Елементи моделі формування інвестиційного прибутку підприємства

1. Мінімальна норма прибутку на капітал. 2. Тривалість інвестиційного процесу. 3. Темп інфляції. 4. Рівень інвестиційного ризику. 5. Рівень ліквідності інвестицій. 6. Індивідуальні особливості об’єкта інвестування.

Управління реальними інвестиціями підприємства в сучасних умовах ґрунтується на методології системи «Управління проектами» (Project Management). В загальній системі «Управління проектами» виділяється спеціальний її блок – фінансове управління проектами. Основними функціями фінансового управління являються планування основних фінансових показників проекту і розробка відповідних фінансових планів; оцінка ефективності інвестиційного проекту з урахуванням рівня окремих його ризиків; обґрунтування схем фінансування проекту та забезпечення формування необхідних інвестиційних ресурсів; розробка і доведення до виконавців бюджетів виконання окремих видів робіт; контроль за ефективним використанням фінансових ресурсів тощо.

У системі управління прибутком при здійсненні реального інвестування оцінка ефективності інвестиційних проектів представляє собою один із найвідповідальніших етапів. Від того, наскільки об’єктивно і всебічно проведена ця оцінка залежать терміни повернення вкладеного капіталу, варіанти альтернативного його використання, додатково генерований потік прибутку підприємства в майбутньому періоді. Ця об’єктивність і всебічність оцінки інвестиційних проектів у значній мірі визначається використанням сучасних методів її проведення.

Показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів

1. Показники, що визначаються на основі дисконтних методів розрахунку: чистий приведений дохід; індекс (коефіцієнт) доходності; період окупності; внутрішня ставка доходності. 2. Показники, що визначаються на основі статистичних методів розрахунку: чистий приведений дохід; період окупності недисконтований.

Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів інвестування, як і реальних інвестицій, здійснюється на основі співставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і сум поворотного грошового потоку по них, із іншого. Водночас формування цих показників в умовах фінансового інвестування має суттєві відмінності. Перш за все, в сумі поворотного грошового потоку при фінансовому інвестуванні відсутній показник амортизаційних відрахувань, так як фінансові інструменти, на відміну від реальних інвестицій , не містять у своєму складі активів, що амортизуються. Тому основу поточного поворотного грошового потоку по фінансових інструментах інвестування складають суми періодично сплачуваних по них відсотків (на вклади у статутні фонди; на депозитні вклади у банках; по облігаціях та інших боргових цінних паперах) і дивідендів (по акціях та інших пайових цінних паперах).

Крім того, так як фінансові активи підприємства (якими є фінансові інструменти інвестування) не амортизуються, вони продаються (погашаються) в кінці терміну їх використання підприємством (або в кінці обумовленого фіксованого терміну їх обертання) по тій ціні, яка склалась на них на момент продажу на фінансовому ринку (або по наперед обумовлена). Отже, до складу поворотного грошового потоку по фінансових інструментах інвестування входить вартість їх реалізації по закінченню терміну їх використання (фіксованій вартості по боргових фінансових активах і поточній курсовій вартості по пайових фінансових активах).

Певні відмінності складаються й у формуванні норми прибутку на інвестований капітал. Якщо по реальних інвестиціях цей показник опосередковується рівнем майбутнього операційного прибутку, який складається в умовах об’єктивно існуючих галузевих обмежень, то по фінансових інвестиціях інвестор сам вибирає очікувану норму прибутку з урахуванням рівня ризику вкладень у різні фінансові інструменти.

Так як очікувана норма інвестиційного прибутку задається самим інвестором, то цей показник формує і суму інвестиційних витрат на той чи інший інструмент фінансового інвестування, яка повинна забезпечити йому очікувану суму прибутку. Ця розрахункова сума інвестиційних витрат представляє собою реальну вартість фінансового інструмента інвестування, яка складається в умовах очікуваної норми прибутку по ньому з урахуванням відповідного рівня ризику.

Якщо фактична сума інвестиційних витрат по фінансовому інструменту буде перевищувати його реальну вартість, то ефективність фінансового інвестування знизиться (тобто інвестор не отримає очікувану суму інвестиційного прибутку). І навпаки, якщо фактична сума інвестиційних витрат буде нижчою реальної вартості фінансового інструмента, то ефективність фінансового інвестування зросте (тобто інвестор отримає інвестиційний прибуток у сумі, більшій ніж очікувана).

Оцінка ефективності того чи іншого фінансового інструмента інвестування зводиться до оцінки реальної його вартості, яка забезпечує отримання очікуваної норми інвестиційного прибутку по ньому. Принципова модель оцінки вартості фінансового інструмента інвестування має наступний вигляд:

,

де реальна вартість фінансового інструменту інвестування;

очікуваний поворотний грошовий потік за період використання фінансового інструмента;

очікувана норма прибутку по фінансовому інструменту, виражена десятковим дробом (формується інвестором самостійно з урахуванням рівня ризику;)

n – число періодів формування поворотних потоків.

Особливості формування поворотного грошового потоку по окремих видах фінансових інструментів визначають різноманітність варіацій моделей оцінки їх реальної вартості.

Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які призводять до зміни розміру і складу власного капіталу і позик підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій та інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, погашення зобов’язань по основному боргу тощо).

Формування прибутку підприємства в процесі його фінансової діяльності опосередковується додатковим формуванням його операційного прибутку. Рівень додатково сформованого в процесі фінансової діяльності операційного прибутку характеризується різницею між рівнем рентабельності операційних активів і рівнем вартості додатково залученого капіталу із зовнішніх джерел. [9. - С. 210-228; 241-289; 391-401; 518-520; 574-579].

На якість прибутку компанії можуть впливати обрані керівництвом компанії методи бухгалтерського обліку та оцінки та/або характер неопераційних статей у звіті про прибутки і збитки [33. - С. 448].