінстерської парламентської системи використовуються в багатьох країнах, у тому числі у Канаді, Греції, Ірландії.
Змішані системи правління
Характерна риса президентсько-парламентських систем правління полягає у тому, що як президент, так і парламент мають повноваження по формуванню уряду. У таких системах президент призначає і розпускає кабінет міністрів, а міністри повинні користатися довірою парламенту. Як правило, назва системи вказує, який саме інститут має повноваження по формуванню уряду, наприклад, законодавча асамблея - при парламентської системі правління, президент - при президентської системі правління. У прем'єрсько-президентських системах прем'єр має першість, у той час як президент має значні повноваження. Аналогічно, у президентсько-парламентських системах першість належить президенту, але уряд у той же час залежить від парламенту. Відмітні ознаки президентсько-парламентської системи:
народні вибори президента;
президент призначає і розпускає кабінет міністрів;
уряд повинен користатися довірою парламенту;
президент має право розпускати парламент чи має законодавчі повноваження, або і те, і інше разом.