V. Практична робота

Учні самостійно виконують підготовку до вистави (написання сценарію, ви­конання декорацій та ляльок у групах).

Vі. Підбиття підсумків уроку

1. Усний захист проекту групами учнів (виступи по 2 хв.)

2. Оцінювання.

3. Домашнє завдання: приготувати усе необхідне для вистави.

10 Клас

ТЕМА : Шкільний театр, зв'язок із викладанням поетики та риторики, народний ляльковий театр

вертеп. Театр на Запорозькій Січі.

МЕТА: ознайомити учнів з історією виникнення української шкільної драми, її репертуаром та тематикою; ознайомити учнів із тради­ціями створення та особливостями різдвяних вертепів в Україні та їхніми аналогами в інших країнах; провести презентацію твор­чих учнівських проектів; розвивати в учнів літературні та акторські здібності, вміння кра­сиво та правильно розмовляти; композиційні навички , виховувати повагу та зацікавленість культурою та традиціями свого народу.

ОБДАДНАННЯ: фото та репродукції робіт із зображенням різдвяних вертепів, текст сценарію шкільної різдвяної чи великодньої драми; матеріали до презентації творчого проекту, прикраси, матеріали, зібрані до цієї теми.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

Учитель повідомляє тему і мету уроку.

II. Актуалізація навчальної діяльності

Запитання до учнів

• Що ви знаєте про мистецтво скоморохів? (Учні відповідають.)

III. Подання нового матеріалу

Запитання до учнів

• Що послужило основою для розвитку українського театру?

• Якою була тематика театральних творів?

• Поясніть терміни: «театр», «шкільна драма», «інтермедія».

• Які ви знаєте місця проведення вертепних вистав?

Шкільна драма

На XVII—XVIII ст. припадає період розвитку українського шкільного театру. Він виник у навчальних закладах: Києво-Могилянській академії, ко­легіумах, братських школах. У ті часи в межах вивчення обов'язкових пред­метів — поетики і риторики —. учнів навчали складати декламації, віршовані панегірики у формі привітань, промов , послань на різні теми сус­пільного і шкільного життя. Часто вони приурочувалися до релігійних свят, днів пам'яті святих або духовних осіб, військових перемог, приїзду до нав­чального закладу поважних гостей тощо. Під час церемонії декламації зазви­чай виголошували гуртом в урочистому напівнаспівному тоні. Інколи части­ною такого театралізованого дійства були діалоги, що складались із запитань і відповідей. Діалоги з елементами театралізації практикувалися також під час філософських диспутів та «орацій». У такий спосіб учні набували ораторської майстерності.

Декламації та діалоги безпосереднє джерело виникнення шкільної драми. Відповідно до програми навчання її писали викладачі поетики. Проте учні не лише розігрували готові п'єси, а й брали участь у їх створенні. Під час канікул вони влаштовували «рекреаційні» вистави просто неба

Філософсько-естетичне обгрунтування принципів шкільної драми — тра­гедії, комедії, трагікомедії — здійснив реформатор українського барокового те­атру Фєофан Прокопович, автор театрального підручника «Пиїтика».

До шкільного репертуару включали переважно різдвяні й великодні драми, а також п'єси морально-дидактичного й історичного змісту. Деякі з творів, що збереглися,— анонімні, як, наприклад, перша відома шкільна драма «Олексій, чоловік Божий».

Алегоричний зміст драм-мораліте на зразок «Царства натури людської» передбачав уведення дійових осіб, в яких персоніфікувалися людські чесноти чи вади, певні моральні поняття: Віра, Надія, Любов, Совість, Мудрість, Бла­женство, Розум, Заздрість, Тиранство, Ворожнеча, Гнів, Фортуна. У дусі христи­янської моралі у драмах і комедіях викривалися хабарництво, розбещеність, не­вігластво, жорстокість, проти яких спрямовувалося сатиричне вістря авторів.