10 Клас

ТЕМА: Художня культура польсько-литовської доби.

МЕТА: познайомити учнів з особливостями української культури, які ви­никли під впливом польської та литовської культур; показати по­зитивні та негативні моменти синтезу культур; виявити наслідки цього часу у сучасній культурі України; розвивати уміння розрізняти та порівнювати ознаки різних культур; ха­рактеризувати зразки творів мистецтва; володіти термінологією; емоційно відгукуватися на красу та досконалість творів мистец­тва, виховувати спостереж­ливість, увагу, любов до всіх прекрасних творінь людства.

ТИП УРОКУ: засвоєння нових знань з елементами кооперативного навчання.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування

• Які види мистецтва розвивалися у часи Київської Русі?

• Як виглядали архітектурні споруди міста?

• Чи існувала скульптура? Якщо ні, то чому?

• Чи існував монументальний живопис?

• Що таке мозаїка? Де використовували цю техніку? Що таке смальта?

• Назвіть поширені у той час види ужиткового мистецтва.

• Яка музика звучала?

• Чи існував театр?

• Чи можна сказати, що здобутки митців періоду Київської Русі, надихають сучасних майстрів? Наведіть приклади.

III. Подання нового матеріалу

Слово вчителя

Історична довідка

Час між XIV та початком XVII ст. був дуже трагічним для людей, які жи­ли на території України. Роз'єднання земель, відсутність єдиного політично­го центру, соціальне та національне гноблення збоку польських, литовських, угорських, турецьких та інших завойовників, постійна боротьба з татарами. За таких умов продовжується формування українського народу і з'являється такий самобутній політико-культурний феномен, як козацтво.

Запитання до учнів

• Чи легко було за таких обставин зберігати національну культуру: мову, му­зику, традиції? (Дуже важко, тому гир існував тиск на мову, писемність, традиції.)

• Що міг протиставити народ для збереження своєї культури, крім зброї? (Ук­раїнський народ дбав про збереження усної та писемної мови, передавав із покоління до покоління традиції, казки, пісні; зберігав основи побуту: одяг, ужиткове мистецтво, свята, а головне — православну віру.)

• Чи підпадали під іноземний вплив українці? (Безперечно, але не завжди цей процес можна вважати негативним.)

• Синтез культур — це позитивне чи негативне явище? (Позитивне, але за умови збереження основ своєї культури.)

Зародження «народної козацької» культури

Особливу субкультуру утворило Запорізьке козацтво, яке пристосувалося до екстремальних умов життя на прикордонних землях. Воно займало вільні землі, які не було кому боронити. Оскільки існу-вання такого суспільного прошарка не було передбачене Литовськими статутами, воно привласнило собі статут, який надавався шляхті та лицарству. Це був простір безпосереднього контакту із «чужим», кочівницько-мусульманським світом. За соціально-куль­турним змістом Запоріжжя було такими собі дверима у «світ навиворот», що визначає парадоксальний аскетично-мілітаристський і карнавально-сміховий характер його існування (суворі звичаї і кумедні ритуали, лицарство і легко­важність, дисци-пліна і анархія, взаємодія східних і західних впливів у побуті та методах ведення війни).

Учитель.

А тепер розглянемо види мистецтва, які формуються у цей час. Будь ласка, організуйте три групи. Перша група готує розповідь про архітекту­ру. Друга — про образотворче мистецтво. Третя — про ювелірне мистецтво. Пот­рібний матеріал ви знайдете у зошитах.

Знайдіть текст, який відповідає вашій темі, прочитайте його, складіть усний план для розповіді. Розподіліть текст поміж членами групи і приготуйте пові­домлення для всього класу. (Учні виконують завдання.)

Архітектура доби Козаччини

Архітектура цього часу базувалася переважно на традиціях давньоруської епохи. Починають кристалізуватися національні риси. Тепер не тільки церкви та монастирі будуються з каменю, а і світські будівлі. Паралельно формується стиль української дерев'яної церкви — трибанної та п'яти-банної із чітким поді­лом храму на три частини: вівтар, власне церкву та «бабинець». Вікнам і дверям надається шестикутна форма.

При будівництві церков на Західній Україні поєднують візантійський, ро­манський та готичний стилі. Церкви, які стояли за межами міст, будували міц­ними та неприступними, як фортеці. Це були церкви — твердині. Навіть мо­настирі будували, як фортеці, через постійну загрозу татарського нашестя та феодальних усобиць.

У Галичині (Львові та Перемишлі) широко представлена у церковному і світському будівництві готика.

Поява артилерії з її руйнівною силою викликала необхідність будови замків із каменю, які підсилюють вежами, бійницями. У будову замків проникають еле­менти європейського ренесансу. Такі укріплення характерні для Галичини, Во­лині і Поділля (Луцьк, Володимир-Волинський, Острог, Львів, Кам'янець — Подільський, Хотин, Бережани, Олесько, Меджибіж).

У Східній Україні не було достатньо каменю і будівництво велося з дере­ва. Фортеці мали земля-ні вали, дерев'яні стіни і башти, які могли оточуватися ровом з водою. Населення тут було мало, міста невеликі. Постійні набіги татар та княжі усобиці вимагали від людей доцільності в будівництві. Це сто-сується таких міст, як Житомир, Умань, Черкаси, Путивль, Чернігів, Канів, Стародуб. На півдні України осіле населення будувало міста з каменю, засновуючи міста-фортеці. Так, у Криму це Судак, Феодосія, Севастополь, Балаклава. Але най­більшою стала фортеця, яка розташована в сучасному Білгород-Дні-стровському. Вона має три лінії оборони та 26 башт.

Образотворче мистецтво: живопис, книжкова графіка

У цей час образотворче мистецтво досягло значних вершин, тому що поль­ські королі замовляли розписи церков та палаців саме «руським» майстрам фрескової техніки. Але сюжети поступово змінювалися: до них проникли народ­ні та світські мотиви, побутові подробиці.

Найкращими зразками вважаються фрески з Кирилівської церкви Києва (XIV ст.) та Вірменської церкви у Львові. У релігійні сюжети введені побутові та пейзажні мотиви.

Традиційне іконописання також включало певні побутові подробиці, пос­тупово відходячи від ві-зантійських канонів. Іконописець, а згодом — перший галицький митрополит Петро Рутенський з Воли-ні, став навіть засновником московської школи іконопису. Святі образи набули більш вільних рухів, ла-гід­ного виразу обличчя, вони позбавилися візантійської нерухомості та урочис­тості, стали більш земни-ми. Улюбленими сюжетами стали «Юрій Змієборець» і «Страшний суд».

Останній сюжет під впливом замовників — заможних селян та міщан — пос­тупово набував сатиричного забарвлення. (Демонструється фрагмент із фільму «Андрій Рубльов». Відбувається обговоренім сюжету розписів нової церкви.)

Книжкова мініатюра і графіка як напрями мистецтва продовжували розви­ватися. До традицій візантійського стилю все частіше проникали риси готич­ного та ренесансного стилів. Тексти прикра-шалися заставками, великими ор­наментованими літерами, багатими фарбами, серед яких переважали чорна та червона. Особливо цінними вважаються Галицьке Євангеліє (XIV ст.), «Житіє Бориса і Гліба», «Радзивилівський літопис» (XV ст.), Пересопницьке Євангеліє (XVI ст.).

Ювелірне мистецтво

На цей вид мистецтва був великий попит через появу прошарку достат­ньо заможних людей: ма-гнатів, купців, багатих міщан. Але із занепадом Києва були забуті і втрачені старовинні техніки, витоки яких ми знаходимо ще у Ві­зантії. Ювелірне мистецтво опинилося під впливом різних культур: європей-сь­кої (німецької), східної. Оскільки Львів був важливим вузлом у торгівлі схід­ними товарами, а магнати і шляхта із задоволенням замовляли зброю і кінські убори східного стилю, українським майстрам дово-дилося комбінувати стилі, що, у свою чергу, народжувало новий, самобутній напрямок у ювелірній справі. Дізнавшись про успіхи українських майстрів, польська влада ввела таке обме­ження: майстрами ювелірних золотих цехів могли бути тільки поляки і католи­ки. Тому православні українці почали роз-вивати ливарне мистецтво зі срібла, бронзи, олова та міді. Вони відливали і художньо оздоблювали гармати, ліхтарі, чаші, світильники і різноманітний посуд.