19. Класифікація монархій та республік

20. Необмежені (абсолютні) та обмежені (конституційні) монархії

Необмежені монархії- це монархії, в яких влада ніким і нічим не обмежена. Тобто, це стан, коли у країні не існує ні органів, ні законів, що могли б у якійсь мірі змінити або відмінити волю монарха. До необмежених відносять абсолютну і деспотичну монархії.

> Деспотична - це монархія, в якій владу монарха обожнюють, а його офіційно визнають божеством. Цей різновид був поширений у державах рабовласницького типу, в першу чергу в країнах стародавнього сходу.

> Абсолютна - монархія, типова для пізніших часів, і свого розвитку набула в епоху феодалізму. За цієї монархії монархи не є божественними особами, але за ними закріплювали необмежену владу, завдяки належності їх до правлячої династії. Прикладами абсолютної монархії можуть служити царська Росія, а в сучасний період - Саудівська Аравія, Марокко.

Обмежені монархії - це монархії, в яких влада монарха в тій чи іншій мірі обмежується повноваженнями певних державних органів. Розрізняють такі її види: дуалістична і парламентська монархії та ін.

> Дуалістична монархія - це форма правління, де монарх - глава держави - особисто формує склад уряду, яким керує сам або через прем'єр-міністра, якого він призначає (Бахрейн, Кувейт).

> Парламентська монархія - форма правління, за якої влада монарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади, і за ним лише формально зберігається статус глави держави, але тільки з представницькими повноваженнями.

21. Особливості парламентарної, президентської та змішаної республіки

Президентська форма правління

Президентська демократія є поширеною формою правління і використовується в багатьох країнах. Вона має три ознаки. По-перше, президент обирається прямим голосуванням на термін, як правило, від чотирьох до восьми років. Це є необхідною, але недостатньою умовою для визначення президентської форми правління, тому що прямі вибори президента ще не означають, що він має реальну владу. По-друге, при президентській формі правління президент не може бути ні призначений, ні звільнений шляхом голосування членів законодавчих зборів – повноваження президента визначаються мандатом усенародного голосування, а не залежать від законодавчої гілки влади. По-третє, виконавча гілка влади підпорядковується винятково президенту і ніхто з політиків або членів уряду не може змагатися з ним за першість.

Слід зазначити також, що однією з важливих ознак президентської системи правління є подвійна легітимність виконавчої і законодавчої гілок влади; тобто відповідно до норм президентської демократії як виконавча, так і законодавча гілки влади обираються народом незалежно. Це забезпечує певну стабільність системи, тому що незалежно від нездатності чи некомпетентності президента, законодавча влада не має права усунути президента з посади, за винятком випадку скоєння президентом злочину. При президентській системі імпічмент є єдиним способом усунення від влади президента, який порушив закон.

Крім того, при президентській системі правління виконавча і законодавча гілки влади часто не досягають згоди під час прийняття законодавчих актів. Це може привести до виникнення проблеми безвихідних положень або тупикових ситуацій у системі влади з питань законодавчих пріоритетів. Кінцевим підсумком виникнення тупикових ситуацій є пожвавлення динаміки державної влади без досягнення значних результатів у сфері законодавства. Це змушує президентів і парламенти вести переговори і знаходити компроміси із законодавчих пріоритетів.

Парламентська форма правління

Парламентська демократія є протилежністю президентській демократії. У світі існує кілька різновидів парламентських систем правління. Одна з них - парламентська система, яка використовується у Великобританії. Вона є мажоритарно-конфронтаційною системою і відома також як Вестмінстерська парламентська модель. За нею прем'єр-міністр, який є політичним главою виконавчої влади, є також головою партії більшості в Палаті Общин парламенту. Він формує уряд з числа членів партії більшості в парламенті, який несе колективну відповідальність перед Палатою Общин. Поки зберігається більшість у парламенті, прем'єр-міністр може розраховувати на ухвалення всіх законопроектів, запропонованих його прихильниками, без внесення яких-небудь змін з боку опозиції. Прем'єр-міністр несе відповідальність перед парламентом і повинен зберігати підтримку правлячої партії. Варіанти Вестмінстерської парламентської системи використовуються в багатьох країнах, у тому числі у Канаді, Греції, Ірландії.

Змішані системи правління

Характерна риса президентсько-парламентських систем правління полягає у тому, що як президент, так і парламент мають повноваження по формуванню уряду. У таких системах президент призначає і розпускає кабінет міністрів, а міністри повинні користатися довірою парламенту. Як правило, назва системи вказує, який саме інститут має повноваження по формуванню уряду, наприклад, законодавча асамблея - при парламентської системі правління, президент - при президентської системі правління. У прем'єрсько-президентських системах прем'єр має першість, у той час як президент має значні повноваження. Аналогічно, у президентсько-парламентських системах першість належить президенту, але уряд у той же час залежить від парламенту. Відмітні ознаки президентсько-парламентської системи:

народні вибори президента;

президент призначає і розпускає кабінет міністрів;

уряд повинен користатися довірою парламенту;

президент має право розпускати парламент чи має законодавчі повноваження, або і те, і інше разом.