1.експансіоністська пол. Японії - агресія в Китаї - збройний конф. з СРСР 2.Інтервенція в Іспанію 3.аншлюс Австрії 4.Мюнхенська угода(29-30.09.1938) і доля чехослов. земель 5.спроба створити с-му колек. без. Анг.,Фран,СРСР 6.Пакт Молотова-Ріббентропа і таємний протокол для нього

Японія

Наслідки Першої світової війни були вигідні для Японії: за 1914--1919рр. обсяг національного продукту зріс у 5 разів -- з 13 до 65 млрд єн; зовнішня торгівля завойовувала усе нові ринки в Азії. Не втручаючись у війну, Японія нарощувала військову могутність, насамперед флот. Мілітаризація країни призвела до погіршення життя народу. 1918 р. в Японії відбулися стихійні повстання проти спекулятивного зростання цін на рис -- так звані "рисові бунти", що охопили майже всю країну. В подальшому в Японії відбувалися численні страйки, в яких брали участь сотні тисяч робітників. У 1920--1921 рр. Японію охопила економічна криза, яка ускладнювалася цілковитою залежністю країни від зовнішніх ринків. Погіршення становища японських трудящих сприяло піднесенню загальнодемократичного руху, активізації політичних сил лівої орієнтації. 1920 р. була створена Соціалістична ліга, що об'єднувала анархістів, комуністів, соціалістів. 1922 р. виникла Комуністична партія Японії (КПЯ).

Згідно з Версальським договором до Японії відійшли колишні німецькі володіння в Китаї і на Тихому океані. Однак Вашингтонська конференція змусила Японію відмовитися від претензій на Китай і вивести її війська з китайської території. 1918 р. Японія, висадивши свої війська у Владивостоці, взяла участь в інтервенції проти Радянської Росії. Вона окупувала Приморський край і надала допомогу Колчаку і уряду отамана Семенова. Після низки невдач Японія змушена була в 1922 р. вивести свої війська з Приморського краю.

У 20-ті рр. в політичному житті Японії переважають мілітаризм і експансіоністські настрої. За підтримки войовничих кіл у 1927 р. до влади прийшов кабінет генерала Танаки. У меморандумі імператору прем'єр-міністр Танака сформулював програму територіальних загарбань на Далекому Сході і підриву могутності США в Тихому океані. 1931 р., Японія розпочала окупацію китайської провінції Маньчжурії. За кілька тижнів японці захопили увесь Північно-Східний Китай. Оголосивши про створення на території Маньчжурії маріонеткової держави Маньчжоу-го, Японія фактично перетворила цей економічно розвинутий район у свою колонію.

Японські мілітаристи, зокрема так звані "молоді офіцери", двічі -- у 1932 і 1936 роках -- робили спробу здійснити державний переворот і захопити владу. Щоб розв'язати собі руки, в 1932 р. Японія вийшла із Ліги Націй, а в 1934 р. відмовилася від Вашингтонської угоди про обмеження морських озброєнь. Японська вояччина вимагала розпочати війну проти Китаю і СРСР. 1936 р. уряд Японії уклав з гітлерівською Німеччиною "Антикомінтернівський пакт".

1937 р., скориставшись інцидентом між японськими і китайськими солдатами поблизу Пекіна, Японія розпочала широкомасштабну війну проти Китаю, яка тривала понад 8 років. На початку 1938 р. Японія заявила протест проти радянських поставок зброї та військової техніки Китаю. Між Японією і СРСР виникали численні інциденти. Найсерйозніший із них -- збройний конфлікт біля озера Хасан у 1938 р. Весною 1939 р. стався новий збройний конфлікт на кордоні Монголії та Маньчжурії в районі річки Халхин-Гол. Воєнні дії тривали до Другої світової війни. У вересні 1939 р. Японія і СРСР уклали перемир'я.

-------------------------

Поширення японської агресії в Китаї та розпад Вашингтонської системи

7 липня 1937 р. японські агресори, спровокувавши інцидент в 10 км від Пекіна, без оголошення війни вдерлися в Північний Китай і за короткий час захопили Пекін, Тянь-цзінь, Калган та ряд інших міст. Вони збиралися створити на окупованих територіях п'яти північних китайських провінцій маріонеткові режими (щось на зразок Маньчжоу-Го, утвореного японцями в окупованій Маньчжурії 1 березня 1932 р. на чолі з маріонетковим імператором Пу І). Через місяць японські війська висадилися біля Шанхая, захопили його й попрямували на захід, здобули Нанкін (тодішню столицю Китаю) та Ханькоу, захопили велику територію. Починаючи з 1939 р. й до 1944 р. Японія дещо припинила наступальні операції й організувала блокаду морського узбережжя Китаю, намагаючись перекрити шляхи постачання йому зброї. Становище Китаю в цих умовах значною мірою залежало від позицій великих держав. Яка ж була реакція великих держав на події в Китаї?

США, додержуючись «доктрини Стімсона» (від 7 січ¬ня 1932 р.), «не визнавали» захватів Японії в Китаї. 16 липня 1937 р. державний секретар К. Хелл направив звер-нення до 62 країн — учасниць пакту Бріана—Келлога, де вкрай обережно осуджував політику Японії, навіть не називав її агресором і не пропонував нічого конкретного для припинення цієї війни. Американські поставки (в тому числі стратегічних матеріалів) в Японію в 1937 р. збільшилися майже в 3 рази порівняно з 1936 р. й продовжували зростати. Поставки ж у Китай через японську морську блокаду зменшилися. Ліга Націй зайняла нерішучу позицію. У Брюссель¬ській конференції учасників Вашингтонського «Договору 9-ти» в листопаді 1937 р. Японія відмовилася брати участь. Зате взяли участь СРСР і всього 19 держав. У прийнятій 24 листопада резолюції, за яку не голосувала Італія, Японія не називалася агресором. Тільки СРСР по¬рушив питання про санкції проти неї. Як і раніше, Ліга Націй пропонувала Японії й Китаю «припинити ворожі дії й продовжити переговори». Західні держави не бажали втручатися в японсько-китайську війну, фактично потурали Японії. СРСР, осудивши агресію Японії, вдався до конкретних заходів. 21 серпня 1937 р. він підписав з Китаєм договір про ненапад на 5 років і значно збільшив йому воєнні поставки, а також надав позики (в 1938 р. — на 100 млн дол., а в 1939 р. — на 150 млн). У червні 1939 р. в Москві між обома державами був підписаний торговельний договір, який пе¬редбачав посилення радянської допомоги Китаю. Радян¬ський Союз направляв у Китай літаки, танки, гармати, боєприпаси, бензин і т. п.

Вступ ................................................. .................. 3 1. Підготовка Японії до агресії ....................................... 5 2. Агресія Японії і Ліга Націй ...................................... 8 3. Відносини Японії з СРСР ............................................ Висновок ................................................. .......................... Вступ Ще з початку двадцятого століття Маньчжурія являла собою одну з пріоритетних сфер інтересів японського імперіалізму. Після російсько-японської війни 1904-1905 рр.. Тут почалася активна економічна експансія японського капіталу, що здійснюється, в основному, шляхом концесій, прямих капіталовкладень і митних бар'єрів. Таким чином вже в 1918 році японські компанії мали на ЮМЖД та в зоні відчуження 647 дочірніх підприємств, контор, філій та відділень банків, загальна сума капіталів яких за приблизними оцінками становила понад 2,1 млн. ієн. Дві третини з них функціонували повністю на японському капіталі, частка ж в решті, за рідкісним винятком, становила понад 50%. Загальний обсяг капіталовкладень, за деякими даними, становив близько 30 млн. ієн, що дорівнювало 70% всіх японських капіталовкладень в Китаї. Потрібно відзначити меншу активність японського капіталу в Північній Маньчжурії, де в цей же період перебувало всього 62 японських кампанії. Це пояснюється в першу чергу нестабільною військово-політичною обстановкою в даному районі, яка не гарантувала збереження капіталу. Вже під час інтервенції на Далекому Сході 1918-1920 рр.. японське командування активно використовувало людські та матеріальні ресурси Південної Маньчжурії. Ресурси надавалися концерном ЮМЖД, розташовувався тут підприємствами обробної промисловості, запасами продовольства і робочою силою. Це створювало Японії великі переваги перед США і сприяло в проведенні інтервенції. Поступово залежність Маньчжурії від японського капіталу зростала, і, разом з тим, росла потреба японської промисловості в маньчжурської ринку збуту і в маньчжурських сировинних ресурсах. У вищій мірі ця потреба проявила себе під час світової економічної кризи. Для Японії, 30% промислової продукції якої експортувалося, став життєво необхідний захоплення нових ринків збуту. Надати їх Японії могла тільки Маньчжурія, і в 20-30-і роки Маньчжурія стала основним напрямом японської зовнішньої політики.

Глава 1 До 1924-1925 рр.. Японія безперешкодно розширювала свої концесійні права в Маньчжурії. Але з 1925 р. китайський уряд за підтримки США почало вживати спроби протидії Японії. Японська пропаганда знову, як і перед російсько-японської війни закликала на допомогу істориків. Але якщо тоді вони доводили, що Маньчжурія є невід'ємною частиною Китаю, то тепер вони стверджували протилежне: Маньчжурія - ні історично, ні етнографічно не має нічого спільного з Китайською імперією, і тільки Японія має право володіти цією землею. Саме в дусі таких тверджень був написаний відомий меморандум Танака, міністра закордонних справ Японії 1927-1929 рр.. і лідера партії Сейюкай. Цей меморандум був схвалений кабінетом міністрів і представлений імператору влітку 1927 Він представляв собою програму не тільки регіональної, а й світової експансії Японії. Це було документальне оформлення Паназіатськіх ідеології японського імперіалізму. У своєму меморандумі Танака доводив неприпустимість для Японії національного об'єднання і незалежності Китаю. "Ми повинні боїться того дня, коли Китай об'єднається і його промисловість почне процвітати". Звідси витікала "програма дій" японського імперіалізму по розділу Китаю і перетворенню Маньчжурії в японську колонію і японський форпост на материку. "Для того щоб завоювати справжні права в Маньчжурії та Монголії, - йшлося в меморандум, - ми повинні використовувати цю область як базу і проникнути в решті Китай під приводом розвитку нашої торгівлі. Збройні забезпечення вже правами, ми захопимо в свої руки ресурси всієї країни . Маючи у своїх руках всі ресурси Китаю, ми перейдемо до завоювання Індії, архіпелагу, Малої Азії, Центральної Азії і навіть Європи ". Причому ці плани оформлялися як заклики до звільнення азіатського континенту від європейського впливу, від "нижчої європейської раса". "Азія для азіатів" і "Японія на чолі Азії" - такими були основні ідеї цього меморандуму і багатьох інших "наукових" і "літературних праць". В умовах економічної кризи, яка в Японії протікав особливо важко, ці ідеї ставали все більш привабливими і привабливими для вищих верств японського суспільства. В умовах світової економічної кризи провести захоплення Маньчжурії не становив для Японії великих, так як великі держави були більше зайняті своїми внутрішніми проблемами. Тим більше світове співтовариство було охоплено у той час прагненням до роззброєння. Політики вважали за краще збиратися на різні миротворчі конференції, які, однак, частіше носили показовий, а не практичний характер. Все ж таки, з метою виправдання майбутнього захоплення японська пропаганда доклала всіх зусиль, щоб довести світові, що Японія повинна зайняти Маньчжурію, як плацдарм для оборони цивілізації від більшовизму. У той же час Японія посилено готуватися до того, щоб блискавично захопити Манчжурію, поставити світову спільноту перед фактом, що відбувся. Розділ 2 У ніч з 18 на 19 вересня 1931 р. японські війська зайняли Мукден і ряд інших міст Південної Маньчжурії. Приводом послужив інсценованих самими ж японцями диверсійний акт - вибух рейок на ЮМЖД. Китайські війська практично не чинили опору, і протягом 12 годин вся Південна Маньчжурія була захоплена, після чого японські війська приступили до розширення окупації в бік Північної Маньчжурії. У той самий день, коли почалася японська агресія в Маньчжурії, в Раді Ліги націй приступав до виконання своїх обов'язків як члена Ради представник Китаю доктор Альфред Ши. Він відразу ж офіційно звернувся до Ліги націй, вимагаючи негайного втручання для припинення агресії проти Китайської республіки. Але Рада Ліги націй на прохання Японії відклав обговорення питання. І тільки 30 вересня Рада Ліги за наполяганням китайського делегата все ж розглянув питання щодо японської агресії. Однак окрім звернення до обох сторін, в якому Рада просив обидві сторони прискорити нормалізацію своїх відносин, він не зробив жодних практичних кроків для вирішення конфлікту і стримування агресора. Розрахунок японського імперіалізму виправдався і Великі держави не зробили ніяких активних дій на знак протесту. Рада відклала подальший розгляд питання на 14 жовтня 1931 Тим часом до Маньчжурії продовжували прибувати транспорти з японськими військами. Одночасно японський представник у Лізі націй не переставав запевняти, що Японія не бажає ніяких територіальних придбаними і евакуація військ вже почалася. 24 жовтня Рада Ліги прийняв резолюцію, в якій запропонував Японії в тритижневий термін вивести свої війська з Маньчжурії. Але по Статуту Ліги націй цей документ не мав ніякої юридичної сили, оскільки він був прийнятий не одноголосно - Японія проголосувала проти. Двома днями пізніше, 26 жовтня, японський уряд опублікував декларацію, яка містила в собі основні принципи японської політики в Маньчжурії. Декларація проголошувала "взаємну відмову від агресивної політики"; "знищення будь-якого організованого руху, що порушує свооду торгівлі та збудливого міжнаціональну ненависть"; "забезпечення охорони у всій Маньчжурії прав японських громадян" та "повага договірних прав Японії". Китайський уряд заявило, що готове в усьому піти назустріч Японії, якщо та відкличе свої війська. Але було очевидно, що подібні декларації публікувалися лише з метою запобігання можливих протестів західних країн. Тим часом військова окупація Маньчжурії тривала. Дії Японії знаходили підтримку англійського національного уряду, який прийшов до влади в серпні 1931 р. в умовах серйозної внутрішньополітичної кризи. Воно трималося в питанні про японської агресії не тільки пасивно, але і явно доброзичливо. Незадовго до початку захоплення Манчжурії Японія зав'язала з Англією переговори про фактичне розділі Китаю на сфери впливу. Посилення Японії в Китаї означало б послаблення в цьому регіоні США, що було на руку Англії. Впевнено на лондонських переговорах у повному нейтралітет Англії, Японія сміливо почала здійснювати свої плани. Іншою була позиція США, інтереси яких були безпосередньо порушені японської агресією. 5 листопада 1931 американський уряд відправило Японії різку ноту, в якій висловлювався протест проти будь-яких переговорів між Японією і Китаєм до припинення військової окупації. Одночасно американська дипломатія домагалася в Лондоні та Парижі загального дипломатичного виступу проти Японії, однак всі її зусилля виявилися марними. На черговій сесії Ліги націй, що відкрилася в Парижі, 16 листопада, Англія висунула пропозиції щодо врегулювання конфлікту. Ці пропозиції зводилися до того, щоб Китай, не претендуючи ні на які попередні гарантії, вступив в безпосередні переговори з Японією і зобов'язався поважати договірні права Японії в Маньчжурії. Японія ж виведе свої війська тоді, коли визнає себе цілком задоволеною. Тут видно вже пряма підтримка Японії Англією, однак проти цих пропозицій знову виступили США. Для ознайомлення з становищем на місці, Рада Ліги націй, за пропозицією Японії, вирішив створити комісію, що увійшла в історію як комісія Літтона,. Розслідування цієї комісії не принесло жодних практичних результатів, що ще раз підтвердило недієздатність Ліги націй, як миротворчої організації. Тим часом, японські війська, продовжуючи займати Північну Манчжурію, почали зосереджуватися на кордоні СРСР. Японському командуванню потрапила до рук інформація про те, що Радянський Союз допомагає Китаю зброєю, військовою технікою та інструкторами. 28 жовтня 1931 японський уряд звернулося до радянського уряду з нотою протесту проти цієї допомоги, сприймаючи її як втручання СРСР у конфлікт на боці Китаю. Передаючи цю ноту, японський посол у Москві запевнив, що діями японських військ в Маньчжурії не буде нанесено нікого шкоди інтересам СРСР. Народний комісар закордонних справ Литвинов відкинув цей протест і заявив про те, що Радянський Союз суворо дотримується політики невтручання, хоча справжня позиція СРСР була як завжди гранично ясна. Допомога СРСР Китаю тривала і, у відповідь, в середині листопада японські війська перерізали КВЖД. Коли японський посол був запрошений до Наркомінсправ для роз'яснень, він заявив, що японський уряд "вживає всіх можливих заходів для того, щоб уникнути нанесення шкоди інтересам КВЖД". У той же час він ясно дав зрозуміти, що японський уряд чекає від Радянського Союзу офіційної заяви про його нейтралітет, нагадавши про нейтралітет Японії під час російсько-китайського конфлікту 1929 р. У відповідь заяві Наркомінсправ висловлювалася стурбованість значним розширенням району військових операцій і знову заявлялося політикою невтручання. Японська сторона незабаром передала запевнення в тому, що японські війська після наведення порядку в районі підуть на південь. У той же час японський уряд почав ще більш активну антирадянську пропаганду, заохочуючи мобілізацію в Маньчжурії нових антирадянських збройних загонів. 13 грудня в Японії утворився новий кабінет військової партії Сейюкай, який був налаштований ще більш радикально. 3 січня 1932 японські війська зайняли Цзіньчжоу, завершивши тим самим окупацію Маньчжурії. Зовнішньополітичне положення СРСР на Сході

Бої в ріки Халхін-Гол

На Далекому Сході усе більш агресивною ставала політика Японії. Хоча погроза війни, що насувається, для СРСР виходила з заходу, бойові дії передодня нової світової війни вперше розгорнулися на його східних межах.

З 1931 р. Радянський Союз ринувся укласти договір про ненапад із Японією. Протягом майже десятьох років японський уряд відмовлявся від такого договору, проводячи активну антирадянську політику.

Ще в липні 1938 р. Японія спробувала захопити ряд важливих стратегічних пунктів СРСР на Далекому Сході. Радянські Війська на початку серпня 1938 р. розгромили японські частини, що вторлись, і викинули їх із радянської території, і 11 серпня 1938 р. Японія була змушена укласти угоду з Радянським Союзом про ліквідацію конфлікту. Проте Японія на цьому не заспокоїлася. Вона вирішила завдати удару проти Монгольської Народної Республіки, із котрої Радянський Союз мав угоду про взаємодопомогу.

Ця політика поряд з існуванням військової спілки між Японією і Німеччиною створювала для СРСР пряму погрозу війни на два фронти. У 1938-1939 р. японські імперіалісти, сп'янілі антирадянськими прагненнями, навіть брали на себе ініціативу в розв'язанні війни проти СРСР. Але значний урок, преподанний їм Червоною Армією в Хасану і на Халхін-Голе, декілька протверезив загарбників.

Навесні 1939 р. Японія почала військові дії в районі ріки Халхін-Гол. З радянських і монгольських військ, зосереджених у Халхін-Гола, була створена перша армійська група під командуванням Г. К. Жукова. Радянські і монгольські війська 20 серпня 1939 р. перейшли в наступ і через три дні оточили основні сили японської армії. Озлоблені бої продовжувалися 129 днів. 16 вересня на прохання Японії бойові дії були припинені.

Події в ріки Халхін-Гол мали важливе військово-політичне значення. Вони запобігли спроби створення осередку війни на далекосхідних межах СРСР. Проте небезпека війни в цьому районі зберігалася.