Етапи управління запасами підприємства

1. Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді. 2. Визначення цілей формування запасів. 3. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів. 4. Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів. 5. Забезпечення високої оборотності й ефективних форм руху запасів. 6. Обгрунтування облікової політики оцінки запасів. 7. Побудова ефективних систем контролю руху запасів на підприємстві.

Для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовується ряд моделей, найпоширенішою серед яких є Модель економічно обґрунтованого розміру замовлення (Economic ordering quantity – EOQ model). Розрахунковий механізм Моделі EOQ базується на мінімізації сукупних операційних витрат щодо закупівлі та зберігання запасів на підприємстві. Математично Модель EOQ виражається наступною формулою:

_{оптимальний середній розмір партії поставки товарів (сировини або матеріалів) (EOQ);}

_{обсяг виробничого споживання товарів (сировини або матеріалів) у даному періоді;}

_{середня вартість розміщення одного замовлення;}

_{вартість зберігання одиниці товару в даному періоді [7. – С. 322-334].}

Оптимальний розмір одноразового замовлення будь-якого найменування товарно-матеріальних запасів відповідно до Моделі EOQ представляє собою число одиниць продукції, яке забезпечує мінімальні загальні витрати на ці товарно-матеріальні запаси за певний період часу.

При управлінні товарно-матеріальними запасами може використовуватися ABC-метод. Відповідно з ABC-методом управлінню дорогими елементами товарно-матеріальних запасів приділяється більше уваги, ніж управлінню дешевими [16. - С. 477].

Згідно П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” дебіторська заборгованість представляє собою суму заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [34].

Самий значний вплив на рівень дебіторської заборгованості підприємства мають загальні економічні умови, якість і ціна його продукції та кредитна політика фірми. Всі ці фактори, за виключенням останнього, в основному лежать поза межами компетенції фінансового менеджера [16. - С. 437].

Етапи управління поточною дебіторською заборгованістю підприємства

1. Аналіз поточної дебіторської заборгованості підприємства в попередньому періоді. 2. Вибір типу кредитної політики підприємства стосовно покупців продукції. 3. Визначення можливої суми оборотного капіталу, що спрямовується в дебіторську заборгованість за товарним і споживчим кредитом. 4. Формування системи кредитних умов. 5. Формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту. 6. Формування процедури інкасації поточної дебіторської заборгованості. 7. Забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування поточної дебіторської заборгованості. 8. Побудова ефективних систем контролю за рухом та своєчасною інкасацією поточної дебіторської заборгованості [7. - С. 348-367].

При управлінні дебіторською заборгованістю важливим є врахування альтернативних витрат. Альтернативні витрати пов’язані з тим, що фірма витрачає певні суми на накопичення додаткової дебіторської заборгованості замість того, щоб використати їх іншим чином [16. - С. 439].

Згідно П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” грошові кошти представляють собою готівку, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання [34].