6. Опора – досягається прикріпленням м’яких тканин і органів до різних частин скелету.

7. рух – можливий завдяки будови кісток у вигляді довгих і коротких ричагів, які рухомо з’єднані, приводяться в рух м’язами, регулюються нервовою системою

8. захист – здійснюється шляхом утворення з окремих кісток кісткового каналу – хребетного, який захищає спинний мозок; кісткової коробки – черепа, що захищає головний мозок; кісткової клітки – грудної, що захищає життєво важливі органи грудної порожнини (серце, легені); кісткового вмістилища – тазу, який захищає важливі для продовження виду органи розмноження.

9. біологічна функція – пов’язана з участю кісткової системи в обміні речовин, особливо в мінеральному обміні (скелет – депо мінеральних солей: фосфору, кальцію, заліза та ін.). Це важливо враховувати для розуміння захворювань обміну (рахіт та ін) і для діагностики за допомогою променевої енергії (рентгенівське проміння, радіоактивні ізотопи).

10. кровотворна функція – утворення клітин крові в червоному кістковому мозку.

Скелет людини

В скелеті розрізняють наступні частини:

1. скелет тулуба ( хребці, ребра, грудина );

2. скелет голови ( кістки черепа і обличчя );

3. кістки поясів кінцівок – верхньої (лопатка, ключиця), нижньої ( тазова );

4. кістки вільних кінцівок – верхньої (лопатка ,кістки передпліччя і кисті ) і нижньої (стегно, кістки гомілки і ступні ).

Скелет тулуба людини у зв’язку з вертикальним положенням тіла в процесі еволюції зазнав змін, в результаті чого він відрізняється від скелету інших ссавців, що ходять на чотирьох ногах. У останніх, хребет, крім шийного відділу, має форму дуги, яка опирається на всі чотири кінцівки. У людини хребет являє собою вигнутий вертикальний стовп, який несе вверху голову і спирається внизу на нижні кінцівки.

Таким чином, скелет тулуба у людини має наступні характерні ознаки, які обумовлені вертикальним положенням і розвиток верхньої кінцівки як органу праці:

1. вертикально розташований хребтовий стовп з вигинами, особливо в крижовій ділянці;

2. поступове збільшення тіл хребців у напрямку зверху вниз;

3. широка і плоска грудна клітка з переважаючим поперечним розміром і найменшим передньо – заднім.

Скелет тулуба

Складається з хребтового стовпа і грудної кістки.

Функція хребтового стовпа: виконує роль осьового скелету, який є опорою тіла; захистом розташованого в каналі спинного мозку і приймає участь в рухах тулуба і черепа. Положення і форма хребетного стовпа визначають прямоходінням людини.

Хребетний стовп (columna vertebralis) – основа всього тіла і утворюється з 33-34 хребців, з’єднаних між собою рухомим і нерухомим зчленуваннями. Останні 9-10 хребців зростаються у крижову та куприкову кістку.

Хребет поділяють на п’ять відділів:

1. шийний – складається з 7 хребців;

2. грудний – складається з 12 хребців;

3. поперековий – складається з 5 хребців;

4. крижовий – складається з 5 хребців;

5. куприковий – складається з 4-5 хребців.

Загальні ознаки хребців.

Справжній, нормально розташований хребець (vertebra) складається з тіла, дуги і 7 відростків.

1. Тіло хребця (corpus vertebre) – знаходиться попереду від інших його частин і має форму низенької колони, передня та бічні поверхні якої опуклі, задня дещо плоска, а нижня і верхні нерівні і дещо вгнуті.

2. Дуга хребця – тонка і висока, приєднується ззаду до тіла хребця, яка разом із тілом утворює хребцевий отвір. Отвори всіх хребців формують хребетний канал (canalis vertebralis), де міститься спинний мозок – його оболонки, судини та нерви.

3. Відростки – відходять від дуги хребців, поділяються на суглобові та м’язові. Дві пари суглобових відростків починаються від нижнього та верхнього країв пластинки дуги хребців і зчленовують з однойменними відростками хребців, розташованих вище і нижче.

Між тілом хребця, його дугою та суглобовими відростками розміщені верхня і нижня хребцеві вирізки. Нижня хребцева вирізка разом з верхньою хребцевою вирізкою нижнього хребця обмежують міжхребцевий отвір, крізь який проходять судини і нерви.

Від дуги хребця відходять ще парні поперечні відростки, а також непарний, направлений назад, остистий відросток. Кожний хребець з’єднується з верхнім і нижнім сусідніми хребцями за допомогою верхніх і двох нижніх суглобних відростків.

Шийний відділ хребта (7 хребців). Кожен з хребців (крім першого) має низьке, невеликих розмірів тіло, відносно великий трикутний хребцевий отвір і відростки, з яких найхарактернішими є поперечні. Поперечні відростки складається з попередньої та задньої частин, між якими є отвір поперечного відростка, де проходять хребцева артерія та вена. Кожна з частин закінчується відповідно переднім і заднім горбками.

Остисті відростки, які в різних відділах хребта хребта мають свої особливості, шийних хребців короткі і розщеплені на кінцях. Винятком є сьомий хребець, в якому цей відросток відносно довгий, не розщеплений, потовщений і нахилений вниз. У зв’язку з тим, що остистий відросток цього хребця легко промацати крізь шкіру, хребець назвали виступним.

Два верхніх шийних хребці пристосувались в процесі еволюційного розвитку до зчленування з черепом і тому мають відмінності в будові.

1 шийний хребець або атлант (atlas) сполучається з черепом і має форму кільця, оскільки в нього не має тіла і остистого відростка. Хребець складається з передньої та задньої дуг, між якими знаходиться бічні маси.

П ередня дуга замінює тіло хребця і має на передній поверхні передній горбок, а на задній поверхні – ямку зуба для зчленування із зубом 2 – го шийного хребця. На задній дузі знаходиться задній горбок, який є залишком остистого відростка.

Від бічних мас, на яких виділяють верхню і нижню суглобові ямки, що замінюють суглобові відростки, відходять короткі та товсті поперечні відростки.

2 шийний хребець або осьовий (axis) – дістав назву відповідно до функції, яку виконує, оскільки навколо нього, як навколо осі, обертається і хребець разом з черепом.

М ає тіло, над яким між двома верхніми суглобами поверхнями угору відходять невеликий товстий відросток – зуб. Зуб з’єднується з передньою дугою атланта. Нижні суглобові такі, як і в інших хребців, а відросток короткий і товстий.

VІ шийний хребець має передній горбок поперечного відростка, який розвинений трохи більше, ніж в інших шийних хребців, і попереду від нього проходить загальна сонна артерія (внаслідок цього він дістав назву сонного). При уражені сонної артерії або її гілок необхідно швидко притиснути судину до горбка і тим самим припинити кровотечу.

Грудний відділ хребта (12 хребців)

На високих, майже трикутних тілах хребців знаходяться реберні ямки, з якими сполучаються суглобові поверхні головок ребер.

Остисті відростки значно довші ніж у шийних хребців і мають тригранну форму; у верхніх грудних хребців розташовані більш горизонтально, у середніх – ідуть майже вертикально вниз, а в нижніх – знов набувають горизонтального напряму.

Х ребцеві отвори грудних хребців округлої форми і менших розмірів, ніж у шийному та поперековому відділах.

Поперековий відділ хребта (5 хребців)

Хребці своїми розмірами (тіло велике, овальної форми), масою, відсутністю суглобових ямок і поперечних отворів вони відрізняються від шийних хребців.

О стисті відростки: відростки цих хребців великі, довгі, мають вигляд широкої пластинки, потовщені на кінцях і лежать майже горизонтально.

Крижовий відділ хребта (5 хребців)

П¢ять крижових його хребців у 17-22 роки зростаються в одну кістку. За формою крижова кістка нагадує трикутник, основа якого обернена догори, а верхівка – вниз і трохи вигнута вперед.

Основа крижової кістки нагадує тіло хребця і зчленовується з останнім поперековим хребцем під кутом, утворюючи мис. Дозаду від неї розміщуються верхній отвір крижового каналу, який проходить крізь усю крижову кістку і є продовженням хребтового каналу. Вгору від задньої частини основи відходять два невеликих плоских верхніх суглобових відростки, які разом з нижніми суглобовими відростками останнього поперекового хребця утворюють попереково-крижове зчленування.

Верхівка крижової кістки закінчується крижовими ріжками, між якими знаходиться крижовий розтвір.

На крижовій кістці виділяють тазову і спинну поверхні та бічні частини. Тазова поверхня значно вгнута, входить до складу задньої стінки малого тазу. Біля її краю розміщені чотири або п¢ять пар тазових крижових отворів, крізь які проходять нерви крижового сплетіння і судини.

С пинна поверхня крижової кістки опукла і, на відміну від тазової, має складнішу будову. Вздовж серединної лінії проходить серединний крижовий гребінь, що утворився внаслідок зрощення остистих відростків крижових хребців. По боках від нього лежать невисокі проміжні крижові гребені, що утворилися від злиття верхніх і нижніх суглобових відростків, а назовні від них знаходяться бічні крижові гребені, сформовані внаслідок зрощення поперекових відростків.

Масивні, неправильної форми бічні частини крижової кістки утворилися внаслідок зрощення поперечних відростків крижових хребців та залишків крижових ребер. На верхніх половинах бічних частин знаходяться вушкоподібні поверхні, що зчленовуються з клубовими кістками і формують крижово-клубові суглоби. Ззаду цих поверхонь є крижові горбистості, до яких прикріплюються зв¢язки.

Куприковий відділ хребта

Складається з 4-5 куприкових хребців, що зрощуються між собою у людей середнього віку і утворюють одну кістку – куприк. Ця кістка за формою нагадує дзьоб птаха, обернений основою догори і дещо зігнутий. Куприкові хребці у людини рудиментарні, складаються майже з одних тіл і тому не мають хребетного каналу.

Сполучення хребта

Хребці з¢єднані між собою за допомогою міжхребцевих хрящів, зв¢язок і суглобів.

Міжхребцевий симфіз - з¢єднання тіл двох вище- та нижчерозміщених хребців, починаючи з осьового і закінчуючи п¢ятим поперековим, за допомогою міжхребцевих дисків. Кожен з дисків складається з зовнішнього волокнистого кільця та внутрішньгго драглистого ядра.

Тіла хребців з¢єднуються між собою довгими та короткими зв¢язками.

До довгих зв¢язок відносять:

- передня поздовжня зв¢язка – тягнеться по передній поверхні тіл хребців від переднього горбка і шийного хребця до крижової кістки, де зрощується з окістям;

- задня поздовжня зв¢язка – розміщується у хребтовому каналі по задній поверхні тіл хребців від другого шийного хребця до крижової кістки.

До коротких зв¢язок відносять:

- жовті зв¢язки, як з¢єднують дуги сусідніх хребців;

- міжосьові зв¢язки, що виповнюють проміжки між остистими відростками;

- надосьова зв¢язка, яка фіксує верхівки остистих відростків по всій довжині хребтового стовпа; в шийному відділі надосьова зв¢язка переходить в каркову;

- міжпоперечні зв¢язки – між поперечними відростками хребців.

Суглобові відростки утворюють плоскі малорухливі міжхребцеві суглоби:

- атланопотиличний суглоб – парний, утворений суглобовою поверхнею потиличних виростків та верхніми суглобовими ямками атланта. Цей суглоб належить до еліпсоподібних. Рухи відбуваються одночасно в правому та лівому суглобах (згинання вперед та назад і незначні бічні рухи);

- серединний атлантоосьовий суглоб – утворений суглобовими поверхнями ямки зуба атланта і передньою суглобовою поверхнею зуба осьового хребця. За формою суглоб – циліндричний. Рухи відбуваються навколо вертикальної осі (повороти голови праворуч та ліворуч);

- бічний атлантоосьовий суглоб – складається з правого та лівого ізольованих суглобів. Суглоб малорухомий, оскільки суглобові поверхні плоскі. Рухи - за типом ковзання.

- попереково-крижовий суглоб – утворений суглобовими поверхнями п¢ятого поперекового хребця і основою крижової кістки;

- крижово-куприковий суглоб – утворений суглобовими поверхнями п¢ятого крижового хребця і куприка. Часто костеніє.