Рефлекс. Рефлекторна дуга. Види рефлексів.

 

Основною формою нервової діяльності є рефлекс.

Рефлекс – це причинно-зумовлена реакція організму на зміни зовнішнього або внутрішнього середовища, яка здійснюється при обов’язковій участі ЦНС у відповідь на подразнення рецепторів.

За рахунок рефлексів відбувається виникнення, зміна або припинення якогось виду діяльності організму.

Нервовий шлях, по якому розповсюджується збудження при здійсненні рефлексів, називається рефлекторною дугою.

 

Рефлекторна дуга складається з 5 компонентів:

 

1. 1)     рецептор

2. 2)     аферентний нервовий шлях

3. 3)     рефлекторний центр

4. 4)     еферентний нервовий шлях

5. 5)     ефектор

 

Рецептор – це чутливе нервове закінчення, яке сприймає подразнення. В рецепторах енергія подразника перетворюється в енергію нервового імпульсу.

Розрізняють:

1. 1)                 екстерорецептори – збуджуються під впливом подразників із зовнішнього середовища (рецептори шкіри, ока, внутрішнього вуха, слизової оболонки носа, ротової порожнини );

2. 2)                 інтерорецептори – сприймають подразнення із внутрішнього середовища (рецептори внутрішніх органів, судин);

3. 3)                 пропріорецептори – реагують на зміну положення окремих частин тіла в просторі ( рецептори м’язів, сухожиль, зв’язок, суглобових сумок ).

 

Аферентний нервовий шлях - представлений відростками рецепторних нейронів, які несуть збудження в ЦНС.

 

Рефлекторний центр – складається з групи нейронів, які розміщені на різних рівнях ЦНС і передають нервові імпульси з аферентного на еферентний нервовий шлях.

 

Еферентний нервовий шлях – проводить нервові імпульси від ЦНС до ефектора.

 

Ефектор – виконавчий орган, діяльність якого змінюється під впливом нервових імпульсів, що поступають до нього по утвореннях рефлекторної дуги. Ефекторами можуть бути м’язи або залози.

 

Рефлекторні дуги можуть бути простими і складними. Проста рефлекторна дуга складається з 2 нейронів – сприймаючого і ефекторного, між якими є 1 синапс.

Прикладом простої рефлекторної дуги є рефлекторні дуги сухожильних рефлексів, наприклад, рефлекторна дуга колінного рефлексу.

Рефлекторні дуги більшості рефлексів включають не 1 – 2, а більшу кількість нейронів: рецепторний, один або кілька вставних і ефекторний. Такі рефлекторні дуги називаються складними, багатонейронними.

Зараз установлено, що під час відповідної реакції ефектора збуджуються багаточисельні нервові закінення, які є в робочому органі. Нервові імпульси тепер уже від ефекторів знову поступають в ЦНС та інформують її про правильність відповіді робочого органа. Таким чином, рефлекторні дуги не є розімкнутими, а кільцевими утвореннями.

Рефлекси класифікують по ряду ознак:

1. 1)                 за біологічним значенням: харчові, оборонні, статеві;

2. 2)                 в залежності від виду подразнюваних рецепторів: екстероцептивні, інтероцептивні, пропріоцептивні;

3. 3)                 за характером відповідної реакції: рухові або моторні (виконавчий орган – м’яз ), секреторні (ефектор – залоза ), судинно-рухові (звуження чи розширення кровоносних судин ).

Всі рефлекси цілісного організму можуть бути розділеними на 2 великі групи: безумовні і умовні.

Безумовні рефлекси – це вроджені рефлекторні реакції, які передаються по спадковості і проявляються при наявності подразника без особливих спеціальних умов ( дихання, ковтання, слиновиділення ).

Умовні рефлекси – це тимчасові нервові зв’язки організму з яким-небудь подразником зовнішнього або внутрішнього середовища. Умовні рефлекси набуваються протягом індивідуального життя організму.