- •Розділ 1. Елементи лінійної алгебри
- •§1 Поняття матриць. Види матриць.
- •§2 Дії над матрицями
- •1. Множення матриці на число
- •П риклад: 2 1 3 2 6
- •2. Алгебраїчна сума матриць
- •3. Множення матриці на матрицю
- •А лгоритм множення матриць
- •П риклад 2: 1 3 1
- •4.Транспонування матриць
- •5. Властивості дій над матрицями
- •§3. Визначники матриць другого порядку
- •П риклад: 3 6 3 6
- •§4. Визначники матриць третього порядку
- •Правила обчислення визначників третього порядку:
- •§5. Визначники матриць n-гo порядку (n 4)
- •§6. Обернена матриця
- •А лгоритм знаходження оберненої матриці.
- •§7. Невироджені системи лінійних рівнянь
- •Методи розв'язку невироджених систем рівняння
- •§8. Довільні системи лінійних рівнянь
- •1. Поняття рангу матриці. Розгаянемо прямокутну матрицю
- •§ 9. Однорідні системи лінійних рівнянь
- •§1. Поняття вектора. Види векторів.
- •§2. Лінійні операції над векторами.
- •1.Додавання векторів.
- •2.Віднімання векторів.
- •3.Множення вектора на число.
- •§3 Орт вектора. Умова колініарності.
- •§4. Лінійна залежність, та незалежність векторів.
- •§5. Базис і координати вектора.
- •Властивості координат вектора.
- •§6. Проекція вектора на вісь.
- •§7. Декартові координати вектору та точки.
- •§8 Ділення відрізка в даному відношення.
- •Ров'язання:
- •§9 Скалярний добуток векторів.
- •Властивості скалярного добутку.
- •§10 Векторний добуток векторів.
- •Властивості векторного добутку.
- •§11 Змішаний добуток трьох векторів.
- •Теорема 1 . Якщо , то
- •§1 Пряма на площині
- •Р l y івняння з кутовим коефіцієнтом
- •2.Загальне рівняння прямої на площині
- •3.Відстань від точки до прямої
- •§2 Площина в просторі
- •Загальне рівняння площини
- •3.Кутові співвідношення
- •§3 Пряма в просторі
- •Загальні рівняння прямої в просторі
- •2.Векторне рівняння прямої та параметричне рівняння прямої
- •4.Кутові співвідношення
- •§5. Криві другого порядку
- •1. Коло
- •Характеристична властивість еліпса
- •3. Гіпербола
- •4. Парабола
- •§6 Полярна система координат
- •§7 Параметричне рівняння лінії
- •§8 Поверхні другого порядку
- •1.Функція
- •2.Числові послідовності
- •Теорема ( Ознака збіжності послідовності ). Якщо посл-ть монотонно зростає ( спадає ) і обмежена зверху ( знизу ), то має границю
- •Невизначені вирази
- •4. Границя функції
- •Властивості границь функції
- •6 . Неперервна функція
- •Класифікація точок розриву функції
- •О зн.5 Точка розриву функції наз. Точкою розриву 1 роду, якщо ф-я має скінченні границі зліва та справа.
- •7. Чудові границі
- •§ 8. Похідна функція
- •§ 9. Правила діференціювання функцій
- •§ 10. Рівняння дотичної та нормалі до кривої
- •§ 11. Похідні вищих порядків
- •§ 12. Поняття диференціалу
- •§ 13. Деякі теореми про диференційовані ф – ції.
- •Глава 1 Функції багатьох змінних
- •§1 Границя та неперервність ф.Б.З.
- •§2 Диференціювання функцій багатьох змінних
- •§3 Геометричний зміст частинної похідної
- •§4 Диференційованість і повний диференціал
- •§5. Екстремуми функції двох змінних
- •Екстремум за умовою
- •Пошук найбільшого та найменшого значення функції в замкненій області. Алгоритм пошуку.
- •§6 Дотична площина та нормаль до поверхні.
- •§1 Первісна та невизначений інтеграл
- •§2 Властивості невизначеного інтеграла
- •§3 Таблиця невизначених інтегралів
- •§4 Методи інтегрування
- •§ 5 Інтегрування деяких ірраціональних функцій
- •§ 6 Інтегрування тригонометричних функцій
- •§ 7 Інтегрування функцій, раціонально залежних від тригонометричних
- •2 Семестр
- •Визначений інтеграл
- •§ 1. Поняття визначеного інтегралу.
- •§2.Теореми про визначений інтеграл
- •§ 3.Методи обчислення визначеного інтеграл
- •§5.Геометричні застосування визначеного інтегралу
- •Приклад
- •Приклад
- •§4. Наближені обчислювання визначених інтегралів
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Зауваження
- •Т Приклад оді
- •3. Обчислення об’єму тіла за площею паралельних перерізів
- •Невласні інтеграли.
- •П риклади
§ 9. Однорідні системи лінійних рівнянь
Розглянемо систему рівнянь:
а
11х1+а12х2+...+а1nхn
= 0
а21х1+а22х2+...+а2nхn = 0 (1)
.........................................
аm1х1+am2х2+...+аmnхn = 0
Чи має вона розв’язки? Коли?
Цю систему назвемо однорідною. Вона завжди сумісна, так як г(А) = г(А'), і вона має тривіальний розв'язок х1 = х2 = ... = хn = 0.
Теорема 1. Для того, щоб система (1) мала не нульовий розв'язок необхідно і достатньо щоб ранг г її матриці був менший за "n".
Доведення: Дійсно, якщо г = n, то система має один розв'язок, тривіальний, якщо г<п. то (1) являється невизначеною системою, тобто має безліч розв'язків, в тому числі і безліч не нульових розв'язків.
Теорема 2. Для того, щоб однорідна система "n" лінійних рівнянь з "n" невідомими мала не нульовий розв'язок необхідно і достатньо, щоб її визначник D = 0.
Доведення: Умова D = 0 являється необхідною, так як, якщо D = 0, то система має єдиний нульовий розв'язок. Ця умова являється і достатньою, якщо D = 0, то ранг г<n і система має нескінченну множину не нульових розв'язків.
Приклад:
2х1
+ х2
+ х3
=
0
r
(A)=3
Т
=
3
5х1 - 2х2 +2х3 = 0 х1=0=х2=х3
х1 + 2х2 + х3 = 0 D=-270.
3х1
+4х2
+2х3
=
0 r
(A)=2
1 -1 4
2: х1 - х2 + 4х3 = 0 n = 3 0 7 -10
5х1+2х2+10х3 = 0 г < n 0 0 0
3х1 +4х2 = -2х3 х1 - х2 +4х3 = 0 х1 -х2 = -4х3 або 7х2 -10х3= 0
х2=10/7х3
х1 =10/7х3 -4х3.
Розділ 2 Вектори.
§1. Поняття вектора. Види векторів.
Означення 1. Група величин, частинні значення яких визначаються одним дійсним числом називаються скалярними (довжина, маса).
Означення 2. Величини, що характеризуються крім числового значення ще і напрямком, складають векторні величини (сила, швидкість ). Означення 3. Вектором називається напрямлений відрізок.
Довжину відрізка
АВ називають довжиною, або модулем
вектор
.
Якщо початок та кінець вектора співпадають, то такий вектор називається нуль-вектором, його довжина дорівнює нулю, а напрям вважається довільним.
Означення
4.
Вектори називаються колінеарними, якщо
вони розташовані на одній або на
паралельних прямих
||
||
Означення
5.
Колінеарні вектори, які мають один і
той же напрямок називаються спів
напрямленими (
||
)
у зворотному випадку протилежно
напрямленим (
||
).
Означення 6.
Вектори
i
називаються
рівними (
=
),
якщо один із них можна отримати із
іншого паралельним перенесенням,
тобто
||
.
Означення 7. Вектори називаються компланарними, якщо вони розташовані в одній площині, або в паралельних площинах.
