Фізіологія вищої нервової діяльності

 

Вища нервова діяльність забезпечує поведінку людини і тварин в оточуючому середовищі і є результатом спільної роботи кори головного мозку і підкоркових утворень. Вища нервова діяльність здійснюється за рахунок 2 механізмів: інстинктів та умовних рефлексів.

Інстинкти – це складні вроджені ланцюгові безумовні рефлекторні реакції, які проявляються головним чином за рахунок активності базальних ядер (бліда куля і смугасте тіло) та ядер проміжного мозку (зорові горби і гіпоталамус). Інстинкти однакові у тварин одного виду, передаються по спадковості з життєво необхідними функціями організму – харчуванням, захистом, розмноженням.

Умовні рефлекси – це індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. Вони здійснюються головним чином за рахунок діяльності кори головного мозку.

І.П.Павловим було показано, що в основі вищої нервової діяльності у вищих тварин і у людини лежать загальні механізми. Але існують якісні відмінності між вищою нервовою діяльністю людини і тварин.

Розрізняють першу і другу сигнальні системи кори головного мозку. Перша сигнальна система є у тварин і у людини. Діяльність цієї системи проявляється в умовних рефлексах, які формуються на будь-які подразники зовнішнього середовища (світло, звук, механічне подразнення і ін.), за винятком слова. З цього випливає, що умовні рефлекси першої сигнальної системи виникають в результаті безпосереднього контакту людини і тварини з різноманітними конкретними подразниками зовнішнього середовища. У людини, яка проживає в певних соціальних умовах, перша сигнальна система має соціальне забарвлення.

Діяльність другої сигнальної системи проявляється в мовних умовних рефлексах. Ці рефлекси сигналізують людині про оточуючу дійсність. По І.П.Павлову, слово є “сигналом сигналів”. Ми можемо в даний момент не бачити певний предмет, але досить його словесного визначення, щоб ми чітко собі його уявили.

Мовні рефлекси другої сигнальної системи формуються завдяки активності нейронів лобних ділянок та ділянки мовно-рухового аналізатора. Периферичний відділ цього аналізатора представлений рецепторами, які розміщені в словотвірних органах (рецептори гортані, м’якого піднебіння, язика і ін.). Від рецепторів імпульси поступають по відповідним аферентним шляхам в мозковий відділ мовно-рухового аналізатора, що являє собою складну структуру, яка включає кілька зон кори головного мозку. Функція мовно-рухового аналізатора тісно пов’язана з діяльністю рухового, зорового та звукового аналізаторів.

Утворення умовного рефлексу на основі мовної діяльності є якісною особливістю вищої нервової діяльності людини. З другою сигнальною системою тісно пов’язана особливість вищої нервової діяльності людини – здатність до узагальнення і відволікання.

Між першою та другою сигнальними системами існують тісні функціональні взаємозв’язки. У фізіологічних умовах друга сигнальна система дещо пригальмовує діяльність першої сигнальної системи. З появою другої сигнальної системи вводиться новий принцип нервоої діяльності – відволікання і узагальнення багаточисельних сигналів, які поступають в мозок. Цей принцип зумовлює безмежну орієнтацію людини в зовнішньому середовищі. Друга сигнальна система є вищим регулятором різних форм поведінки людини в оточуючому природному та соціальному середовищі. Проте, друга сигнальна система правильно відображає зовнішній об’єктивний світ в тому випадку, коли постійно зберігається її узгоджена взаємодія з першою сигнальною системою.